Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20521/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20521/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду по справі у справі №640/20521/19 (розглянута у порядку письмового провадження) за заявою ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, - В С Т А Н О В И Л А : У жовтні року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач), в якій просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року за посадою заступника Міністра оборони України, із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, згідно довідки КМВК №ФА-135858 від 09 липня 2019 року, виготовленої на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" від 20 квітня 2016 року №304; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року пенсію за посадою заступника Міністра оборони України, із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, згідно довідки КМВК про розмір грошового забезпечення №ФА-135858 від 09 липня 2019 року, виготовленої на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" від 20 квітня 2016 року №304, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року, яке набрало законної сили 20 січня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року за посадою заступника Міністра оборони України, із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, згідно довідки КМВК №ФА-135858 від 09 липня 2019 року, виготовленої на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" від 20 квітня 2016 року №304. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року пенсію за посадою заступника Міністра оборони України, із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, згідно довідки КМВК про розмір грошового забезпечення №ФА-135858 від 09 липня 2019 року, виготовленої на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" від 20 квітня 2016 року №304, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат. Позивач 04 серпня 2020 року звернувся з заявою про роз`яснення судового рішення, а саме рішення від 12 грудня 2019 року, в якому просив роз`яснити спосіб виконання рішення від 12 грудня 2019 року. Крім того, просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року та встановлення судового контролю. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у роз`ясненні судового рішення, в резолютивній частині вказавши: «Зобов`язати Головне управління ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року пенсію за посадою заступника Міністра оборони України, із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру пенсії, згідно довідки КМВК про розмір грошового забезпечення № ФА-135858 від 09.07.2019 року, виготовленої згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» від 20.04.2016 року № 304, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат», яке необхідно виконувати в повному обсязі без зазначення кінцевої дати перерахунку та виплати пенсії». В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду першої інстанції та порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві взагалі не виконує рішення суду в частині перерахунку позивачу з 01 січня 2018 року за посадою заступника Міністра оборони України, у зв`язку з чим виникає необхідність роз`яснити в чому полягає відсутність суперечностей щодо розуміння та виконання рішення суду. Відповідач (боржник) відзиву на апеляційну скаргу не подано. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду по справі, виходив з того про відсутність підстав для роз`яснення судового рішення, а саме, рішення від 12 грудня 2019 року, оскільки ані зміст рішення, ані її резолютивна частина не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння та виконання. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з метою належного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року видано виконавчий лист 14 лютого 2020 року. Позивач 04 серпня 2020 року звернувся до суду першої інстанції з заявою про роз`яснення судового рішення, а саме рішення від 12 грудня 2019 року та викласти пункт 3 резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року пенсію за посадою заступника Міністра оборони України, із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру пенсії, згідно довідки КМВК про розмір грошового забезпечення № ФА-135858 від 09.07.2019 року, виготовленої згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» від 20.04.2016 року № 304, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат», яке необхідно виконувати в повному обсязі без зазначення кінцевої дати перерахунку та виплати пенсії». Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. За правилами статті 254 КАС України роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення. Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2020 року по справі №22а-11177/08 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року по справі №814/907/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Критерієм для роз`яснення судового рішення є встановлення судом факту того, що рішення є незрозумілим, тобто зі змісту його резолютивної частини не можна зробити висновки про обсяг прав та обов`язків учасників справи у спірних правовідносинах. Аналогічна правова позиція встановлена Верховним Судом у постанові від 16 липня 2020 року по справі №619/3407/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Дослідивши позовну заяву позивача та рішення суду першої інстанції колегією суддів встановлено, що при поданні заяви про роз`яснення рішення суду позивач фактично просить суд першої інстанції змінити пункт 3 резолютивної частини виклавши його в новій редакції. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що зі змісту заяви позивача про роз`яснення судового рішення вбачається, що заявник порушує питання не щодо незрозумілості чи нечіткості рішення суду, а щодо наявності проблем способу його виконання боржником Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду. При цьому, колегія суддів зазначає, що визначений ст. 254 КАС України механізм не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення, чи не знає способу або порядку його виконання. Суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. Колегія суддів вважає, що пункт 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції відповідає вимогам КАС України та не містить положень щодо яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння, при цьому у мотивувальній частині викладено усі обставини справи, рішення є зрозумілим, обґрунтоване належними нормами закону, які регулюють спірні правовідносини, зміст резолютивної частини також є зрозумілим. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд у цій справі також враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмову в задоволенні заяви позивача про роз`яснення рішення суду (пункту 3). Доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її скасування. Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу апелянта залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк