Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1952/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 р.Справа № 520/1952/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В.), по справі № 520/1952/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління ДФС у Харківській області сформувати та погодити з ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, відповідно до Закону України Про міліцію та подати його на виконання до ДФС України. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. 09.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 у задоволенні заяви позивача відмовлено. Позивач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву. В обґрунтування вимог зазначає про не врахування судом першої інстанції, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату правових послуг є співмірним зі складністю справи та обсягом робіт, витраченого часу. Головне управління ДФС у Харківській (далі - відповідач) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно п.3 ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву, рішення суду першої інстанції, докази по справі, зазначає наступне. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.ч.1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу , витраченого адвокатом , їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною . Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги від 23.01.2020 (с.119-120). За умовами договору вартість надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт вказуються в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.1). Згідно додатку 2 (від 27.01.2020) до Договору визначено розмір правової допомоги, а саме: вивчення документів на надання усних консультацій - 3 000,00 грн/год; вивчення та аналіз судової практики - 5 500, 00 грн.; вартість послуг Виконавця, пов`язаних з підготовкою та написанням позовної заяви про зобов`язання вчинити дії становить 5 000,00 грн; вартість послуг Виконавця з написання та подання до суду заяв, клопотань по суті справи становить 2 000,00 грн за кожне таке клопотання, заяву; вартість послуг Виконавця за складання та подання адвокатського запиту з метою збирання доказів на обґрунтування позову становить 1 500,00 грн. за кожний такий запит; вартість послуг Виконавця, пов`язаних з участю та представництвом прав та інтересів Замовника в судових засіданнях в суді першої інстанції, становить 2000,00 грн. за участь в кожному засіданні, в тому числі прибуття до суду на призначене засідання, яке не відбулося з причин, що не залежали від Виконавця, що включає в себе підготовку всіх необхідних для процесу клопотань, заяв та ін. документів, надсилання листів; гонорар успіху в немайновому спорі - 10 000,00 грн (а.с. 121). З акту 1 приймання-передачі виконаних послуг від 05.06.2020 вбачається, що адвокатом з 23.01.2020 по 02.06.2020 надано юридичні послуги: вивчення документів та надання усної консультації щодо формування та зайняття правової позиції по справі - 3000,00 грн.; вивчення та аналіз судової практики - 5 500,00 грн.; складення та подання позовної заяви - 5000,00 грн.; складання та подання адвокатських запитів - 1500,00 грн. за кожний запит: до HACK «Оранта» (1 запит), ГУ ДФС в Харківській області (2 запити), що разом становить 4500,00 грн.; написання та подання заяви про зобов`язання сплати звіт щодо виконання рішення 2000,00 грн.; представництво інтересів позивача в суді 2000,00 грн. кожне засідання в суді першої інстанції, гонорар успіху 10000 грн.; вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту становить 32000 грн (а.с. 122). Позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 32 000,00 грн в якості оплати за надану правову допомогу та виконані юридичні роботи в рамках судової справи 520/1952/20, що підтверджується актом 2 приймання-передачі грошових коштів від 05.06.2020 (а.с. 123). Апелянт зазначає, що заявлений ним в суді першої інстанції розмір витрат на оплату правових послуг є співмірним зі складністю справи та обсягом робіт, витраченого часу. У свою чергу, колегія суддів зазначає, що в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.08.2020 по справі № 810/3213/16. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження кількості часу, витраченого на здійснення відповідних послуг згідно договору про надання правничої допомоги, а надані позивачем докази містить лише визначення переліку наданих юридичних послуг. Детальний опис наданих послуг, із визначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг) до суду не надано. З огляду на викладене, колегія суддів, оцінюючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Отже, зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн, на думку колегії суддів, належним чином не обґрунтовані. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що ч. 5 ст. 134 КАС України на суд покладено обов`язок надавати оцінку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. При цьому, оскільки позивачем не зазначено кількості витраченого часу за надані послуги, які були проведені (надані) адвокатом в рамках надання правничої допомоги по даній справі в суді першої інстанції, колегія суддів позбавлена можливості визначити розмір витрат на правничу допомогу в сумі, що відповідала б діям, фактично вчиненим адвокатом по наданню правничої допомоги ОСОБА_1 в суді першої інстанції. З огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено правомірності вимог про відшкодування суми в розмірі 32 000,00 грн, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року по справі № 520/1952/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 13.10.2020