Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18738/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18738/19 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» про визнання протиправними та скасування акта № 3430-1 від 07 серпня 2019 року, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання винити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі», в якій, з урахуванням заяви про зміни до позовної заяви, просив: - визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів № 3430-1 від 07 серпня 2019 року в частині зроблених висновків, зазначених в Описі виявлених порушень; - визнати протиправною бездіяльність ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві внаслідок непроведення перевірки за погодженнями, наданими Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту справ споживачів від 05 липня 2019 року № Д -15.3/10523-19 та Мінекономрозвитку від 26 червня 2019 року № 3633-06/26473-03 та зобов`язати провести позаплановий захід з підстав, вказаних у заяві споживача від 14 березня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що стаття 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає можливість оскарження до відповідного центрального органу або суду в установленому законодавством порядку розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, до яких відноситься з-поміж наказу, рішення, розпорядження, припису також і акт про результати планового або позапланового заходу. Позивач також наголошує на тому, що за його заявою від 14 березня 2019 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві було проведено позапланову перевірку порушення ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» прав побутового споживача при наданні послуг з користування електричною енергією за особовим рахунком № НОМЕР_1 . За результатами перевірки ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві складено акт перевірки № 3430-1 від 07 серпня 2019 року (далі - Акт), відповідно до висновків якого відсутні підстави вбачати в діях ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» порушення законодавства про захист прав споживачів. Позивач не погоджується із висновками вказаного Акта та зазначає, що відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року у справі № 757/69587/17-ц ПАТ «Київенерго» заборонено вчиняти дії щодо відключення електричної енергії за договором № 14018316910 від 21 березня 2008 року до закінчення розгляду зазначеної справи судом. Крім того, Позивач не звертався до Відповідача з заявою про проведення перевірки «ДТЕК Київські електромережі» за період 2017 року. Порушення прав споживача за період 2017 рік на даний час є предметом розгляду Печерського районного суду м. Києва в цивільній справі № 757/69587/17-ц, про що достовірно було відомо Відповідачу. Разом з тим, в індивідуальному Акті № 3430-1 від 07.08.2019 року був зроблений висновок про відсутність порушень зі сторони суб`єкта господарювання за період до 2017 року, а не за період з 2019 року. Перевищення повноважень в розумінні статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», є заборона з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, змінити рішення шляхом задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Також, Позивачем наголошено, що Відповідач у Відзиві на позовну заяву від 31.10.2019 року звернув увагу на те що Акт № 3430-01 від 07.08.2019 не є індивідуальним актом в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Виходячи з цієї позиції Відповідача, справа не може бути розглянута в спрощеному позовному провадженні, оскільки виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, зокрема щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Суд внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи в процесі судового розгляду не врахував думку Відповідача і не з`ясував цієї обставини, яка має істотне значення для правильного вирішення справи і продовжував розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, незважаючи на те, що відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 КАСУ порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 березня 2008 року, між Позивачем, як Споживачем, та Акціонерною енергетичною компанією «Київенерго», як Енергопостачальником, укладено Договір про користування електричною енергією № 140183-169-10, відповідно до п. 1 якого Енергопостачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати Споживачу електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 9 кВт електроустановок Споживача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки та якості, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану електричне енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим Договором. 