Постанова 4854 № 420/14854/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14854/20 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 06 вересня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., секретар судового засідання Недашковська Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства ОДЕСЬКА ТЕЦ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2020р. №01095451044,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ТЕЦ» (надалі ТОВ «ОДЕСЬКА ТЕЦ», позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі відповідача, ГУ ДПС в Одеській області),про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2020р. № 01095451044 на суму 559 198,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення від 27.07.2020 № 01095451044 прийнято на підставі акту перевірки № 3749/15-32-51-04/05471158 від 19.06.21, висновки за яким не відповідають дійсності та є незаконними. Так, перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно з п.57.1 ст. 57 ПКУ; заборгованість по податковій декларації з ПДВ від 20.04.17 № 9070128844 було сплачено з простроченням терміну сплату на 437 днів, по податковій декларації з ПДВ від 18.05.17 № 9092049217 498 днів, по податковій декларації з ПДВ від 18.05.17 519 днів. Зазначений висновок зроблений на підставі здійснення АТ «Одеська ТЕЦ» платежів в 2020 р. по поточним податковим деклараціям № 9055462573 від 17.03.20, № 9110081894 від 19.05.20, № 9133522000 від 12.06.20, платежі по яких перетворені податковим органом на погашення податкового боргу за самостійно задекларованими зобов`язаннями під час ліквідаційної процедури. Однак податковий орган не має права змінювати призначення платежу платника податків та зараховувати сплачені платником податку суми в рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов`язань, які не вказані в призначенні платежі під час перерахування платником податків кошті до бюджету, а тому і нарахування штрафу за ст. 126 ПК України є безпідставним. При цьому, податковим органом не враховано, що податковий борг виник під час процедури ліквідації відповідно до постанови господарського суду. В свою чергу, за приписами пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Оскільки у розумінні пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, вказаний кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також беручи до уваги те, що положеннями статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про банкрутство) встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), - приписами статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом. Відтак, податковим органом безпідставно зарахував по поточним податковим деклараціям в рахунок сплати податкових зобов`язань, що виникли під час процедури ліквідації. Відповідач проти задоволення позову заперечував. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року, адміністративний позов ТОВ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.07.2020 № 01095451044 на суму 559198 грн. Стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, на користь Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» судові витрати у розмірі 8387,97 грн (вісім тисяч триста вісімдесят сім гривень 97 копійок). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням ДПС в Одеській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відповідно до фактичних обставин справи, ГУ ДПС в Одеській області було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ». При перевірці було використано інформацію яка зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Дані камеральної перевірки свідчать, що Акціонерне товариство «ОДЕСЬКА ТЕЦ», код ЄДРПОУ 05471158 порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строку визначених н. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України. Вищенаведене порушення було встановлено у зв`язку з самостійно визначеним платником грошового зобов`язання АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.04.2017 N» 9092049217 та 18.05.2017 N» 9092049217.Граничний термін сплата по даному зобов`язанню спливає 15.01.2019 року, однак підприємство сплатило зобов`язання 26.03.2020, 26.05.2020 та 16.06.2020 тому кількість днів затримки складає 437,498 та 519 днів відповідно, (сума сплаченого боргу 2 795 990 гри. 00 коп.). Так, апелянт звертає увагу на те, що АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» самостійно визначило суму грошового зобов`язання за 2017 рік, податкове повідомлення - рішення прийнято ГУ ДПС в Одеській області 27.07.2020 року, тобто після закриття провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ». В свою чергу, абзац другий пункту 43 розділу X Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не визначає заборони застосування штрафних санкцій контролюючим органом до суб`єктів господарювання, щодо яких було закрито провадження про банкрутство. На думку апелянта несвоєчасна сплата узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 559 198,00 грн. АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» підтверджується даними Інтегрованої картки платника за 2017-2020 роки за кодом класифікації доходів бюджету 14010100. 