Постанова Київський апеляційний суд № 756/8179/16-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2020 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 756/8179/16-ц Номер провадження 22-ц/824/10949/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року, постановлену під головуванням судді Диби О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про визнання неправомірним акту про порушення «Правил користування електричною енергією для населення» та його скасування, визнання неправомірним та скасування протоколу, зобов`язання відновити схему освітлення коридору загального користування, відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : У червні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Структурного відокремленого підрозділу «Київські електричні мережі» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання неправомірним акту СВП «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго» № 36911 від 01 лютого 2016 року про порушення «Правил користування електричною енергією для населення» та скасування його; визнання неправомірним протоколу СВП «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго» № 598 від 22 березня 2016 року та скасування його; зобов`язання СВП «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго» відновити схему освітлення коридору загального користування не пізніше двохнедільного строку після набрання рішенням суду законної сили; зобов`язання СВП «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго» надіслати споживачу, до початку розгляду в суді позову, додатки до акту від 01 лютого 2016 року згідно з переліком додатків, наведеному в даному акті; стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року замінено відповідача - Структурний відокремлений підрозділ «Київські електричні мережі» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в порядку процесуального правонаступництва на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі». Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року (а.с. 169-170) провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про визнання неправомірним акту про порушення «Правил користування електричною енергією для населення» та його скасування, визнання неправомірним та скасування протоколу, зобов`язання відновити схему освітлення коридору загального користування, відшкодування моральної шкоди, в частині позовних вимог про визнання неправомірним акту про порушення «Правил користування електричною енергією для населення» та його скасування - закрито. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 20 липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, у якій посилаючись на недостатнє вивчення судом матеріалів та обставин справи, просили скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року і постановити нове судове рішення; стягнути з відповідача на користь позивачів судовий збір. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у позовній заяві позивачі зазначали про те, що при складанні оскаржуваного акту працівники «Київенерго» порушили правила ПКЕЕН та внесли в акт завідомо неправдиві відомості. Скаржники зазначають, що з оспорюваних документів складених працівниками ПАТ «Київенерго» та схематичного зображення проходження електропроводу від загального щита вбачається, що працівники ПАТ «Київенерго» не мали доступу до загального коридору, а відтак, не могли визначити те, до якої саме квартири проходять електричні проводи та чи дійсно наявний факт розкрадання електричної енергії. На думку скаржників, працівники ПАТ «Київенерго» при складанні оспорюваного акту та інших офіційних документів допустили службову недбалість та внесли до них завідомо неправдиві відомості, що є ознаками службових злочинів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні скаржник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, з підстав викладених у ній. Скаржник ОСОБА_1 та представник відповідача ПрАТ ««ДТЕК Київські електромережі» до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи скаржника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Закриваючи провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним акту про порушення «Правил користування електричною енергією для населення» та його скасування суд першої інстанції виходив з того, що вказані позовні вимоги не підлягають судовому розгляду. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 01 лютого 2016 року працівниками ПАТ «Київенерго» було складено акт про порушення № 36911, з якого вбачається, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 порушив ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», п. 9, 18, 32 ПКЕЕН (а.с. 04). Як вбачається з протоколу судового засідання від 26 червня 2020 року, судом на обговорення виносилося питання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним акту про порушення «Правил користування електричною енергією для населення» та його скасування. Так, позивач ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Дуднік-Дубіняк Д. І., які були присутні в судовому засіданні, проти закриття провадження у справі в частині зазначених позовних вимог, не заперечували (а.с. 166-167). У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. За ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним». Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Так, у позовній заяві позивачі просять, зокрема, визнати неправомірним та скасувати акт СВП «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго» № 36911 від 01 лютого 2016 року. Вищевказаний акт було складено працівниками енергопостачальника у зв`язку з виявленням порушень споживачем правил користування електричною енергією, а тому, він являється лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил та не встановлює для споживача будь-яких обов`язків. Таким чином, наявність вказаного акту не порушує права скаржників. Крім того, вказаний акт являється різновидом претензії, а визнання його неправомірним, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту порушених прав. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування акту про порушення «Правил користування електричною енергією для населення». В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що висновки суду першої інстанції свідчать про недостатнє вивчення судом матеріалів та обставин справи. Так, відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст позовної та оскаржуваної ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що вказана ухвала постановлена судом з урахуванням правової позиції висловленої, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі 522/12901/17-ц, а відтак, вказане скаржником посилання є безпідставним. Посилання скаржників на те, що при складанні оспорюваного акту та інших службових документів працівники «ПАТ «Київенерго» допустили службову недбалість та внесли до цих документів завідомо неправдиві відомості, що є злочином, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки, складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі 522/12901/17-ц). Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 09 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Саліхов О. В. Шахова