Постанова 4855 № 640/4951/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4951/19 Головуючий у І інстанції - Патратій О.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати складений 21.01.2019 Головним управлінням Національної поліції в Київській області Акт № 1 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 21.03.2018 близько 09:30 із старшим інспектором сектору пожежної безпеки Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції ОСОБА_1; - визнати протиправним та скасувати складений 24.01.2019 Головним управлінням Національної поліції в Київській області Акт за формою Н5* щодо розслідування нещасного випадку, що стався 21.03.2018 близько 09:30 із старшим інспектором сектору пожежної безпеки Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції ОСОБА_1; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили провести розслідування нещасного випадку, що стався 21.03.2018 із старшим інспектором сектору пожежної безпеки Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції ОСОБА_1, за результатами якого відповідно до вимог "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС", затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, скласти Акт за формою Н5* щодо розслідування нещасного випадку, у якому вказати, що нещасний випадок стався з Позивачем в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, скласти Акт за формою НІ* про нещасний випадок та взяти зазначений нещасний випадок на облік. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що складені Головним управлінням Національної поліції в Київській області Акт № 1 за формою НТ* від 21.01.2019 та Акт за формою Н5* від 24.01.2019 є протиправними, адже складені з порушенням чинного законодавства, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з порушенням встановленої процедури. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні, заявленим у позовній заяві. Крім того, вказано, що затвердження плану-завдання на проведення перевірки без відповідного дозволу та плану-графіку неможливе. Суд першої інстанції не дослідив, чи повинен був Позивач виконувати такий план-завдання за вказаних обставин, та не встановив відповідальних осіб за невидачу дозволу на проведення перевірки протипожежного стану. Також зазначено, що при здійсненні перевірки Позивач здійснював свої службові обов`язки, презюмуючи законність виданого йому наказу на проведення перевірки (плану- завдання). Відтак, Позивач звернув увагу апеляційного суду, що неузгодженість у діях між безпосереднім керівництвом Позивача та вищим керівництвом ГУНП у Київській області не може слугувати підставою для прийняття Відповідачем рішення про те, що нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. З-поміж іншого вказано, що Позивач не дотримався положень нормативно-правових актів з охорони праці, не правильно оцінив ситуацію, знехтував власною безпекою піднімаючись на висоту другого поверху не призначеним для цього і не відповідно закріпленим спорядженням (драбиною), чим допустив дисциплінарний проступок. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що майор поліції ОСОБА_1 з 15.04.2016 по 01.09.2018 працював на посаді старшого інспектора сектору пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області. Відповідно до «План-завдання на проведення планової перевірки БПОП ГУНП у Київській області» Позивачу було доручено провести планову перевірку у Полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Київській області, та провести пожежно-профілактичну роботу, надати практичну допомогу з питань організації встановлення протипожежного режиму на об`єктах. 21.03.2018 під час проведення перевірки Позивач отримав тілесні ушкодження, а саме впав з драбини. Дорогою до лікарні Позивачу стало легше, тому він попросив лейтенанта поліції Люляву В.Р. доставити його до місця роботи ВЗА ЦОП ГУНП в Київській області, біля якого знаходиться центр магнітно-резонансної томографії (далі - МРТ). По прибуттю в центр МРТ Позивач пройшов медичний огляд та отримав першу медичну допомогу, а також зробив магнітно-резонансну томографію головного мозку та шийного відділу хребта. За результатами обстеження Позивача відправили до лікарні ДУ "ТМО МВС України по Київській області", що знаходиться у м. Києві по вул. Вишгородській, буд. № 85, де його госпіталізували. Про отримані тілесні ушкодження під час перевірки Позивач приблизно о 13:00 телефоном повідомив начальника сектору пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області Темка Р.Г. З 21.03.2018 по 30.03.2018 Позивач проходив курс лікування у лікарні ДУ "ТМО МВС України по Київській області", що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність від 30.03.2018 та випискою з медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого від 21.03.2018. Згідно з випискою з медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого від 21.03.2018 внаслідок падіння з висоти другого поверху Позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин правової навколовушної ділянки, забій правового плечевого суглоба та шийно-грудного відділу та ін. 24.04.2018 Позивач подав рапорт про отримання ним тілесних ушкоджень 21.03.2018. За фактом отримання Позивачем тілесних ушкоджень інспектором відділу інспекції особового складу управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київської області капітаном поліції Бойко С.М. було проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 04.06.2018, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Київської області Ценовим Д.М. , відповідно до якого тілесні ушкодження, отримані Позивачем при проведенні перевірки, не визнавалися такими, що були отримані ним у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а Позивача було запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити йому догану за порушення службової дисципліни, нехтування заходами особистої безпеки. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 1283 від 14.06.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників окремих підрозділів ГУНП в Київській області" ОСОБА_1 було оголошено догану. Наказом Головного управління Національної поліції в Київської області від 23.08.2018 № 436 о/с ОСОБА_1 з 01.09.2018 було звільнено зі служби в органах Національної поліції за власним бажанням згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Постановою військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України по Київській області" № 74 від 08.10.2018 Позивача було визнано таким, що має захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції, та у подальшому є непридатним до служби в поліції. Обстеження Позивача в ДУ "Національний науковий центр "Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска" НАМН України" показало, що у результаті отриманих ним під час падіння 21.03.2018 травм, його стан здоров`я погіршився, порівняно з 2017 роком, та призвів до появи кризу та інших нових захворювань. 