Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1660/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року справа № 200/1660/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року (повний текст складено в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/1660/20-а (суддя в 1 інстанції - Троянов О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання нарахувати та виплатити недоотримані суми допомоги при народженні другої дитини та виплат до досягнення другою дитиною трирічного віку,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (далі - відповідач), в якому просила визнати неправомірними дії та скасувати незаконне рішення від 04.02.2020 року про відмову в праві отримання допомоги при народженні другої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та виплат до досягнення ним трирічного віку, шляхом поновлення зазначених недоотриманих виплат, зобов`язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої суми допомоги при народженні другої дитини, починаючи з серпня 2014 року у сумі 18979,12 грн., зобов`язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої суми виплат до досягнення другою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи з липня 2014 року по квітень 2015 року у сумі 1300 грн. (арк.справи 1-7) Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі № 200/1660/20-а позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області про відмову у подовженні виплати допомоги при народженні другої дитини відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 04.02.2020 року; визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення поновлення виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язано поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомогу при народженні другої дитини з 01 серпня 2014 року в розмірі 19 928,16 грн.; зобов`язано відповідача поновити нарахування та виплати ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.07.2014 року у сумі 1300 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. (арк.справи 92-96) Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. (арк.справи 102,103) Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 24.09.2019 року №1425-5000200132, РНОКПП НОМЕР_1 . (арк.справи 8-10) 09.02.2006 року Гірницьким відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області було видано свідоцтво серії НОМЕР_2 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 09.02.2006 року складено відповідний актовий запис №

79. Батьками у зазначеному свідоцтві зазначено: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 . (арк.справи 11) 24 квітня 2012 року Гірницьким відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.04.2012 року складено відповідний актовий запис №

265. Батьками у зазначеному свідоцтві зазначено: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 . (арк.справи 12) Відповідно до Довідок від 24.04.2019 р. №1425-5000200132, від 25.09.2019 №1425-5000201318, позивач - ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_2 взята на облік внутрішньо переміщеної особи, перемістилися за адресою (фактичне місце проживання/перебування): АДРЕСА_1 . (арк.справи 10, 14) 25.09.2019 року позивач звернулась на адресу управління із заявою про поновлення виплати недоотриманої допомоги при народженні другої дитини. (а.с. 15) 03.10.2019 року відповідачем надано відповідь, якою відмовлено позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини. (арк.справи 16) Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року зобов`язано Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2019 про поновлення виплати допомоги при народженні дитини і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. 13.01.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати недоотриманої суми допомоги при народженні дитини та виплат до досягнення другою дитиною трирічного віку. (арк.справи 24) 14.01.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою аналогічного змісту заяві від 13.01.2020 року. (арк.справи 25) 04.02.2020 року відповідачем прийнято рішення про відмову у подовженні виплати допомоги при народженні другої дитини відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", яким відмовив ОСОБА_1 у поновленні виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з відсутністю правових підстав згідно статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", а саме з підстав звернення за допомогою при народженні дитини пізніше 12 місяців з дня народження дитини, та згідно пункту 54 Порядку призначення і виплати держаної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 "у разі зміни місця проживання одержувача допомоги сім`ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання з місяця звернення". (арк.справи 23) Відповідачем надано довідку про суму недоотриманої допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 за період з серпня 2014 по квітень 2016 року у розмірі 19 928,16 грн. Стосовно допомоги до досягнення дитиною трирічного віку зазначив, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №208 від 25.06.2014 року "Про внесення змін до Порядку призначення і виплати допомоги сім`ям з дітьми" розділ "Допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку" виключено з 01.07.2014 року. Таким чином, зазначену допомогу виплачено в повному обсязі (арк.справи 79) В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Статтею 10 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини. Відповідно до частини сьомої та дев`ятої статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751). Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року , надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами. Колегія суддів звертає увагу на відсутність у спірному випадку порушень законодавства при призначенні допомоги вперше. Відомостей про отримання Позивачем допомоги в іншому органі соціального захисту населення на території України Відповідачем на час розгляду справи також не надано. З пункту 13 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги припиняється у разі: - позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; - відмови отримувача допомоги від виховання дитини; - нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; - відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; - тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір`ю; - припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; - перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; - усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; - смерті дитини; - смерті отримувача допомоги. Аналогічна норма закріплена в статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", за правилами якої виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини. Рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац сьомий частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII з наступними змінами, згідно з яким виплата допомоги при народженні дитини припиняється "у разі виникнення інших обставин". У пункті 2.3 мотивувальної частини цього рішення Суд зазначив, що перелік підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини в Законі закріплено з метою недопущення нецільового використання коштів Державного бюджету України, що виділяються на таку допомогу, та унеможливлення свавільного втручання органів державної влади у право особи на її отримання. Оскільки цей перелік не є вичерпним і право визначати додатковий перелік таких підстав не делеговано іншому органу державної влади, то це створює можливість свавільного втручання органів державної влади у право особи на отримання державної допомоги при народженні дитини. З викладеного вбачається, що з червня 2016 року Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати допомоги. Відповідно до пункту 13 Порядку №1751виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу. Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев`ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу припинено виплату допомоги не з причин, встановлених пунктом 13 Порядку №1751. Згідно пункту 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (з наступними змінами), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З системного аналізу наведених норм Закону встановлено, що чинним законодавством не передбачені обмеження в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача. Отже, враховуючи зазначене, обмеження в часі для звернення за поновленням виплати призначеної та частково виплаченої суми допомоги при народженні дитини відсутні. Позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім`ї якої виховуються та проживає малолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Таким чином, припинення виплати допомоги позивачу відбулось не з підстав передбачених цими нормами. Підставою для припинення виплати фактично стало те, що орган, де позивач отримувала допомогу, є розташованим у м. Макіївка. Таким чином, на позивача не розповсюджується строк подання заяви на поновлення виплати допомоги, передбачений п. 13 Порядку. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Крім того, позивач просила поновити виплату допомоги до досягнення другою дитиною трирічного віку. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід, інший родич), який фактично здійснює догляд за дитиною. Згідно Закону України від 27.03.2014 року "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" з 01.07.2014 року припинено дію норми Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", а саме розділ IV "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" виключено. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №208 "Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми", а саме розділ "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" виключено. Тому з матеріалів справи вбачається, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена позивачу в 2012 році, тобто до моменту набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової кризи та створення умов для економічного зростання в Україні", колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно не прийнято рішення про поновлення виплати даної допомоги в період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Стосовно доводів апеляційної скарги про виключення розділу «Допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку» з 01.07.2014 року відповідно до постанови КМУ №208 від 25.06.2014 р., колегія суддів вважає їх неприйнятними, оскільки дані обставини не слугували підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про відновлення виплат. В іншій частині судове рішення не оскаржується. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі № 200/1660/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі № 200/1660/20-а- залишити без змін. Повне судове рішення складено 20 жовтня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених ч.5 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Л.В.Ястребова І.Д. Компанієць