Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/2906/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6617/20 Справа № 212/2906/20 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В., за участю секретаря - Мамедової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов`язків помер її чоловік ОСОБА_2 - машиніст бурової установки шахти «Жовтнева» відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат». Як вбачається зі змісту розділу 4 Акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 26 червня 2008 року та розділу 7 Акту форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 11 від 26 червня 2008 року причинами смертельного нещасного випадку з її чоловіком було визнано недбання про безпеку і здоров`я оточуючих людей під час перебування на території підприємства, внаслідок низької трудової дисципліни. Зазначає, що згідно Акту спеціального розслідування нещасного випадку, форми Н-5 від 26 червня 2008 року, особами, дії або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку були визнані: машиніст бурової установки дільниці № 2 ОСОБА_3 , гірничий майстер дільниці № 21 ОСОБА_4 , та начальник дільниці № 21 ОСОБА_5 . Внаслідок смерті чоловіка позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що вона втратила близьку людину, з якою прожила в шлюбі 26 років, зазнала сильного нервового потрясіння. Смерть чоловіка змусила позивачку корінним чином змінити своє життя, оскільки після його загибелі вона змушена самостійно заробляти собі на життя, самостійно облаштовувати свій побут, оскільки заробіток загиблого чоловіка був основним джерелом їх сімейного бюджету. У зв`язку з цим просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, яку вона оцінює у 275000, 00 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000,00 гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2000,00 гривень. В своїй апеляційній скарзі ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу, не скористалась. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що 02 жовтня 1982 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 , виданим Центрально- Міським відділом реєстрації актів цивільного стану. 16 травня 2008 року під час виконання трудових обов`язків машиніста бурової установки шахти «Жовтнева» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», відбувся нещасний випадок, в результаті якого помер ОСОБА_2 , що підтверджується Актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, форми Н-1 № 11 від 26 червня 2008 року та Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 16 травня 2008 року, форми Н-5 від 26 червня 2008 року. Згідно розділу 6 Акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 26 червня 2008 року особами, дії або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку були визнані: машиніст бурової установки дільниці № 2 ОСОБА_3 , який під час отримання бурових коронок дістав зі своєї кишені піротехнічний засіб (петарду), підпалив та кинув у напрямку потерпілого, гірничий майстер дільниці № 21 ОСОБА_4 , який не забезпечив у зміні дотримання підлеглими вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та начальник дільниці № 21 ОСОБА_5 , який не забезпечив дотримання підлеглими вимог нормативно - правових актів охорони праці. Вину самого потерпілого у нещасному випадку матеріалами розслідування не встановлено. В розділі 7 Акту форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 11 від 26 червня 2008 року причинами смертельного нещасного випадку з ОСОБА_2 було визнано невиконання посадових обов`язків. Суд встановив, що внаслідок смерті на виробництві ОСОБА_2 , чоловіка позивачки, їй завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що вона втратила близьку людину, з якою прожила в шлюбі 26 років, зазнала сильного нервового потрясіння. Незважаючи на сплив часу вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають її до теперішнього часу. Смерть чоловіка змусила позивачку корінним чином змінити своє життя, оскільки після його загибелі вона змушена самостійно заробляти собі на життя, самостійно облаштовувати свій побут, оскільки заробіток загиблого чоловіка був основним джерелом їх сімейного бюджету. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходив з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідків, що наступили, враховуючи принципи розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що належною компенсацією спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди є сума у розмірі 200000,00 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 1285 від 19.05.2008 р. смерть настала внаслідок захворювання, а не внаслідок нещасного випадку на виробництві. Крім того, апелянт вважає, що він не є належним відповідачем. Однак, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта з наступних підстав. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як вбачається з матеріалів справи, Актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, форми Н-1 № 11 від 26 червня 2008 року та Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що 16 травня 2008 року під час виконання трудових обов`язків машиніста бурової установки шахти «Жовтнева» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», відбувся нещасний випадок, в результаті якого помер ОСОБА_2 , що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата чоловіка завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, яка виникла з вини відповідача. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, також погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко О.В. Лаченкова