Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/4997/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4997/20 Суддя першої інстанції: Белоконна І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бабенка К.А., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ НП у м. Києві) про: - визнання протиправним ненадання ГУ НП у м. Києві відповіді на звернення ОСОБА_1 від 22.10.2020 року у встановлений законом строк; - зобов`язання ГУ НП у м. Києві розглянути звернення від 22.10.2020 року та надати обґрунтовану відповідь. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 року справу передано для розгляду Оболонському районному суду міста Києва. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто у зв`язку з неповним усуненням визначених в ухвалі від 29.04.2020 року недоліків, а саме - не зазначенням посадових осіб, якими були порушені його права, не визначенням їх процесуального статусу, а також ненаданням копій позовної заяви з додатками відповідно до кількості учасників справи. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу на розгляд суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, відповідачем останній визначив суб`єкта владних повноважень - ГУ НП у м. Києві, як це передбачено ст. 5 КАС України, а обов`язку вказувати, яка саме посадова особа порушила його права, законодавством не встановлено, по-друге, відомості про досудовий порядок врегулювання спору зазначають лише у випадку, якщо вони здійснювалися, по-третє, копії доказів, на які посилається ОСОБА_1 , були додані до позовної заяви, по-четверте, про необхідність подання копії позовної заяви з додатками відповідно до кількості учасників справи в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не зазначалося. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 29.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки, по-перше, всупереч ч. 1 ст. 161 КАС України у ній не зазначено посадових осіб ГУ НП у м. Києві, якими були порушені його права, по-друге, не вказано щодо досудового врегулювання спору та вжиття заходів забезпечення позову або доказів до подання позовної заяви, по-третє, не зазначено, які саме докази не можуть бути подані та де перебувають оригінали доказів, по-четверте, не вказано, які інтереси порушені Відповідачем, по-п`яте, не сплачено судовий збір та не зазначено підстави для звільнення від його сплати. Спосіб усунення недоліків було визначено судом першої інстанції шляхом: визначення процесуального статусу посадових осіб ГУ НП у м. Києві та надання копії позовної заяви з додатками відповідно до кількості учасників справи; зазначення відомостей щодо досудового врегулювання спору та вжиття заходів забезпечення позову чи доказів до подання позовної заяви; вказання на докази, які неможливо подати, та наведення відомостей щодо особи, в якої наявні подані докази; зазначення обґрунтування, які саме інтереси порушені Відповідачем; сплати судового збору або зазначення підстав для звільнення від його сплати. Згаданою ухвалою надано строк для усунення визначених у судовому рішенні недоліків - десять днів з моменту вручення копії ухвали, яку Позивачем було отримано 08.05.2020 року (а.с. 16). На адресу Оболонського районного суду міста Києва 18.05.2020 року ОСОБА_1 була направлена заява про усунення недоліків, в якій останній зазначив, що, по-перше, відповідачем визначено суб`єкта владних повноважень - ГУ НП у м. Києві, як це передбачено ст. 5 КАС України, а обов`язку вказувати, яка саме посадова особа порушила його права, законодавством не встановлено, по-друге, відомості про досудовий порядок врегулювання спору зазначають лише у випадку, якщо вони здійснювалися, по-третє, копії доказів, на які посилається ОСОБА_1 , були додані до позовної заяви, а оригінал письмової заяви від 22.10.2019 року направлений до ГУ НП у м. Києві, по-четверте, порушено гарантоване ст. 40 Конституції України право на звернення до органів державної влади та отримання відповіді на нього, по-п`яте, вказано, що у позовній заяві з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» було зазначено про звільнення від сплати судового збору, на підтвердження чого надано копію пенсійного посвідчення. Ухвалою від 26.05.2020 року суд першої інстанції повернув позовну заяву з посиланням на те, що вимоги ухвали від 29.04.2020 року виконані у повному обсязі не були, оскільки Позивачем не було визначено посадових осіб Відповідача, якими було порушено його права, а також не додано до позовної заяви її копії відповідно до кількості учасників справи. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Приписи п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, єдиною підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк. Як було встановлено вище, серед недоліків, неусунення яких стало підставою для постановлення оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було визначено невідповідність позовної заяви вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 і ч. 1 ст. 161 КАС України. Так, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 в останній зазначено всі визначені п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України відомості про відповідача - ГУ НП у м. Києві, а відтак висновок суду першої інстанції про недотримання останнім наведених вимог процесуального закону є безпідставним. Крім того, згідно ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 у відповідності до вимог указаної частини статті 161 процесуального закону до позовної заяви було додано копію адміністративного позову з відповідними додатками на двох аркушах (а.с. 1). При цьому ні працівниками Окружного адміністративного суду міста Києва, ні працівниками Оболонського районного суду міста Києва не складався акт, як це передбачено п. 6 розд. ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 року №

814. Твердження суду першої інстанції про те, що Позивач повинен був заначити посадових осіб, якими були порушені його права, визначити їх процесуальний статус та, відповідно, надати копії позовної заяви з додатками відповідно до кількості таких учасників справи, судовою колегією оцінюється критично. Так, аналіз змісту приписів п. п. 7, 9 ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 4 ст. 46 КАС України дає підстави стверджувати, що за загальним правилом відповідачем в адміністративних справах є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Крім того, згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26.06.2019 року у справі №303/3794/17, від 09.08.2019 року у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 року у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 року у справі №826/17241/16. Отже, питання належності визначеного позивачем відповідача має вирішуватися після відкриття провадження у справі, а неправильне, на думку суду, визначення суб`єктного складу відповідача (відповідачів) у справі, не може бути підставою повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України. Судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. У рішеннях від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Коневенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав неусунення її недоліків через незазначення конкретної посадової особи органу державної влади, визначеного позивачем в якості відповідача, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року - скасувати. Справу направити до Оболонського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді К.А. Бабенко О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано « 19» жовтня 2020 року.