Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/10157/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року справа №200/10157/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 200/10157/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14 липня 2011 року про відмову в призначенні позивачу допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ; зобов`язати відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку та, на даний час, разом з дитиною має статус тимчасово переміщеної особи. 09.07.2021 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області із заявою про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини. Однак у зв`язку із пропуском встановленого 12 місячного строку звернення за цією допомогою отримала відмову в її призначенні. Позивач зазначає, що внаслідок проведення антитерористичної операції та через малолітній вік дитини, не змогла своєчасно надати заяву до відповідача про призначення та виплату допомоги при народженні дитини. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області в ненаданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 . Скасовано рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області від 14.07.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначені допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 . Зобов`язано Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. В паспорті бюджетної програми Управління на 2021 рік по виплатам державної допомоги при народженні дитини не передбачено кошторисних видатків на виконання рішення суду. Власних додаткових надходжень, окремого рахунку та додаткового фінансування для виконання рішення суду Управління не має. Пасивна поведінка позивача щодо реалізації своїх законних прав за наявності на те підстав та обставин не може ставитись у вину органу державної влади. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 03.10.2007 року. Згідно довідки від 29.06.2021 року № 1421-5000371224 є внутрішньо переміщеною особою. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 12.06.2021 року Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку, ОСОБА_2 , яка, згідно довідки від 29.06.2021 року № 1421-5000371251, також зареєстрований як внутрішньо переміщена особа. 09.07.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. 12.07.2021 року відповідачем було прийнято Рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з тим, що допомога призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 місяців після народження дитини. Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини. Оцінка суду. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до визначення, що міститься в ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав. Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. В силу вимог ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Призначення державної допомоги сім`ям з дітьми при народженні дитини передбачено п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Згідно з ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. За приписами ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. З огляду на вищенаведене, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку несвоєчасне звернення батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. При цьому, передбачене ч. 7 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин. Суд зазначає, що факт звернення позивача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини лише 09.07.2021 року не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об`єктивно завадили їй звернутися із заявою раніше, оскільки вона змушена була змінювати місце проживання внаслідок тимчасової окупації території Донецької області, отримання статусу внутрішньо переміщеної особи. Враховуючи необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, а також ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу соціальну допомогу при народженні дитини. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 591/610/16-а та від 02 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17. Враховуючи викладене та з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 200/10157/21 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 200/10157/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 22 червня 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складено 22 червня 2022 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв