Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2396/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2396/22 пров. № А/857/13939/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суддя у І інстанції Микитюк Р.В., час ухвалення судового рішення не зазначено, місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення 01 вересня 2022 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області (далі ГУ НП) №57 о/с від 28 березня 2022 року «По особовому складу»; поновити ОСОБА_1 на посаді дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції ГУ НП; зобов`язати ГУ НП виплатити позивачу середній заробіток грошове забезпечення за вимушений прогул. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі № 300/2396/22 , ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 із поважних причин не зміг проходити службу та перебувати на робочому місці за станом здоров`я з 04 лютого 2022 року по дату звільнення та був тимчасово непрацездатною особою. Про поважну причину своєї відсутності на службі він поставив до відома відповідача. Оскільки звільнення позивача відбулося у період його тимчасової непрацездатності, вказане є порушенням частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України. Тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП №57 о/с від 28 березня 2022 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) підлягає задоволенню. Окрім того, підлягає задоволенню позовна вимога про поновлення позивача на посаді дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції ГУ НП. За період вимушеного прогулу з 29 березня 2022 року по 31 серпня 2022 року загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті на користь позивача, становить 52581,36 грн із відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи. ГУ НП у своїй апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Звертає увагу апеляційного суду на те, що наказом Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад ГУ НП переведено на посилений варіант службової діяльності. ОСОБА_1 на робоче місце для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибув і за цим фактом було складено акт № 3009/109/1300/04-22 від 22 березня 2022 про невихід позивача на службу з 24 лютого 2022 року по 22 березня 2022 року. У ході проведення службового розслідування було встановлено порушення позивачем вимог 3, 18, 18, 64 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від № 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС) від 09 листопада 2016 року №1179, наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 01 лютого 2016 року № 70, що проявилося у безпідставному невиході на службу для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам у період з 24 лютого 2022 року по 22 березня 2022 року. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник ГУ НП у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні апеляційного суду заперечили обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом з наказу ГУ НП №210 о/с від 13 серпня 2021 року «По особовому складу» ОСОБА_1 був прийнятий на службу до поліції та призначений дізнавачем сектору дізнання Броварського районного управління поліції ГУ НП. У відповідності до витягу з наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 04 лютого 2022 року «Про випуск слухачів поліцейських Західноукраїнського центру первинної професійної підготовки «Академія поліції» позивач пройшов первинну професійну підготовку поліцейських з робітничої професії «Поліцейський (за спеціалізаціями)» та закінчив навчання 04 лютого 2022 року слухачів Західноукраїнського центру первинної професійної підготовки «Академія поліції» Львівського державного університету внутрішніх справ. До керівництва ГУ НП надійшла доповідна записка начальника Броварського РУП ГУ НП про можливі неправомірні дії окремих працівників, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону № 580-VIII та безпідставному невиході на службу. З метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці, наказом ГУНП від 22 березня 2022 року №304 було призначено службове розслідування, під час проіведення якого встановлено, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. На робоче місце за адресою дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам дізнавач сектору дізнання Броварського РУП ГУНП рядовий поліції ОСОБА_1 не прибув. 22 березня 2022 року начальником ГУНП було затверджено висновок службового розслідування, відповідно до якого рядовий поліції ОСОБА_1 не прибув на робоче за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам. Відтак, 22 березня 2022 року у відповідності до пункту 4 наказу ГУ НП №58 ОСОБА_1 було притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУ НП №57 о/с від 28 березня 2022 року відповідно до Закону № 580-VIII звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 рядового поліції ОСОБА_1 , дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції без виплати грошового забезпечення, 28 березня 2022 року. ОСОБА_1 не погодився із своїм звільненням зі служби в поліції та звернувся за захистом своїх прав до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом № 580-VIII. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 статті 19 вказаного Закону передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. У відповідності до оспорюваного наказу ГУ НП від 28 березня2022 року № 57 о/с позивача звільнено на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VII, згідно з яким поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. За правилами частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Як передбачено частиною 1 статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Згідно з частиною 2 статті 13 цього Статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Приписами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Як зазначено у частині 1 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (частина 2 статті 14 Дисциплінарного статуту). Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки обґрунтованості висновку відповідача про безпідставний невихід ОСОБА_1 на службу для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам у період з 24 лютого 2022 року по 22 березня 2022 року, зроблений за наслідками проведеного службового розслідування. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції слушно в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» врахував під час вирішення цього спору висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №805/1816/17-а, відповідно до якого листок непрацездатності є єдиним офіційним документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність та право особи не виходити на службу. ОСОБА_1 на підтвердження стану тимчасової непрацездатності та правомірності відсутності на службі у період, зазначений відповідачем у висновку службового розслідування, надав медичний висновок №Е577-Н5Н9-СН5Х-Е9СМ від 05 лютого 2022 року, що підтверджує період непрацездатності з 04 лютого 2022 року по 09 лютого 2022 року; медичний висновок №8РА5-ХВАР-КТЕХ-Х48М від 09 лютого 2022 року, що підтверджує період непрацездатності з 08 лютого 2022 року по 14 лютого 2022 року; медичний висновок №57ЕТ-ТВМР-378Е-23СХ від 14 лютого 2022 року, що підтверджує період непрацездатності з 11 лютого 2022 року по 17 лютого 2022 року; довідку №4 про тимчасову непрацездатність працівників поліції, пожежної охорони, військовослужбовців, та інші, що підтверджує перебування на лікарняному у період з 17 лютого 2022 року по 18 березня 2022 року, до роботи стати 19 березня 2022 року; довідку № 598 про тимчасову непрацездатність працівників поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, що підтверджує перебування на лікарняному у період з 18 березня 2022 року по 02 квітня 2022 року, до роботи стати 07 квітня 2022 року. На спростування відомостей, що зазначені у вказаних медичних документах, ГУ НП будь-яких доказів суду не надано. Відтак, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що ОСОБА_1 підтвердив наявність у нього поважних причин невиходу на службу з огляду на перебування у стані тимчасової непрацездатності у період з 04 лютого 2022 року по дату звільнення, що свідчить про необґрунтованість протилежного висновку відповідача та протиправність звільнення позивача зі служби наказом ГУ НП №57 о/с від 28 березня 2022 року «По особовому складу». Доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції при вирішенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , що носять похідний характер від вимоги про визнання протиправним і скасування наказом ГУ НП №57 о/с від 28 березня 2022 року «По особовому складу», апеляційна скарга не містить. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі № 300/2396/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 02 лютого 2023 року.