21.01.2019 Головним управлінням Національної поліції в Київській області було складено Акт № 1 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 21.03.2018 близько 09:30 із Позивачем, у якому комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, що стався із Позивачем в період проходження служби, не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. 24.01.2019 Головним управлінням Національної поліції в Київській області було складено Акт за формою Н5* щодо розслідування нещасного випадку, що стався 21.03.2018 близько 09:30 із Позивачем, у якому комісія дійшла висновку нещасний випадок, що стався із Позивачем в період проходження служби, не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Постановою військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України по Київській області" № 2 від 28.01.2019 вирішено, що отримана Позивачем 21.03.2018 травма у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м`яких тканин правової навколовушної ділянки, забою правового плечевого суглоба та шийно-грудного відділу, одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку та не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Не погоджуючись з тим, що одержані Позивачем під час проходження служби тілесні ушкодження не пов`язані з виконанням службових обов`язків, та вважаючи протиправними вище вказані акти, Позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС № 1346 від 27.12.2002, нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни, а відтак підстави для задоволення позову - відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ст. 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону праці» дія цього закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку. З метою врегулювання питань, пов`язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року № 1346 затверджено вже згаданий вище Порядок № 1346. Відповідно до п. 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі. Згідно п. 2.2 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2) (п. 2.4 Порядку № 1346). Пунктом 3.4 Порядку № 1346 визначено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою. Приписи п. 3.5 Порядку № 1346 закріплюють, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення). Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію (п. 3.8 Порядку № 1346). Зі змісту наведених положень Порядку № 1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок. Пунктами 3.9, 3.10 Порядку № 1346 передбачено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження. Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Згідно з пунктом 3.11 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни. Пунктами 3.12, 3.14 Порядку № 1346 передбачено, що до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. Керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Відповідно до пункту 3.15 Порядку № 1346 затверджені акти Н-1* (НТ*) разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5* не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування видаються потерпілому або його довіреній особі, а також надсилаються: - керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підрозділу разом з першими примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) та всіма іншими матеріалами розслідування; - керівнику відповідної служби державного нагляду за охороною праці МВС, ГУМВС, УМВС разом з примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) і копіями всіх матеріалів розслідування; - органу, до сфери управління якого належить підрозділ, акти розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*); - до особової справи потерпілого акт Н-1* (НТ*). На вимогу потерпілого керівник зобов`язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку. Згідно з пунктами 3.19, 3.20 Порядку № 1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством. Суд першої інстанції вірно встановив, що за фактом отримання тілесних ушкоджень було проведено службове розслідування за результатами якого 04.06.2018 складено відповідний висновок. Також, комісія, призначена наказом ГУНП в Київській області від 23.01.2019 № 111, провела у період з 23.01.2019 по 24.01.2019 розслідування нещасного випадку (травмування) ОСОБА_1 , який трапився 21.03.2018 в м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, 53, за результатами якого складені Акт за формою Н5* щодо розслідування нещасного випадку та Акт № 1 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру. Підставами для прийняття такого рішення стало те, що відповідно до п. 5 розділу II Інструкції з організації роботи підрозділів пожежної безпеки Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 22.11.2016 № 1227 для здійснення планової перевірки протипожежного стану об`єктів (підрозділів) у ГУНП на підставі плану-графіку проведення планових (позапланових) перевірок оформляється дозвіл на право проведення перевірки протипожежного стану об`єктів (підрозділів). Натомість, такого дозволу на проведення планової перевірки у Полку поліції особливого призначення ГУНП в Київській області старшим інспектором СПБ УЛМТЗ ГУНП в Київській області майором поліції ОСОБА_1 отримано не було. Посилання Позивача, які, зокрема, містяться в апеляційній скарзі щодо наявності план-завдання на проведення планової перевірки, колегія суддів відхиляє, позаяк наявність плану-завдання жодним чином не спростовує необхідність оформлення дозволу на проведення перевірки. Колегія суддів відхиляє твердження Позивача стосовно того, що затвердження плану-завдання на проведення перевірки без відповідного дозволу та плану-графіку неможливе, та що при здійсненні перевірки Позивач здійснював свої службові обов`язки, презюмуючи законність виданого йому наказу на проведення перевірки (плану-завдання), позаяк такі доводи жодним чином не спростовують відсутність такого дозволу, та не є належним обгрунтуванням позиції Позивача в контексті ст.ст. 73 - 76 КАС України. Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що Позивач всупереч положенням нормативно-правового акту, який регламентує порядок проведення перевірки протипожежного стану об`єктів (підрозділів), приступив до здійснення перевірки, допустивши дисциплінарний проступок, за що в подальшому був притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно Наказу ГУ НП в Київській області № 1283 від 10.06.2018. Окрім того, при оцінці доводів Позивача щодо наявності дозволу на проведення перевірки, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність такого дозволу не була основною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , отже такі посилання не можуть бути достатньою підставою для скасування спірного рішення суду. Приписами ст. 14 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що працівник зобов`язаний: - дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; - знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; - проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські зобов`язані неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно- правових актів, посадових обов`язків, наказів керівництва. Згідно з ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та обставини травмування Позивача, обгрунтовано вказав, що останній не дотримався вимог вказаних нормативно-правових актів, не правильно оцінив ситуацію, знехтував власною безпекою, піднімаючись на висоту другого поверху не призначеним для цього і не відповідно закріпленим спорядженням (драбиною), допустив дисциплінарний проступок, з чим погоджується колегія суддів. Висновком службового розслідування від 04.06.2018 за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, а саме: п.п. 1.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 14 Закону України "Про охорону праці", що виразилося у нехтуванні заходами особистої безпеки та призвело до отримання тілесних ушкоджень, старшому інспектору СПБ УЛМТЗ ГУНП в Київській області майору поліції ОСОБА_1 оголошено догану. В частині доводів, які містяться в апеляційній скарзі щодо процедурних порушень при оформленні спірних Актів, колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18. Колегія суддів вказує на те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо вчинення істотних порушень Відповідачем, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду Відповідачем спірного питання та могли мати наслідком скасування спірних Акта № 1 за формою НТ* від 21.01.2019 про нещасний випадок невиробничого характеру та Акта за формою Н5* від 24.01.2019. Крім того, в апеляційній скарзі відсутні належні обгрунтування стосовно того, як саме порушення Відповідача, які, на думку Позивача, мали місце могли вплинути на результат розслідування та зміст прийнятих Актів. Стосовно посилання Позивача на неповноту розслідування нещасного випадку, порушення черговості (послідовності) складання актів, то такі посилання аргументовано спростовані судом першої інстанції, який вказав наступне. Для розслідування вказаного нещасного випадку (травмування) наказом ГУНП в Київській області від 23.01.2019 № 111 була створена комісія у складі голови - заступника начальника ГУНП в Київській області полковника поліції Панфьорова П.І. та членів - начальника УЛМТЗ ГУНП в Київській області полковника поліції Стаховського І.Ф. , завідувача сектору ДНОП УЛМТЗ ГУНП в Київській області Лучкової В.Є., інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області капітана поліції Бойко С.М. Комісія у період з 23.01.2019 по 24.01.2019 провела розслідування, було встановлені відомості про потерпілого, здійснена характеристика підрозділу, де стався нещасний випадок, проаналізовані обставини, за яких стався нещасний випадок, виявлені причини нещасного випадку, вказані заходи щодо усунення таких причин, зроблені висновки. За результатами розслідування складені Акт за формою Н5* щодо розслідування нещасного випадку та Акт № 1 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру. Позивачем вказано, що оскільки розслідування, згідно наказу, проводилося у період з 23.01.2019 по 24.01.2019, то Акт № 1 за формою НТ* не може бути датований 21.01.2019. Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги зазначені посилання, позаяк вони жодним чином не впливають на встановленні вказаним розслідуванням обставини та не спростовують факт нехтування Позивачем правилами безпеки та праці при здійсненні вищевказаних заходів. Крім того, у висновку Акту за формою Н5* від 24.01.2019 щодо розслідування нещасного випадку, який трапився з Позивачем вказано, що за даним фактом складається акт НТ*. Підписи членів комісії у обох актів однакові. Щодо безпідставності висновків, викладених в Актах ГУНП в Київській області за формою Н5* та за формою НТ* від 24.01.2019, то як вже зазначалося вище, відповідно висновку службового розслідування від 04.06.2018 за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, а саме: п.п. 1.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 14 Закону України "Про охорону праці", що виразилося у нехтуванні заходами особистої безпеки та призвело до отримання тілесних ушкоджень, старшому інспектору СПБ УЛМТЗ ГУНП в Київській області майору поліції ОСОБА_1 оголошено догану. Вказане в сукупності свідчить про непов`язаність нещасного випадку з виконанням службових обов`язків, позаяк він стався внаслідок порушення Позивачем службової дисципліни, що ані в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанції останнім не спростовано. Також колегія суддів зазначає, що нещасний випадок вважається таким, що стався з вини працівника поліції, якщо останній міг та зобов`язаний був передбачити можливість настання нещасного випадку і при цьому не вжив необхідних заходів для його уникнення, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.03.2020 у справі № 823/1281/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються колегією суддів. Відтак, Позивач недбало віднісся до особистої безпеки та здоров`я, чим порушив вимоги статті 14 Закону України «Про охорону праці», оскільки під час проведення перевірки впав з драбини та травмувався, незважаючи на те, що враховуючи специфіку виконуваної роботи міг передбачити можливість такого падіння та зобов`язаний був вжити належних заходів для убезпечення себе від падіння. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують факт падіння і отримання травми Позивачем через власну необережність, що свідчить про обгрунтованість висновків суду першої інстанції. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. В свою чергу, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок виконано, та у встановленому порядку обґрунтовано правомірність своїх дій та прийнятих рішень в межах спірних правовідносин. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, який дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко