Постанова 4855 № 580/3863/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3863/19 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час розгляду скарги ОСОБА_1 від 06.05.2019 року щодо не притягнення до адміністративної відповідальності голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 ; зобов`язання Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поновити провадження за скаргою ОСОБА_1 від 06.05.2019 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 ; зобов`язання Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скласти протокол про адміністративне правопорушення стосовно голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 ; у разі задоволення позову зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання інформаційних прав у частині недотримання строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 06.05.2019 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2019 року позивач звернувся із заявою до Білозірської сільської ради про отримання належним чином засвідчених документів на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації»: заяви ТОВ «Білозірське - Агро» та доданих до неї документів про надання в оренду земельної ділянки площею 15,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:005:0517; рішення Білозірської сільської ради від 30.10.2018 року №74-56/VII «Про надання в оренду земельної ділянки TOB «Білозірське-Агро»; договір оренди укладений між Білозірською сільською радою та ТОВ «Білозірське-Агро» на підставі рішення Білозірської сільської ради від 30.10.2018 року № 74-56 /VII. Листом № 643/02-14 від 18.04.2019 року Білозірська сільська рада надала ОСОБА_1 копію рішення Білозірської сільської ради від 30.10.2018 року № 74-56 та повідомила, що запитувані копії заяв, що надійшли до Білозірської сільської ради від ТОВ «Білозірське - Агро» можуть бути надані лише на запит суду чи правоохоронних органів, або за письмовою згодою уповноваженої особи ТОВ «Білозірське - Агро», оскільки зазначена інформація підпадає під категорію публічної інформації з обмеженим доступом. 06.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Черкаської місцевої прокуратури про неправомірну відмову сільського голови Білозірської сільської ради у наданні публічної інформації, оскільки запитувана інформація стосувалась документів, отриманих у процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків та розпорядження державним, комунальним майном, тобто була публічною. У скарзі позивач просив скласти протокол стосовно сільського голови Білозірської сільської ради згідно статті 212-3 КУпАП. Листом від 11.05.2019 року № 122-р-19 Черкаська місцева прокуратура роз`яснила позивачу право оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та повідомлено про направлення скарги за належністю до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Листом від 10.06.2019 року № 11884.4/Д-7064.3/19/26.1 Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини роз`яснив Білозірському сільському голові ОСОБА_2 , що правовий режим обмеження доступу до публічної інформації визначений лише у статті 6 Закону №2939 та можливий лише за умови дотримання сукупності вимог, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2939. Крім того, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у вказаному листі просив надати заявнику відповідь на запит від 15.04.2019 року відповідно до вимог Закону № 2939, належним чином посвідчену копію відповіді, витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції з відповідним записом та підтверджуючі документи; надати обґрунтовані письмові пояснення щодо порушення Закону № 2939; вжити заходів недопущення аналогічних порушень Закону № 2939 у майбутньому; поінформувати про результати розгляду цього листа Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та заявника до 28.06.2019 року. Листом від 10.06.2019 року № 11885.4/Д-7064.3/19/26.1 позивачу повідомлено, що з метою всебічного з`ясування обставин справи до ради направлено запит. За результатами аналізу отриманої інформації буде прийнято рішення щодо подальших заходів реагування Уповноваженого, про що буде повідомлено додатково. Листом від 26.06.2019 року № 977/02-09 виконавчий комітет Білозірської сільської ради повідомив Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про направлення ОСОБА_1 відповіді від 25.06.2019 року № 972/0214 та про те, що на час надання первинної відповіді Білозірська сільська рада не володіла запитуваними документами. Листом від 25.06.2019 року № 972/0214 ОСОБА_1 надано копію клопотання ТОВ «Білозірське - Агро» та копію рішення сесії Білозірської сільської ради № 74-56/VII. Листом від 10.07.2019 року № 14573.4/Д-7064.3/19/26.1 представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомив ОСОБА_1 , що під час провадження та за результатами розгляду відповіді Білозірської сільської ради встановлено, що запитуваний договір передано на підписання та реєстрацію до ТОВ «Білозірське - Агро», про що додатково повідомлено листом ради від 25.06.2019 року № 972/0214. Оскільки Радою на дату звернення договір не підписано, Рада не була розпорядником запитуваної інформації. З представниками ради проведено роз`яснювальну роботу щодо необхідності дотримання вимог Закону № 2939. Позивачу повідомлено про відсутність підстав для вжиття додаткових заходів за зверненням від 06.05.2019 року. Зазначений лист підписано представником Уповноваженого з дотримання інформаційних прав та представництва у Конституційному Суді Барвіцьким В.