Постанова 4803 № 212/2060/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/299/21 Справа № 212/2060/20 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка,- ВСТАНОВИЛА: В березні 2020 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка - задоволено частково. Стягнуто з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 160 000 гривень (сто шістдесят тисяч гривень) 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави України судовий збір в розмірі 1600 гривень (одна тисяча шістсот гривень) 00 копійок. В апеляційній скарзі ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року в частині суми компенсації та ухвалити нове рішення, яким стягнути на її користь 200 000 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Відзивів на апеляційну скаргу ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило. У відзиві ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року у повному обсязі, а рішення суду залишити без змін. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30 грудня 2009 року, зазначено, що професійне захворювання виникло за таких обставинах, працюючи на протязі 9 років 9 місяців електрозварювальником на дільниці №14 РМЗ ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком», ОСОБА_2 , виконував роботи по зварюванню, ремонту та виготовленню металевих конструкцій, обладнання, устаткування різного виду та складності, які через особливості технологічного процесу зварювання металів та несистематичного застосування засобів пилоподавлення, характеризувалися виділенням зварювальної аерозолі концентрація якої, в повітрі робочої зони, перевищувала ГДК. Встановлено, що відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 05.10.2017 року, повторно ОСОБА_2 встановлено 90% втрати працездатності з 02 жовтня 2017 року, безстроково. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, актовий запис про смерть №1003 від 26 серпня 2019 року, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.10.2019 року, видане Тернівським районним у місті Кривому Розі відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Згідно довідки про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, серія НОМЕР_2 , виданою КОМУНАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ «КЛІНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕДИКО - СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» Обласна МСЕК №2 (м.Кривий Ріг) від 13 лютого 2020 року, за направленням ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» було встановлено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням, щодо померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 з 28 січня 2020 року. Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали ;з нею однією сім`єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Отже, професійне захворювання ОСОБА_2 виникло, в тому числі з вини підприємства - ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ залізорудний КОМБІНАТ», що потягло за собою в подальшому смерть ОСОБА_2 . Право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, що спричинено професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст.13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У зв`язку зі смертю батька позивача, причиною якої є недотриманням відповідачем вимог чинного законодавства у сфері безпеки праці, позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, люблячого батька, опори та моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» є обґрунтованими, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості необхідно стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька, грошові кошти в сумі 160 000 гривень. Посилання ПАТ "Кривбасзалізрудком" в апеляційній скарзі на те, що розмір моральної шкоди, що стягнутий з відповідача не відповідає засадам розумності та справедливості,є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 8 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги ПАТ "Кривбасзалізрудком", що позивачем не надано суду відповідних висновків медичних установ, щодо спричинення моральної шкоди, що призвело до винесення незаконного рішенням, колегія суддів вважає недоведеними та необґрунтованими, оскільки позивач втратила чоловіка та залишилась без його турботи і піклування, смерть рідної людини, спричиняє їй хвилювання і по теперішній час, оскільки чоловік для позивача був дуже близькою людиною. Встановити ціну людського життя неможливо. Твердження ПАТ "Кривбасзалізрудком", що сама по собі смерть ОСОБА_2 не знаходиться у причинному зв`язку з професійним захворюванням без наявності доказів протиправної поведінки підприємства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки чоловік позивача помер внаслідок отриманого ним професійного захворювання на підприємстві відповідача, з якого не знімається обов`язок виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що судом першої інстанції безпідставно було знижено розмір моральної шкоди, оскільки вона втратила близьку людину та зазнала душевних страждань,не заслуговують на увагу, оскільки розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання та переживання позивача, яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді М.Ю. Петешенкова В.С.Городнича