Постанова 4855 № 640/8531/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8531/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко А.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Кондрат Л.Г. за участю позивача: ОСОБА_1 представників позивача: Брижака О.М., Колісника Б.О. представників відповідача: Скригонюка І.В., Панченка Б.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі по тексту - відповідачі, НП України, ГУ НП у місті Києві) в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 19 березня 2019 року № 733 в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві; - визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу ГУ НП у місті Києві від 26 квітня 2019 року №390 о/с в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві на підставі пункту 6 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; - поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві; - стягнути з ГУ НП у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 квітня 2019 року по день винесення рішення по справі виходячи з середнього заробітку ОСОБА_1 ; - допустити негайне виконання рішення суду в частини поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом НП України від 19.04.2019 року №733 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві» за скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог статті 32, частини 4 статті 37 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1-7, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункті 3-4 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1086, підпункту 2 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року №1377, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1498/27943, абзацу 2 пункту 8 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 липня 2017 року №575, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2017 року за №937/30805, пункту 4 розділу ІХ, пунктів 10, 12, 13 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 16 лютого 2018 року №111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за №371/31823, абзаців 2-6 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, майора поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві звільнено зі служби в поліції (а.с.12-16). Наказом ГУ НП у місті Києві від 26 квітня 2019 року №390 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 майора поліції ОСОБА_1 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві (а.с.17). Вважаючи вищезазначені накази відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийнятті наказу від 19 березня 2019 року № 733, в частині звільнення зі служби з поліції майора поліції ОСОБА_1 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві, НП України діяла відповідно до названих норм Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII та Дисциплінарного статуту. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII), нормами Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року №1179, які зареєстровані у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, та іншими нормативно - правовими актами у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правовими положеннями статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У свою чергу, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. У даному випадку, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, який є спеціальним та визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до статті 8 Закон № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 19 Закон № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Правовими положеннями частин 1- 4 статті 14 Дисциплінарного статуту регламентовано, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У свою чергу, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (пункт 10 статті 14 Дисциплінарного статуту). Відповідно до частини 1 статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Частиною 1 статті 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Одночасно статтею 19 Дисциплінарного статуту визначено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Відповідно до ч. 4 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського (ч. 5 ст. 19 Дисциплінарного статуту). Згідно з ч. 6 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення. У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зі змісту наказу НП України від 19.04.2019 року №733 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві» вбачається, що вказаний наказ прийнято на підставі висновку службового розслідування за відомостями, викладеними в рапорті головного інспектора ДКЗ НПУ Ушинського С.С. від 23.03.2019 року та у зверненні громадянина ОСОБА_2 (далі - висновок службового розслідування). У вищезазначеному висновку службового розслідування встановлено, що 23.03.2019 року, під час перевірки службової діяльності підрозділів, розташованих у місті Києві та Київській області, яка проводилась відповідно наказу Національної поліції України від 21.03.2019 року № 279, мобільними групами Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України виявлено порушення організації несення служби окремими нарядами Печерського управління поліції (далі - Печерського УП) ГУ НП у м. Києві, а саме нарядами, які несли службу на автомобілях RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), та SKODA RAPID, номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні). Так, 23.03.2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на службовому автомобілі SKODA RAPID, номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні), заступили на службу в складі групи швидкого реагування Печерського УП. У подальшому вказані наряди (з позивними «Престиж-255» та «Престиж- 256»), які залишили зону оперативного реагування (територію Печерського району міста Києва) без дозволу диспетчера, були виявлені мобільними групами ДКЗ на території Голосіївського району міста Києва під час безпідставних зупинок транспортних засобів та перевірки документів у водіїв, що ними керували. Також, 23.03.2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 безпідставно, без складання будь-яких процесуальних документів вилучили у водія автомобіля BMW 730 громадянина ОСОБА_2 , номерний знак НОМЕР_3 , реєстраційний документ на вказаний автомобіль, посвідчення водія та інші документи. Як встановлено посадовими особами, під час проведення службового розслідування, помітивши мобільну групу ДКЗ, указані поліцейські здійснили переїзд на інший бік автодороги «Київ-Одеса» та змусили це зробити громадянина ОСОБА_2 , оскільки документи на його автомобіль перебували в поліцейських. В подальшому, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не виходячи зі службового автомобіля взагалі поїхали з місця зупинки громадянина ОСОБА_2 з документами останнього, тобто фактично заволоділи такими документами та порушили обстановку на місці події. Лише після втручання членів мобільної групи ДКЗ, працівників Київського міського управління ДВБ Національної поліції України, прибуття оперативно-слідчої групи Голосіївського управління поліції, яку викликав ОСОБА_3 , останній разом із ОСОБА_1 повернулись на місце події та віддали документи, вилучені ними у громадянина ОСОБА_2 . Разом з тим, серед функціональних обов`язках інспекторів-чергових чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції, затверджених 20 червня 2018 року начальником Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, та функціональних обов`язках поліцейських Печерського управління поліції, які входять у склад додаткової оперативної групи швидкого реагування, затверджених 15 травня 2018 року, копія яких міститься в матеріалах справи, відсутні повноваження у сфері контролю за дотриманням водіями Правил дорожнього руху. Так, статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII визначено, що поліцейський має право вимагати від особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення. Правовими положеннями ч.