02 листопада 2017 року Позивачем керівнику ПАТ «Київенерго» подано Заяву про проведення взаємозаліку або складання акта претензії. Відповідно до пунктів 25 та 26 вищевказаного Договору Позивачем 10 листопада 2017 рок, за підписом 4 Споживачів вказаного будинку, було складено Акт-претензія щодо звіряння показників за спожиту електроенергію за період з 01.01.2016 по 10.11.2017 по особовому рахунку № НОМЕР_2 . За вказаним Актом: у Позивача (Споживача) відсутня заборгованість перед Енергопостачальником; використана електроенергія відповідає проведеним Сторонами розрахункам за лічильником та представленими квитанціями з урахуванням пільг та сплаченим коштам. Листом Структурного відокремленого підрозділу «Київська енергопостачальна компанія» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» від 08 грудня 2017 року № 42КД/012/О-21053 Повідомлено Позивача, що порушені у його зверненнях питання були розглянуті на засіданні Комісії Інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії з розгляду спірних питань, що виникли між споживачами електричної енергії м. Києва та ПАТ «Київенерго» (Комісія ІКЦ) на якому Позивач був присутній. Для проведення розрахунків за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . Спожиту електричну енергію обліковує засіб обліку типу КАСКАД-1.11/2.0-П (6) № НОМЕР_3 , відповідно до показів якого проводяться нарахування за спожиту електричну енергію. Розрахунки за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 проводяться з урахуванням пільги «Інвалід ВВВ 2 групи» на одну особу, яка дає право на 100-відсоткову знижку плати за спожиту електричну енергію у межах соціальних нормативів, що в даному випадку становить 130 кВт з 01.04.2012 (до 01.04.2012 - 100 кВт). Спожита електрична енергія, яка перевищує цю норму, має оплачуватися за загальним тарифом. Норма пільгового споживання надається на поточний місяць і не може бути перенесена на наступний місяць навіть за умови часткового або повного невикористання. Засіб обліку електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 розташовано в поверховому розподільному електрощиті на сходовій клітині будинку, що забезпечує фахівцям ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» вільний доступ до нього. Показання засобів обліку, зафіксовані під час проведення контрольного зняття, фахівці ПАТ «Київенерго» вносять до реєстру контрольного обходу відповідного житлового будинку із зазначенням дати зняття. Нарахування за спожиту електроенергію проводяться за показаннями лічильника, які зафіксовували фахівці ПАТ «Київенерго» під час проведення контрольного знімання, та за показаннями, зазначеними у квитанції клієнта (у разі їх відповідності фактичним показанням). У разі зазначення показань засобу обліку, які не відповідають фактичному споживанню, такі показання не враховуються у розрахунках та призводять до недоплати за спожиту електричну енергію. Саме тому частина показань, зазначених Позивачем у квитанціях під час оплати за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 не враховуються у розрахунках. Нарахування здійснено за показами, які зафіксували фахівці ПАТ «Київенерго». Чинне законодавство не обмежує права Позивача на проведення передоплати, проте не передбачає зазначення показань приладу обліку наперед. Під час заповнення квитанції необхідно зазначати фактичні показання приладу обліку та враховувати те, що у разі зміни тарифів перерахунок буде проведено за фактичними показаннями, що зафіксують контролери (із зазначенням дати), відповідно до чинних тарифів для населення у зв`язку з тим, що електроенергія не може бути накопичена наперед у кіловат-годинах, а переплата враховується лише в грошовому еквіваленті, а не в кіловат-годинах. Станом на 15.11.2017 за показаннями лічильника 028267 кВт (контрольні) з урахуванням зміни тарифів, пільги «Інвалід ВВВ 2 групи» та оплат, що надійшли на особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за спожиту електроенергію становить 2449,54 грн. Зазначена заборгованість виникла внаслідок оплати спожитої електричної енергії фіксованими сумами, що не відповідають вартості спожитої електричної енергії у відповідному розрахунковому періоді із зазначенням нефактичних показань електролічильника. Крім того оплата за спожиту електроенергію понад норму пільгового споживання проводилася за тарифом І блоку. В зазначеному листі наведено приклад невідповідності оплати за спожиту електричну енергію з врахуванням пільги «Інвалід ВВВ 2 групи» з нормою пільгового споживання 130 кВт. В липні 2017 року, серпні 2017 року та вересні 2017 року (за абонентськими даними) в кожному місяці спожито по 131 кВтг (за 130 кВт не оплачується, відповідно до пільги «Інвалід ВВВ 2 групи» на одну особу, яка дає право на 100-відсоткову знижку плати за спожиту електричну енергію у межах соціальних нормативів, що становить 130 кВтг). Отже, 131 кВтг -130 кВтг = 1 кВтг х 1,68 грн = 1,68 грн (за тарифом II блоку). Сума до сплатити за липень 2017 року, серпень 2017 року та вересень 2017 року складає 1,68 грн щомісяця, проте Позивачем сплачено 03.08.2017, 05.09.2017 та 09.10.2017 по 0,90 грн. Враховуючи вищезазначене, розрахунки за спожиту електричну енергію з урахуванням пільги «Інвалід ВВВ 2 групи» за адресою: АДРЕСА_1 проводяться не у відповідності до вимог нормативної документації. Зазначено, що наведено лише декілька прикладів невідповідності показань з квитанцій до показань, що зафіксували фахівці ПАТ «Київенерго» під час проведення контрольного огляду лічильника та невідповідності оплати за спожиту електричну енергію з врахуванням пільги «Інвалід ВВВ 2 групи». У зв`язку з наявністю заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 було сформовано попередження про припинення електропостачання до помешкання на суму 2452,18 грн. Також проінформовано, що попередження про відключення електропостачання за зазначеною адресою було сформовано на розрахункові показання 028049 кВтг, оскільки у ПАТ «Київенерго» були відсутні фактичні показання електролічильника на 01.10.2017. Попередження про припинення електропостачання до помешкання було вручено одному з мешканців квартири, який представився орендарем квартири. Для уникнення можливих помилок та розбіжностей між оплатами спожитої електричної енергії рекомендовано Позивачу щомісяця фіксувати покази приладу обліку станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, та здійснювати оплату за спожиту електроенергію за фактичними даними лічильника відповідно до діючих тарифів для населення. Оплата за спожиту електричну енергію протягом розрахункового періоду вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця за розрахунковим. На підставі наведеного, Позивача повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за електроенергію має бути сплачена в повному обсязі. Позивач не погоджуючись із вказаною заборгованістю звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою до ПАТ «Київенерго», в якій просив: - визнати недійсною нараховану Відповідачем заборгованість станом на 01.11.2017 р. в розмірі 2 447,92 грн; - стягнути з Відповідача на користь Позивача 3 000,00 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та судові витрати. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/69587/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання недійсною нарахованої заборгованості. Також, Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року у зазначеній цивільній справі № 757/69587/17-ц Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання недійсною нарахованої заборгованості, - задоволено. Заборонено Публічному акціонерному товариству «Київенерго» вчиняти дії щодо відключення ОСОБА_1 від електричної енергії за договором № 14018316910 від 21.03.2008 року про користування електричною енергією. Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року в підоготовчому судовому засіданні до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Головне управління Держспоживслужби в м. Києві. Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року в підготовчому судовому засіданні замінено Відповідача Публічне акціонерне товариство «Київенерго» на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі». Як зазначено самим ОСОБА_1 в даній позовній заяві, 04 березня 2019 року ним отримано від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» Попередження про припинення постачання електричної енергії № 18516 від 18.02.2019, в якому останнім повідомлено Позивача, що станом на 01.01.2019 заборгованість за спожиту електричну енергію за його особовим рахунком на показання приладу обліку 030403 кВт становить 3238,90 грн. Також, Позивача попереджено, що при відсутності оплати зазначеної суми боргу, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», керуючись ч .2 п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила) буде змушене припинити електропостачання на вказану адресу після спливу 10 робочих днів від дати отримання цього попередження. У разі оплати заборгованості протягом 10 робочих днів з моменту отримання даного попередження постачання електричної енергії споживачу не припиняється. Додатково проінформовано, що згідно з п. 7.12 Правил, відновлення електропостачання здійснюється протягом 3-х днів у містах, після усунення споживачем причин відключення та оплати вартості робіт з припинення та відновлення електроживлення електроустановки споживача. Крім того, для уточнення причин виникнення