Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1641/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1641/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Шурка О.І., При секретарі: Пономаренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання спрямувати кошти на погашення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо не спрямування коштів для погашення кредиторської заборгованості з виплати позивачу відшкодування вартості самостійно придбаного житла у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1198, що складає 247450 грн.; - зобов`язати Міністерство соціальної політики України спрямувати кошти у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1198, що складає 247450 грн., для погашення бюджетної кредиторської заборгованості з відшкодування вартості самостійно придбаного житла згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перерахувати на рахунок позивача. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 у справі №580/1641/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо спрямування грошових коштів у сумі 194 040 гривень на погашення ОСОБА_1 бюджетної кредиторської заборгованості за бюджетним зобов`язанням Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, взятим на облік у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Черкаській області за програмою КПКВ 3201200 «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Міністерство соціальної політики України спрямувати грошові кошти у сумі 194 040 гривень на погашення ОСОБА_1 бюджетної кредиторської заборгованості за бюджетним зобов`язанням Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, взятим на облік у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Черкаській області за програмою КПКВ 3201200 «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 14 серпня 2020 року позивачем подано заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності при виконанні рішення суду від 12.08.2019 в адміністративній справі №580/1641/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання спрямувати кошти на погашення заборгованості - повернуто позивачу. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України, яка полягає у невиконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року та постановити окрему ухвалу. Крім того, апелянт просить зобов`язати Міністерство соціальної політики України вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону та виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року, спрямувавши кошти у розмірі 194 040 гривень на погашення їй бюджетної кредиторської заборгованості за бюджетним зобов`язанням Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, взятим на облік у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Черкаській області за програмою КПКВ 3201200 «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не зважаючи на ухвалене рішення, відповідач продовжує ігнорувати як вимоги чинного законодавства з цього питання, так і правові висновки суду. На думку апелянта, заява про зміну способу виконання рішення подана в порушення вимог статті 378 КАС України, якою не передбачено подання такої заяви боржником, що свідчить про свідоме затягування виконання рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано, що судом першої інстанції вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що свідчить про безпідставність апеляційної скарги позивача. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 у справі №580/1641/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо спрямування грошових коштів у сумі 194 040 гривень на погашення ОСОБА_1 бюджетної кредиторської заборгованості за бюджетним зобов`язанням Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, взятим на облік у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Черкаській області за програмою КПКВ 3201200 «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Міністерство соціальної політики України спрямувати грошові кошти у сумі 194 040 гривень на погашення ОСОБА_1 бюджетної кредиторської заборгованості за бюджетним зобов`язанням Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, взятим на облік у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Черкаській області за програмою КПКВ 3201200 «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства соціальної політики України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №580/1641/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 у справі №580/1641/19 судом 20.12.2019 був виданий виконавчий лист. У подальшому, 25.05.2020 виконавчий лист №580/1641/19 від 20.12.2019 був поданий позивачем до органів державної виконавчої служби для примусового виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 у справі №580/1641/19. Як наслідок, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 02.06.2020 ВП №62234226 відкрито виконавче провадження. Вважаючи, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 не виконується, 14.08.2020 позивач подав заяву у порядку статті 383 КАС України до суду. Повертаючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не скористалась передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України правом щодо вчасного звернення до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, так як звернулась до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності при виконанні рішення суду 14.08.2020, в той час як про порушення своїх прав була обізнана ще у травні 2020 року. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини першої ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У силу вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Згідно частини другої ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Крім того, приписами частини першої ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2020 позивач подала виконавчий лист №580/1641/19 від 20.12.2019 до органів державної виконавчої служби. Втім, вважаючи, що вказане рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 не виконується, ОСОБА_1 14.08.2020 звернулась до суду з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. У той же час, частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Згідно частини п`ятої вказаної статті у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Таким чином, вказаною нормою статті 383 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, яка повинна відповідати вищевказаним вимогам, у разі недотримання яких, така заява підлягає поверненню. При цьому, колегія суддів враховує, що частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відтак, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. У той же час, норми КАС не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Правила статей 122, 123 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду та наслідків їх пропущення є загальними, та підлягають застосуванню у випадку звернення до суду із адміністративним позовом, а не з заявою в порядку статті 383 КАС України. Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №640/10843/19. Таким чином, враховуючи факт подання 25.05.2020 позивачем виконавчого листа №580/1641/19 від 20.12.2019 до органів державної виконавчої служби, позивач про порушення своїх прав, свобод чи інтересів дізналась ще у травні 2020 року при зверненні до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 у справі №580/1641/19, відтак подача заяви згідно вимог статті 383 КАС України до суду у серпні 2020 року свідчить про порушення вимог порядку, встановленого у частині четвертій статті 383 КАС України. Колегія суддів зауважує, що заявник не надав суду доказів того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту в межах строків встановлених статтею 383 КАС України або їх поновлення. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви на підставі частини п`ятої статті 383 КАС України. Як наслідок, у зв`язку з наявністю підстав для повернення позивачу заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, положення статті 249 КАС України для винесення окремої ухвали не застовуються. Посилання апелянта на свідоме невиконання відповідачем рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 з огляду на подання заяви про зміну способу виконання рішення суду в адміністративній справі №580/1641/19 колегія суддів оцінює критично, оскільки ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 вказану заяву було повернуто заявнику без розгляду, разом із усіма доданими до неї матеріалами. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький О.І. Шурко