12.11.2021р. (вхід.№ 24343/21) від позивача у справі до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому товариство наголошує на хибності доводів апелянта, просить залишити скаргу без задоволення а судове рішення без змін, оскільки борг про який зазначає податковий орган сформувався у період, коли ТОВ «Одеська ТЕЦ» перебувало у процедурі банкрутства». В свою чергу, з огляду на приписи ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у банкрута не виникає жодних зобов`язань ( у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, в порядку абз. «а» п.76.3 ст. 76 ПКУ головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Північного управління у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області Красновою Т.П. проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за 2017 р. АТ «Одеська ТЕЦ», за результатами якої складено акт від 19.06.20 № 3749/15-32-51-04/05471158. Перевіркою встановлено порушення платником податків АТ «Одеська ТЕЦ» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання в загальній сумі 2 795 990 грн в 2017 році з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57 ПК України, п. 203.2 ст. 203 розділу V ПК України, а саме: податкова декларація з ПДВ від 18.05.17 № 9092049217, дата фактичної сплати 26.05.2020 кількість днів затримки 498, сума несвоєчасного сплаченого зобов`язання - 348536 грн; податкова декларація з ПДВ від 20.04.17 № 9070128844, дата фактичної сплати 26.03.2020 кількість днів затримки 437, сума несвоєчасного сплаченого зобов`язання 2446884 грн; податкова декларація з ПДВ від 18.05.17 № 9092049217, дата фактичної сплати 16.06.2020 кількість днів затримки 519, сума несвоєчасного сплаченого зобов`язання 570 грн. На підставі вищевказаного акту перевірки від 19.06.20 № 3749/15-32-51-04/05471158 ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.20 № 01095451044, яким на підставі п.126.1 ст. 126 ПК України за затримку на 519, 498 та 437 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 2 795 990 грн зобов`язано АТ «Одеська ТЕЦ» сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 559 198 грн. Вищезазначене податкове повідомлення-рішення отримано АТ «Одеська ТЕЦ» 07.08.20 та безрезультатно оскаржено в адміністративному порядку, в результаті чого, отримавши 27.11.20 рішення про відмову в задоволенні скарги, позивач звернувся 23.12.20 за судовим захистом із даним позовом. Також, судом першої інстанції було встановлено, що ухвалою господарського сулу Одеської області від 15.06.2001 було порушено провадження в справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На підставі постанови господарського суду Одеської області від 13.12.2016 року АТ «Одеська ТЕЦ» було визнано банкрутом та відкрито стосовно нього ліквідаційну процедуру. Відповідно до п.10 резолютивної частини постанови господарського суду Одеської області від 13.12.2016 про відкриття ліквідаційної процедури зазначено, що у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Господарський суд Одеської області ухвалою від 15.01.2019 по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 задовольнив клопотання Фонду державного майна України від 03.04.2018, провадження по справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» закрив, скасовував мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру ліквідації АТ «Одеська ТЕЦ» та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого припинив. В подальшому АТ «Одеська ТЕЦ» звернулося із заявами від 13.03.2020 №13/07-422, від 17.04.2020 №13/07-580 до податкового органу з проханням визнати податковий борг по податковим деклараціям, поданим в період ліквідаційної процедури погашеним, однак ГУ ДПС в Одеській області повідомленням №7305/10/15-32-51-04-09 від 15.04.2020 відмовлено у списанні податкових зобов`язань. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо визнання податкового боргу по податковим деклараціям погашеним на підставі норм закону, АТ «Одеська ТЕЦ» звернулося із адміністративним позовом до суду (справа №420/7821/20). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.20 по справі № 420/7821/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.21, позовні вимоги задоволенні з підстав того, що боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Податковий обов`язок АТ «Одеська ТЕЦ», що виник в ліквідаційній процедурі в період з 13.12.2016 по 15.01.2019 на підставі податкових декларацій є припиненим у спосіб, встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції пославшись на приписи ст.38 Закону 2343-XII виходив з того, що податкові декларації з податків, податкових зобов`язань, за 2017-2018 роки подано позивачем АТ «Одеська ТЕЦ» в період ліквідаційної процедури після визнання банкрутом, а відтак, суми визначених самостійно податкових зобов`язань не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та вказав, що боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що судовим рішенням по справі №420/7821/20 визнано незаконним нарахований податковий борг, який виник у позивача під час процедури ліквідації та зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області припинити податкові зобов`язання, які виникли на підставі податкових декларацій, поданих під час ліквідаційної процедури. З огляду на вказане, суд першої інстанції вважав, що податковий орган не мав права зараховувати сплату по поточним податковим деклараціям від 17.03.20р. № 9055462573, від 19.05.20 № 9110081894, від 16.06.20р. № 855 в рахунок сплати податкових зобов`язань, що виникли під час процедури ліквідації, на протязі якої не виникає жодних зобов`язань, зокрема зі сплати податків та зборів, рівно як і змінювати призначення платежу на об`єкт оплати сума податкового боргу по податковій декларації від 20.04.17р. № 9070128844 за березень 2017р. та від 18.05.17р. № 9092049217 за квітень 2017р., тобто замість призначення платежу « 101» на призначення платежу « 140», та в процесі цього застосовувати штраф на підставі ст.126 ПК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. Згідно з пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. За приписами п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. У відповідності до пункту 56.11. статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Згідно приписів п.57.1. ст.57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 ст. 126 ПКУ) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом другим п.п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 розд.VI «Акцизний податок» ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання (п. 126.2 ст. 126 ПКУ). Як встановлено пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (п.87.9 ст.87 ПК України). Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, АТ «Одеська ТЕЦ» подало податкові декларації з ПДВ: за лютий 2020 року № 9055462573 від 17.03.2020р.; за квітень 2020 року №9110081894 від 19.05.2020р.; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року № 9133522000 від 12.06.2020р. Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, піддягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації. Відповідно до вказаної вимоги, АТ «Одеська ТЕЦ» здійснило наступні платежі, а саме: відповідно до платіжного доручення № 434 від 26.03.20 позивачем сплачено 446 884 грн як оплату ПДВ за лютий 2020 р. згідно податкової декларації № 9055462573 від 17.03.20; відповідно до платіжного доручення № 748 від 26.05.20 позивачем сплачено 348 536 грн як оплату ПДВ за квітень 2020 р. згідно податкової декларації № 9110081894 від 19.05.20; відповідно до платіжного доручення № 855 від 16.06.20 позивачем сплачено 570 грн, з яких 553 грн як доплата ПДВ за квітень 2020 р. та 17 грн 3% штрафу у зв`язку із самостійним виправленням помилок в податковій декларації з ПДВ за квітень 2020 р. на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 р. №9133522000 від 12.06.20. Як свідчать даній акту перевірки від 19.06.2020 року № 3749/15-32-51-04/05471158, відповідачем у ході її проведення було зроблено висновок про те, що АТ «Одеська ТЕЦ» було сплачено податковій декларації з ПДВ від 20.04.17 № 9070128844 на суму 2 446 884 грн 26.03.20, по податковій декларації з ПДВ від 18.05.17 № 9092049217 на суму 348 536 грн 26.05.2020 та 570 грн 16.06.20. Тобто, вказані сплати позивача, призначені на сплату податкових зобов`язань за іншими податковими деклараціями та періодами, відповідач зарахував у рахунок погашення нібито наявної заборгованості зі сплати податкових зобов`язань за 2017-2018р. Колегія суддів зауважує, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Разом з цим, згідно вимог п.37.3 ст.37 ПК України, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є, зокрема скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб. Як вірно зазначено було судом першої інстанції, Податковий Кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій відповідно до пункту 1.3 ПК України. В свою чергу, умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів врегульовано Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII (в редакції Закону №4212-VI від 22.12.2011 та послідуючими змінами, чинними станом на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) (далі Закон № 2343-XII). За приписами ч.1 ст.7 Закону №2343-XII - щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. Частиною 1 статті 38 Закону № 2343-XII передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, окрім іншого - строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Згідно з п.4-3 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2343-XII, провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Після припинення провадження у справі про банкрутство, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Виходячи з наведеного, враховуючи приписи пункту 1.3. статті 1 ПК України, частини першої статті 7 та частини першої статті 38 Закону 2343-XII, колегія суддів вважає, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Разом з тим, слід зазначити, що вимоги ч.1 ст.38 Закону 2343-XII не передбачають виникнення податкового обов`язку у боржника, щодо якого господарським судом відкрито ліквідаційну процедуру, з підстав самостійного визначення таким боржником обов`язку щодо обчислення та декларування податків, податкових зобов`язань, термін сплати за якими настав після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Відтак, з огляду на приписи частини першої статті 38 Закону про банкрутство, а також положення підпункту 1.3. статті 1 та підпункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права зроблено Верховним судом у постанові від 16.04.2019р. по справі № 925/871/15. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2016 по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано АТ «Одеська ТЕЦ» банкрутом та відкрито відносно АТ «Одеська ТЕЦ» ліквідаційну процедуру, а ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2019 року по справі задоволено клопотання Фонду державного майна України від 03.04.2018, провадження по справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» закрито, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру ліквідації АТ «Одеська ТЕЦ» та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого припинено. У справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» було визнано кредиторську заборгованість зі слати податків на суму 18 857 770,37 грн перед ДПІ в Суворовському районі м. Одеси в третю чергу. Під час ліквідаційної процедури ліквідатором було здійснено повне погашення визначених кредиторських вимог ДПІ в Суворовському районі м. Одеси в третю чергу, а інші грошові вимоги зі сплати податків та зборів перед податковими органами не визнавались. В свою чергу, судовим рішенням по справі № 420/7821/20 визнано незаконним нарахований податковий борг, який виник у позивача під час процедури ліквідації та зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області припинити податкові зобов`язання, які виникли на підставі податкових декларацій, поданих під час ліквідаційної процедури. Згідно з рішенням ООАС від 19.11.20 по справі № 420/7821/20, яке набрало законної сили 28.04.21, Головне управління ДПС в Одеській області зобов`язано припинити податкові зобов`язання Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», що виникли на підставі податкових декларацій, поданих під час ліквідаційної процедури, зокрема з ПДВ за січень 2017 року №9022558554 від 17.02.2017 на суму 5174657 грн, з ПДВ за лютий 2017 року №9044767898 від 20.03.2017 на суму 5772712 грн, з ПДВ за березень 2017 року №9070128844 від 20.04.2017 на суму 6268257 грн, з ПДВ за квітень 2017 року №9092049217 від 18.05.2017 на суму 2260551 грн, з ПДВ за листопад 2017 року №9270570407 від 18.12.2017 на суму 1639123 грн, з ПДВ за лютий 2018 року №9045971076 від 16.03.2018 на суму 770070,00 грн. За вказаного, колегія суддів вважає ґрунтовним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган не мав права зараховувати сплату по поточним податковим деклараціям від 17.03.20 № 9055462573, від 19.05.20 № 9110081894, від 16.06.20 № 855 в рахунок сплати податкових зобов`язань, що виникли під час процедури ліквідації, на протязі якої не виникає жодних зобов`язань, зокрема зі сплати податків та зборів, рівно як і змінювати призначення платежу на об`єкт оплати сума податкового боргу по податковій декларації від 20.04.17 № 9070128844 за березень 2017 р. та від 18.05.17 № 9092049217 за квітень 2017 р., тобто замість призначення платежу « 101» на призначення платежу « 140», та в процесі цього застосовувати штраф на підставі ст. 126 ПК України. Слід зазначити, що боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми - частини другої статті 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Аналогічну правову позицію щодо виникнення податкового обов`язку у боржника висловив Верховний Суд у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 910/14827/16. За таких підстав, правильним є висновок суду першої інстанції, про помилковість висновку відповідача щодо наявності податкового боргу у позивача, який виник на підставі поданих податкових декларацій з податків, податкових зобов`язань, за 2017-2018 роки. У постанові Верховного Суду від 14.11.2019р. по справі №818/1896/18 сформульовано наступний правовий висновок: підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що