Постанова 4873 № 911/1815/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" жовтня 2020 р. Справа№ 911/1815/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Отрюха Б.В. Грека Б.М. за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В. у присутності представника ПрАТ "Макаронна фабрика" Зубка В.Г. згідно ЄДР розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу господарського суду Київської області від 23.06.2020 року у справі № 911/1815/17 (суддя Наріжний С.Ю.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" до Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський комбінат хлібопродутків" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2020 року у справі №911/1815/17 відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС у Київській області про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 9 475,69 грн. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДПС у Київській області звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 23.06.2020 року у справі №911/1815/17, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. За твердженням скаржника, судом не застосовано положення Податкового кодексу України, які підлягали застосуванню під час розгляду кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Отрюх Б.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області на ухвалу господарського суду Київської області від 23.06.2020 року у справі № 911/1815/17 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також документів, які підтверджують відправлення іншим учасникам провадження у справі копії цієї скарги і доданих до неї документів та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі, протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали. Відповідно до відомостей, які містяться на зворотньому поштовому повідомленні, уповноважена особа скаржника отримала копію вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції 26.08.2020 року. 04.09.2020 року, згідно відомостей зазначених на конверті, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали суду від 18.08.2020 року подано платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 6 306,00 грн. та докази про відправлення іншим учасникам провадження у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 року справу № 911/1815/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Грека Б.М. Ухвалою суду від 14.09.2020 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Київській області на ухвалу господарського суду Київської області від 23.06.2020 року у справі №911/1815/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 08.10.2020 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. 23.09.2020 року через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв`язку від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дейнеки М.І. надійшло клопотання про направлення йому на електронну адресу копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 28.09.2020 року відмовлено у його задоволенні. У поданому 30.09.2020 року засобами електронного зв`язку відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Дейнека М.І. просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Представник ПрАТ "Макаронна фабрика" в судовому засіданні 08.10.2020 року проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Представники скаржника та інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 08.10.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника ПрАТ "Макаронна фабрика", колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції від 23.06.2020 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство). Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/1815/17 про банкрутство ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродутків", провадження в якій порушено ухвалою суду від 02.08.2017 року за заявою ТОВ "Агро-СПП". Ухвалою попереднього засідання господарського суду від 28.11.2017 року у даній справі визнано низку кредиторів боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродутків". Постановою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 року ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродуктів" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дейнеку М.І. 25.05.2020 року до суду надійшла заява ГУ ДПС у Київській області про визнання грошових вимог до боржника у сумі 9 475,69 грн. з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 року №0244885005, які просить включити до шостої черги реєстру вимог кредиторів. За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2020 року у справі №911/1815/17 відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС у Київській області про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 9 475,69 грн., оскільки з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які нараховані після моменту визнання боржника банкрутом. Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної податковим органом ухвали, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування вказаної ухвали з огляду на таке. Так, згідно поданої кредиторської заяви 30.10.2018 року контролюючим органом було здійснено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання боржника з ПДВ за жовтень 2015 року, про що складено Акт №3103/50-05/00951764, відповідно до якого встановлено порушення боржником вимог ст. 201 ПК України щодо своєчасної реєстрації податкової накладної №18 від 31.10.2015 року відносно контрагента покупця - ТОВ "Відродження", а саме кількість днів прострочення реєстрації - 3 дні. На підставі вказаного Акту 14.12.2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0244885005, за яким боржнику донараховано штрафну санкцію у сумі 9 475,69 грн. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Аналогічна норма на даний час міститься в ч. 1 ст. 59 чинного Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство і ч. 1 ст. 59 КУзПБ, дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.03.2019 року у справі № 910/14827/16. Як було зазначено вище, ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродуктів" визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду Київської області від 13.02.2018 року, однак заявлені вимоги (штрафна санкція з ПДВ), які заявляє орган ДПС, нараховано у грудні 2018 року з прийняттям ППР від 14.12.2018 року №0244885005. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відхилення заявлених вимог ГУ ДПС у Київській області (штрафна санкція з ПДВ на суму 9475,69 грн. відповідно до ППР від 14.12.2018 року №0244885005) в силу положень ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які нараховані після моменту визнання боржника банкрутом. Крім того, судова колегія зазначає, що згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до п.п. а) п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Згідно п. 101.1. ст. 101 ПК України списанню підлягає податковий борг, в тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном „безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (п.п. 101.2.3. п. 101.2. ст. 101 ПК України). Пунктом 101.5. ст. 101 ПК України встановлено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Відповідно до пункту 102.1. ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Приписами пункту 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який частиною 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (висновок про застосування норм права, який викладений у пункті 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 923/1092/16). Колегія суддів суду апеляційної інстанції враховує, якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1. ст. 102 ПК України). Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року по справі №807/2097/16 №К/9901/99/17 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. На підтвердження наведеної вище позиції Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 року у справі №813/4430/16 зазначив, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Вищенаведена правова позиція щодо застосування зазначених положень законодавства при розгляді грошових вимог податкового органу викладена також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі № 925/1242/15, від 19.09.2019 року у справі №910/11620/18, від 17.04.2019 року у справі №43/75-15/7-б та, відповідно, врахована судом під час перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду Київської області від 23.06.2020 року у справі №911/1815/17. Як було зазначено вище, заявлені вимоги виникли у зв`язку із порушенням боржником вимог ст. 201 ПК України щодо своєчасної реєстрації податкової накладної №18 від 31.10.2015 року відносно контрагента покупця - ТОВ "Відродження", тобто відповідне правопорушення відбулось у 2015 році. Разом з тим, із заявою до суду з кредиторськими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство податковий орган звернувся лише 25.05.2020 року, тобто після спливу визначеного ст. 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого заявлена заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, в свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов`язання. Судова колегія зауважує, що зміст ст.ст. 14, 101, 102 ПК України свідчить про те, що податкове законодавство в імперативному порядку зобов`язує контролюючий орган списати будь-який податковий борг, якщо з моменту настання строку його сплати минув 1095 календарний день. При цьому, строк давності податкового боргу не можна ототожнювати із строком позовної давності, оскільки строк давності податкового боргу є строком існування відповідного податкового зобов`язання, а його збіг унеможливлює вжиття будь-яких заходів з його погашення та має своїм наслідком його списання. Натомість, строк позовної давності є строком, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, і збіг цього строку не зумовлює припинення відповідного зобов`язання. Таким чином, податковим законодавством встановлено спеціальний строк давності для звернення податкової інспекції до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу, який застосовується імперативно (в силу закону), на відміну від визначеної ст. 256 ЦК України позовної давності, наслідки спливу якої застосовуються лише за заявою сторони спору згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України. Доказів вжиття заходів щодо стягнення в судовому порядку наявної кредиторської заборгованості в межах визначеного ст. 102 ПК України 1095-денного строку податковим органом не надано та матеріали справи не містять. Отже, посилання скаржника про порушенням господарським судом Київської області норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу господарського суду Київської області від 23.06.2020 року у справі №911/1815/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 23.06.2020 року у справі № 911/1815/17 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України. Повний текст постанови підписано 15.10.2020 року. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді Б.В. Отрюх Б.М. Грек