Ю. Не погоджуючись з такими діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96) передбачено право громадян України звернутися до місцевого самоврядування із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 19 Закону №393/96 визначено обов`язки органів місцевого самоврядування, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Відповідно до статті 4 Закону №393/96 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ст. 15 Закону №393/96). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Згідно ст. 20 Закону № 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, що мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. Згідно ст.1 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 20.03.2020 року №776/97 (далі - Закон № 776/97) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з Положенням про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.06.2012 №4/8-12 (далі - Положення №4/8-12), керівник Секретаріату: організовує роботу Секретаріату, здійснює загальне керівництво його діяльністю та забезпечує виконання функцій Секретаріату; координує діяльність регіональних представництв Уповноваженого; організовує виконання доручень Уповноваженого. Відповідно до ст.11 Закону № 776/97 Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим. Пунктом 5.4 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 26.07.2012 року №7/8-12 (далі - Положення №7/8-12), передбачено, що представник за дорученням Уповноваженого розглядає звернення осіб. Представник має право на ознайомлення з документами та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах (п. 6.3 Положення №7/8-12) Представник має право підписувати листи (з використанням бланка затвердженого зразка представника Уповноваженого) до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (крім Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, народних депутатів України, керівників центральних органів виконавчої влади), органів прокуратури України (крім Генерального прокурора України), органів судової влади (крім голів вищих спеціалізованих судів та ВСУ), керівників підприємств, установ та організацій, громадських організацій з питань забезпечення дотримання прав людини, зокрема порушених у зверненнях до Уповноваженого, разом із рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини, контролює їх розгляд, а також остаточні відповіді громадянам (п.6.4 Положення №7/8-12) Відповідно до п. 6.6 Положення №7/8-12 Представник має право діяти від імені Уповноваженого та представляти його інтереси з усіма правами, що надані чинним законодавством. Згідно ст.17 Закону № 776/97 Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років. При розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення. Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою. Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.08.2013 року №18/02-13 затверджений Порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Порядок №18/02-13). Згідно п. 1.1 Порядку №18/02-13 провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - це комплекс заходів, які здійснюються з метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, сприяння їх поновленню, запобігання виникненню умов, що створюють можливості порушення прав та свобод людини. У п.2 Порядку №18/02-13 зазначено, що підставами відкриття провадження можуть бути відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які містяться у: зверненнях громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників (повноваження яких оформлені у встановленому законодавством порядку). У п. 3.6 Порядку №18/02-13 передбачено заходи, які можуть вживатись під час провадження, а саме: здійснення перевірки відомостей, викладених у зверненнях або повідомленнях, шляхом: надсилання запитів до відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; виїзд працівника Секретаріату на місце події, відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; запрошення посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах; проведення нарад, консультацій з представниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, з питань, що порушені у зверненнях або повідомленнях; звернення до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина у випадках та в порядку, встановлених законодавством; участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законодавством; проведення перевірок діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій з отриманням результатів експертиз і підготовкою відповідних висновків. Відповідно до підп. 3.10 Порядку №18/02-13 повідомлення автора звернення про відкриття провадження та його інформування про результати провадження здійснюється тим структурним підрозділом, який визначено головним виконавцем провадження, з урахуванням інформації, наданої співвиконавцями. Згідно п. 6.1 Порядку №18/02-13 провадження завершується шляхом надання остаточної відповіді авторові звернення за результатами з`ясування обставин справи після вжиття передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню. Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затверджений наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 року №3/02-15 (надалі - Порядок №3/02-15). У пп. 1.1 Порядку №3/02-15 визначено механізм складання уповноваженими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - уповноважені особи) протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачено статтями 188-39, 188-40 та 212 КУпАП. Згідно пп. 1.2 Порядку №3/02-15 уповноважені особи складають протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме необґрунтованого віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірної відмови в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації; обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом; іншого порушення Закону України "Про звернення громадян". Протокол про адміністративне правопорушення складається в рамках провадження, що здійснюється відповідно до Порядку здійснення провадження Уповноваженого з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини, затвердженого Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, а також під час здійснення моніторингових візитів та перевірок діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також фізичних або юридичних осіб (пп.2.1 Порядку №3/02-15). Пунктом 6 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.06.2012 №4/8-12 (далі - Положення №4/8-12), передбачено право Уповноважених посадових осіб Секретаріату відповідно до норм адміністративного законодавства та з передбачених законодавством підстав складати протоколи про адміністративні правопорушення. Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. В даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивач звертався із запитом щодо отримання належним чином засвідчених документів на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації»: заяви ТОВ «Білозірське - Агро» та доданих до неї документів про надання в оренду земельної ділянки площею 15,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:005:0517; рішення Білозірської сільської ради від 30.10.2018 року №74-56/VII «Про надання в оренду земельної ділянки TOB «Білозірське-Агро»; договір оренди укладений між Білозірською сільською радою та ТОВ «Білозірське-Агро» на підставі рішення Білозірської сільської ради від 30.10.2018 року № 74-56 /VII. Листом № 643/02-14 від 18.04.2019 року Білозірська сільська рада надала ОСОБА_1 копію рішення Білозірської сільської ради від 30.10.2018 року № 74-56 та повідомила, що запитувані копії заяв, що надійшли до Білозірської сільської ради від ТОВ «Білозірське - Агро» можуть бути надані лише на запит суду чи правоохоронних органів, або за письмовою згодою уповноваженої особи ТОВ «Білозірське - Агро», оскільки зазначена інформація підпадає під категорію публічної інформації з обмеженим доступом. Після роз`яснення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, листом від 26.06.2019 року № 977/02-09 виконавчий комітет Білозірської сільської ради повідомив відповідача про направлення ОСОБА_1 відповіді від 25.06.2019 року № 972/0214 та про те, що на час надання первинної відповіді Білозірська сільська рада не володіла запитуваними документами. Листом від 25.06.2019 року № 972/0214 ОСОБА_1 надано копію клопотання ТОВ «Білозірське - Агро» та копію рішення сесії Білозірської сільської ради № 74-56/VII. Листом від 10.07.2019 року № 14573.4/Д-7064.3/19/26.1 представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомив ОСОБА_1 , що під час провадження та за результатами розгляду відповіді Білозірської сільської ради встановлено, що запитуваний договір передано на підписання та реєстрацію до ТОВ «Білозірське - Агро», про що додатково повідомлено листом ради від 25.06.2019 року № 972/0214. Оскільки Радою на дату звернення договір не підписано, Рада не була розпорядником запитуваної інформації. З представниками ради проведено роз`яснювальну роботу щодо необхідності дотримання вимог Закону № 2939. Зважаючи на те, що запитувана інформація позивачем отримана, право позивача на отримання інформації було поновлено, а також враховуючи мету парламентського контролю, визначену у статті 3 Закону №779, яка перш за все пов`язана із захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина, відповідач обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи за скаргою позивача та у відповідності до п.6.1 Порядку №18/02-13 надав остаточну відповідь на звернення позивача. Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем строку розгляду звернення позивача. Так, як свідчать матеріали справи, 13.05.2019 року відповідачем 1 було отримано скаргу позивача від 06.05.2019 року, а 10.06.2019 року позивача повідомлено про направлення листа - запиту до Білозірської сільської ради та повідомлено, що про результати вжитих заходів буде повідомлено додатково. Остаточну відповідь позивачу надано 10.07.2019 року за № 14573.4/Д-7064.3/19/26.1, в якій повідомлено про вжиті заходи (роз`яснювальну роботу), що мали наслідком відновлення порушеного права позивача на інформацію та про відсутність підстав для складання протоколу за статтею 212-3 КУпАП. Оскільки нормами законодавства встановлено граничний строк розгляду скарги 45 днів, а в даному випадку строк розгляду скарги позивача становив 57 днів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо порушення Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вимог Закону № 393/96 строків розгляду звернення позивача. Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду України, оскільки таке судове рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовується судом при вирішенні справ, та виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України його висновки не є обов`язковими для врахування. У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В даному випадку доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов А.Ю. Коротких