визначено нормою абзацу п`ятого частини першої статті 38 Закону № 2343-ХІІ в редакції Закону № 4212-VI (абзац четвертий частини першої статті 23 Закону № 2343-ХІІ, чинній до 19 січня 2013 року). При цьому, судом першої інстанції було вірно встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №1089-р від 07.11.2014, внесені зміни до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.02.2013 року №96 «Про приватизацію об`єктів паливно-енергетичного комплексу», яким було включено АТ «Одеська ТЕЦ» до переліку об`єктів паливно-енергетичного комплексу та групи Г, які підлягають приватизації, які були чинними на момент постановлення ухвали господарським судом Одеської області від 15.01.2019 року по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010. Зазначений висновок підтверджується також і тим, що відповідно до п.4-3 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, після припинення провадження у справі про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Враховуючи усе викладене вище, з огляду на правове регулювання спірного у справі питання, зібрані у справі письмові докази, апеляційний суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 27.07.20 № 01095451044, яким на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за затримку на 519, 498 та 437 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 2 795 990 грн зобов`язано АТ «Одеська ТЕЦ» сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 559 198 грн є неправомірним та підлягає скасуванню. При цьому, судова колегія також вважає правильним відхилення судом першої інстанції тверджень податкового органу про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки податкове повідомлення-рішення від 27.07.2020 № 01095451044 отримано АТ «Одеська ТЕЦ» 07.08.20р., було оскаржено в адміністративному порядку, в результаті чого, отримавши 27.11.20 рішення від 23.11.20 № 33252/6/99-00-06-02-05-06 про відмову в задоволенні скарги, позивач звернувся 23.12.20 за судовим захистом із даним позовом, тобто на 26 календарний день. В силу приписів статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наслідками розгляду справи позивач поза розумним сумнівом, довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, в той час як відповідач суб`єкт владних повноважень не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Апеляційний суд оцінює критично посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі № 1170/2а-881/12, у якій спір виник з приводу підстав для включення до складу валових доходів коштів, які отримано позивачем у справі у вигляді капітальних трансфертів і використано за їх цільовим призначенням, та податковим органом зроблено висновок про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість та про зменшення суми бюджетного відшкодування, оскільки такі кошти не включаються до валових доходів. У наведеній постанові позивач - Державне підприємство, знаходилось під дією мораторію, передбаченого статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19.01.2013р. та перебувала в судовій процедурі розпорядження майном, натомість АТ «Одеська ТЕЦ» перебувала в іншій судовій процедурі - ліквідація, що є суттєво відмінною за наслідками введення такої процедури, аніж процедура розпорядження майном. Визначення ж мораторію відповідно до статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції закону з 19.01.2013р.), і відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) врегульовує порядок зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на зупинення виконання боржником грошових зобов`язань АТ «Одеська ТЕЦ»» у справі про банкрутство було введено ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2001 року, борг по податковим деклараціям, по яким було неправомірно зараховано податковим органом до сплати кошти, виник під час ліквідаційної процедури, а не до відкриття провадження в справі про банкрутство. Тому вказана стаття Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не застосовується. Разом з наведеним, релевантними до спірних правовідносин на переконання судової колегії, є висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2019р. у справі №910/14827/16; від 16.04.2019р. у справі №925/871/15, у відповідності до яких, враховуючи пункт 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, а також те, що положеннями ст.38 Закону України «Про відновлення і платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про банкрутство) встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), то на підставі підпункту 37.3.4 статті 37 ПК України, нормами ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Одеська ТЕЦ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі №420/14854/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено та підписано 08 грудня 2021 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.