Ухвала КАС ВС № 9901/173/20

УХВАЛА 19 жовтня 2020 року Київ справа №9901/173/20 адміністративне провадження №П/9901/173/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,- за участі: секретаря судового засідання Корецького І.О., представника позивача - не з`явився, представника відповідача - Русакової І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження заяви суддів Шарапи Василя Миколайовича та Бевзенка Володимира Михайловича про самовідвід від участі у розгляді справи №9901/173/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 18 червня 2020 року №1875/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України". Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Шарапа В.М. (головуючий), судді: Бевзенко В.М., Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., Тацій Л.В. У судовому засіданні 19 жовтня 2020 року суддями Шарапою В.М. та Бевзенко В.М., які входять до складу суду, визначеного повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями, заявлено про самовідвід від участі у розгляді цієї справи. Заяви суддів мотивовані тим, що у провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала адміністративна справа №9901/397/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2017 року №835/0/15-17 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України". До складу колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу для розгляду вказаної судової справи, входили судді Білоус О.В. (головуючий суддя) та, серед інших, Шарапа В.М., Бевзенко В.М. За наслідками розгляду справи №9901/397/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 22 березня 2018 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову з огляду на законність спірного рішення Вищої ради правосуддя. Зазначене судове рішення було прийнято з окремою думкою судді Желтобрюх І.Л. , відповідно до якої рішення Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2017 року №835/0/15-17 не підписане одним із її членів, що брав участь у його ухваленні, а це є підставою для його скасування відповідно до вимог Закону України "Про Вищу раду правосуддя". У подальшому, постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі №9901/397/18 (провадження 11-485сапс18) рішення Верховного Суду від 22 березня 2018 року було скасовано та ухвалено нове, яким адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено: скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2017 року №835/0/15-17 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за вчинення істотного дисциплінарного проступку". Правовою підставою до прийняття рішень Вищої ради правосуддя як від 13 квітня 2017 року №835/0/15-17, так і від 18 червня 2020 року №1875/0/15-20, слугувало рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 січня 2016 року №96/дп-16 про направлення рекомендації для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України. Водночас, суддями Шарапою В.М. та Бевзенко В.М. вже було висловлено свою позицію стосовно законності/незаконності рішення ВРП від 13 квітня 2017 року №835/0/15-17 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді, прийнятого на підставі означеного вище рішення Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Ця обставина, на переконання суддів, унеможливлює їх участь у розгляді справи, що розглядається. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії"). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру"). "Будь-який суддя, у відношенні якого існує легітимний привід боятися відсутності безсторонності, має вийти зі справи" (Micallef). Слово "боятися" підкреслює допустиму ірраціональність сумніву. Обставини prima facie вбачаються інтуїтивно, вони не передбачають раціонального аналізу. Вони можуть бути, при раціональному аналізі, визнані помилковими. Ця раціональна відсутність підстав боятися не заважає насправді боятися. Сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що у розумної людини, на її перший погляд, вони викликають побоювання упередженості суду. Тобто, у випадку виникнення в учасника справи чи розумного спостерігача обґрунтованого побоювання щодо упередженості судді, саме останній несе тягар доказування своєї безсторонності. В практиці ЄСПЛ, це відомо як "об`єктивний тест" (Langborger): докази неупередженості, надані суддею у відповідь на сумніві учасника справи, мають переконати сторонню, раціональну людину. ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах "Делкурт проти Бельгії", "Пєрсак проти Бельгії" і "Де Куббер проти Бельгії", що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах (Bulut). Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу. Оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя, так само як і рішення Вищої ради правосуддя, що було предметом оскаржуваного у справі №9901/397/18, постановлене на реалізацію рішення ВККС України від 20 січня 2016 року №96/дп-16 за результатами дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА_3 . Під час розгляду й вирішення справи №9901/397/18 судді Шарапа В.М. та Бевзенко В.М. вже оцінювали пояснення сторін, досліджували й аналізували докази, що стосуються справи, і висловили узагальнену думку щодо них в постанові. Зазначене може викликати сумнів у їх неупередженості в однієї зі сторін справи, якщо не на цій стадії, то після розгляду справи по суті. Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. За правилами частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. З огляду на наявність обставин, які унеможливлюють участь суддів Шарапи В.М. та Бевзенка В.М. в здійсненні правосуддя у цій адміністративній справі, з метою гарантування розгляду справи неупередженим та незалежним судом, існують правові підстави для задоволення заяви вказаних суддів про самовідвід від розгляду даної справи. Керуючись частиною першою статті 36, статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив: Задовольнити заяви суддів Шарапи Василя Миколайовича та Бевзенка Володимира Михайловича про самовідвід від участі у розгляді справи №9901/173/20. Відвести суддів Шарапу Василя Миколайовича та Бевзенка Володимира Михайловича від участі у розгляді справи №9901/173/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді: В.М. Бевзенко Т.Г. Стрелець С.Г. Стеценко Л.В. Тацій