ч. 5-6 статті 37 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII встановлено, що поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров`я або на життя чи здоров`я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов`язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення. Поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов`язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі. Відповідно до пунктів 3-4 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1086, посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі. Між тим, докази складання, зокрема, ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_2 , як і повідомлення керівництва про вилучення документів у названої особи, відсутні. Так, позивач вказує, що вони отримали інформацію про те, що близько 11:00 територією Печерського району міста Києва в бік автодороги «Київ-Одеса» буде рухатись автомобіль BMW 730, номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває у розшуку та використовується з реєстраційними документами, які мають ознаки підробки. Оскільки на території Печерського району міста Києва вказаний транспортний засіб зупинити та перевірити не представилось можливим, було прийнято рішення зупинити вищевказаний автомобіль на стаціонарному посту поліції №505 у Голосіївському районі міста Києва. Згідно із абзацом 2 пункту 8 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 липня 2017 року №575, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2017 року за №937/30805, отриману інформацію про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події і факти, які можуть сприяти їх розкриттю та досудовому розслідуванню, поліцейські доповідають рапортом (далі - ініціативний рапорт) безпосередньому керівникові, який після ознайомлення надсилає цей рапорт відповідному керівнику органу, підрозділу поліції для розгляду і направлення до органу досудового розслідування і підрозділу кримінальної поліції для використання цієї інформації під час розкриття та досудового розслідування кримінального правопорушення. Проте, рапорт про виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та іншу подію в журналі єдиного обліку позивачем не зареєстровано, докази доповіді позивачем про зазначену подію в матеріалах справи відсутні. Відповідно до пункту 4 розділу ІХ, пунктів 10, 12, 13 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 16 лютого 2018 року №111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за №371/31823, старший наряду поліції, який першим з`явився на місці події, зобов`язаний негайно поінформувати диспетчера (оперативного чергового) про прибуття та візуальне обстеження місця події, а в міру з`ясування обставин додатково надавати інформацію про заходи, які здійснено для охорони місця події, стан здоров`я заявника (потерпілого) та/або інших людей, пошкодження об`єктів, майна всіх форм власності, заходи, що здійснені для встановлення та затримання осіб, які вчинили правопорушення, кількість інших нарядів поліції, які прибули на виклик, та іншу інформацію, яка, на думку поліцейського, є важливою для припинення/розкриття правопорушення. Поліцейські чергової служби органів (підрозділів) поліції під час чергування озброюються пістолетами з двома спорядженими магазинами, а поліцейські, що входять до складу нарядів поліції, окрім зазначеного озброєння, ще й засобами індивідуального захисту (бронежилетом та захисним шоломом), засобами активної оборони (гумовим або пластиковим кийком, засобами, спорядженими речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобами обмеження рухомості). За необхідності з дозволу начальника органу (підрозділу) поліції їм можуть видаватися автоматична зброя та інші спеціальні засоби, визначені Законом України «Про Національну поліцію». Наряд поліції, який прибув на місце події, повинен бути екіпірований відповідно до пункту 10 цього розділу. Контроль за екіпіруванням нарядів поліції при виїзді на місце події покладається: у ГУ НП - на відповідального по ГУ НП, у ТВП - на начальника ТВП та відповідального по ТВП (начальника СРПП). Під час чергування поліцейські, які залучені до несення служби в ГРПП, повинні перебувати на дільниці, визначеній для несення служби (зона оперативного реагування наряду поліції). У виняткових випадках, за вказівками оперативного чергового чи відповідального по ТВП (начальника СРПП), про що ними інформується диспетчер, ГРПП здійснюють реагування на правопорушення або події, які вчинені на іншій дільниці. Залишати зону реагування нарядам поліції без дозволу диспетчера та оперативного чергового забороняється. Відповідно до пункту 9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Згідно з абзацами 2-6 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку. Факт порушення позивачем пункту 9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пунктів 3-4 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1086, підпункту 2 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року №1377, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1498/27943, абзацу 2 пункту 8 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 липня 2017 року №575, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2017 року за №937/30805, пункту 4 розділу ІХ, пунктів 10, 12, 13 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 16 лютого 2018 року №111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за №371/31823, абзаців 2-6 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, підтверджено наявними в матеріалах справи актами перегляду відео файлів та відео файлами, наявними на дисках, які долучено до матеріалів справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надано пояснення в ході проведення службового розслідування, які враховані під час його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. З огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що з проведеного комісією службового розслідування, остання дійшла обґрунтованих висновків про порушення ОСОБА_1 вимог статті 32, частини 4 статті 37 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1-7, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, пункті 3-4 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1086, підпункту 2 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року №1377, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1498/27943, абзацу 2 пункту 8 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 липня 2017 року №575, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2017 року за №937/30805, пункту 4 розділу ІХ, пунктів 10, 12, 13 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 16 лютого 2018 року №111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за №371/31823, абзаців 2-6 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, що підтверджується зібраними під час проведення службового розслідування доказами. У свою чергу, позивачем та його представниками не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки службового розслідування та встановлені у ньому порушення, ані під час його проведення, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції. Таким чином, під час прийняття оскаржуваного наказу від 19.03.2019 року № 733 в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві НП України діяла правомірно та відповідно до норм Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII і Дисциплінарного статуту. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у вказаній частині позовні вимоги є необґрунтованим, а тому не підлягають задоволенню. З огляду на зазначене, позові вимоги в частині скасування п. 2 наказу ГУ НП у місті Києві від 26.04.2019 року № 390 о/с, який прийнято на підставі наказу НП України від 19.03.2019 року № 733 і який визнано судом правомірним і законним, також не підлягають задоволенню. Щодо інших позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів НП України від 19.03.2019 року № 733 та ГУ НП у місті Києві від 26.04.2019 року № 390 о/с, а тому не підлягають задоволенню. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що враховуючи принцип змагальності, позивач має довести належними та допустимими доказами наявність свого порушеного права, та порушення зазначеного права саме відповідачем у спірних правовідносинах. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що встановлена судом першої інстанції обґрунтованість та законність оскаржуваних наказів від 19.03.2019 року № 733 та від 26.04.2019 року № 390 о/с в частині, що стосується позивача, прямо вказує на відсутність підстав для задоволення позову в іншій частині, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 19.10.2020 року