заборгованості та проведення звіряння запропоновано Позивачу звернутися до будь-якого з центрів обслуговування клієнтів розташованих за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8. Будь-які докази звернення Позивача до центрів обслуговування ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» з метою з`ясування причин виникнення заборгованості за його особовим рахунком № НОМЕР_1 та проведення звірки, а також доказів відсутності у нього заборгованості станом на 01 січня 2019 року, в матеріалах справи відсутні. Зазначене попередження Позивач розцінив як тиск на нього у розумінні статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та звернувся до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві із заявою від 14 березня 2019 року про захист прав споживача та проведення перевірки. В матеріалах справи містяться дві заяви про захист прав споживачів та проведення перевірки від 14 березня 2019 року, адресовані ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, які окремо долучені Позивачем та Відповідачем. Зазначені заяви мають різні редакції, у тому числі і у прохальній частині. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги заяви, наданої Позивачем, у зв`язку з відсутністю підтвердження надсилання цієї заяви саме у такій редакції до контролюючого органу, у той час як отримання заяви у редакції Відповідача підтверджено проставлянням вхідного реєстраційного номера № О-1677 та дати на цьому документі 15 березня 2019 року. У заяві ОСОБА_1 (вх. № 0-1677 від 15 березня 2019 року), останній просив здійснити позапланові заходи та провести перевірку порушення прав споживачів, визначених Законом України «Про захист прав споживачів» щодо термінів, ціни, інших умов, за яких реалізується ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» продукція споживачеві за Попередженням про припинення постачання електричної енергії за № 18516 від 18.02.2019 року згідно укладеного договору від 21.03.2008 року № 14018316910 про користування електричною енергією. Також ОСОБА_1 15 березня 2019 року звернувся до органу прокуратури з повідомленням про кримінальне правопорушення, по факту невиконання службовими особами ПрАТ «ДТЕК Київські електроемрежі» ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київенерго» про визнання недійсною нарахованої заборгованості, якою заборонено ПАТ «Київенерго» вчиняти дії щодо відключення ОСОБА_1 електроенергії за договором № 14018316910 від 21.03.2008. У заяві ОСОБА_1 повідомляв про факти порушення службовими особами ПрАТ «ДТЕК Київські електроемрежі» вказаного судового рішення та спроби відключити йому електроенергію, у зв`язку з чим просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості по даному факту за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України. У зв`язку з тим, що станом на 25 березня 2019 року відомості за заявою Позивача до ЄРДР внесено не було, останній звернувся до Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Київської місцевої прокуратури № 5 з вимогою зобов`язати внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за його заявою від 15 березня 2019 року. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у справі № 756/4121/19 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Київської місцевої прокуратури № 5 внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, зазначені у заяві ОСОБА_1 від 15 березня 2019 року (вхідний № 3215 від 18.03.2019) про вчинене кримінальне правопорушення. 05 квітня 2019 року Київською місцевою прокуратурою № 5 в порядку ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019101050000087, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. ст. 382 Кримінального кодексу України. Листом Відповідача «Щодо надання погодження» від 05 квітня 2019 року № 06.5/5999, відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві просило Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів надати погодження на проведення позапланового заходу (перевірки) ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за адресою: м. Київ, вулиця Новокостянтинівська, 20, на підставі надходження до Відповідача звернення гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). щодо порушення зазначеним суб`єктом господарювання його законних прав, а саме: неправомірного нарахування боргу за спожиту електроенергію. 12 червня 2019 року Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів звернулась до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про погодження проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині захисту прав споживачів Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі звернення фізичної особи про порушення її законних прав суб`єктом господарювання ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за адресою: вул. Новокостянтинівська, 20, м. Київ. Листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 26 червня 2019 року № 3633-06/26473-03 повідомлено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів про погодження проведення зазначеного позапланового заходу (перевірки). Листом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів від 05 липня 2019 року № Д-15.3/10523-19 повідомлено Відповідача про погодження на проведення, зокрема зазначеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) за зверненням Позивача для вжиття заходів відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві «Про проведення позапланового заходу (перевірки)» від 07 червня 2019 № 3430, направлення на проведення заходу № 2754 від 24.07.2019 Головним спеціалістом відділу контролю у сфері робіт та послуг Управління захисту споживачів Науменком В.О. проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів при наданні послуг з питань, викладених у зверненні громадянина ОСОБА_1 , про що складено акт від 07 серпня 2019 року № 3430-1. Згідно вказаного акта, під час проведення зазначеного заходу встановлено, що суб`єктом господарювання ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» із Споживачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на підставі договору від 21 березня 2008 року № 14018316910, спожиту електричну енергію обліковує засіб обліку типу КАСКАД-1.11/2.0-П(6) № НОМЕР_3 , відповідно до показів якого проводяться нарахування за спожиту електричну енергію. За вказаною адресою зареєстровано пільгу «інвалід ВВВ 2 групи», яка дає право на 100-відсоткову знижку плати за спожиту електричну енергію у межах соціальних нормативів. Спожита електрична енергія, яка перевищує норму соціальних нормативів оплачується за загальним тарифом. Станом на 15 листопада 2017 року заборгованість за спожиту електричну енергію Споживача (Позивача) становить 2 449,54 грн, яка виникла з 2015 року внаслідок оплати спожитої електричної енергії фіксованими сумами, що не відповідають вартості спожитої електричної енергії. 07 лютого 2019 року Підприємством проведено контрольний огляд приладу обліку за вказаною адресою та після внесення до особового рахунку контрольних показань було проведено перерахунок обсягу та вартості електричної енергії відповідно до фактичного споживання. Будь-яких рішень на підставі складеного Акту Відповідачем не приймалось. Листом ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві «Про розгляд звернення» від 13 серпня 2019 року № 06.5/14162 повідомлено Споживача ( ОСОБА_1 ), що Відповідачем розглянуто його звернення щодо порушення законодавства про захист прав споживачів ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» (далі - Товариство) при проведенні нарахувань оплати за спожиті послуги з постачання електричної енергії. На підставі отриманого від Держпродспоживслужби листа-погодження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині захисту прав споживачів, спеціалістами Головного управління проведено позапланову перевірку у Товариства в межах повноважень, визначених ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон). В ході перевірки встановлено, що Товариство є правонаступником ПАТ «Київенерго» у наданні послуг з постачання електричної енергії (далі - послуги) і надавало зазначені послуги до 01.01.2019. З початку 2019 року послуги надаються ТОВ «Київські енергетичні послуги». Питання про причини виникнення боргу за спожиту електроенергію станом на кінець жовтня 2017 року на особовому рахунку Позивача № НОМЕР_1 та правомірності проведених нарахувань оплати за спожиті послуги розглянуто 06.12.2017 у присутності ОСОБА_1 на засіданні Комісії Інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії з розгляду спірних питань, що виникли між споживачами електричної енергії м. Києва та ПАТ «Київенерго». Деталізовані роз`яснення щодо проведених нарахувань оплати за спожиту послугу і причини виникнення боргу на особовому рахунку Позивача, ПАТ «Київенерго» надало листом від 08.12.2017 № 42КД/012/0-21053. Одночасно Товариством в ході перевірки представлено роздруківку з особового рахунку ОСОБА_1 , яка свідчить про подовження накопичення боргу та акт контрольного огляду приладу вузла обліку за адресою Позивача від 07.02.2019 № 286, яким зафіксовано показання 030201 кВт. Враховуючи викладене повідомлено Позивача, що у Головного управління відсутні підстави вбачати у діях Товариства порушення законодавства про захист прав споживачів та підстави для застосування до Товариства санкцій, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». 09 жовтня 2019 року Позивачу направлено Повідомлення про відключення побутового споживача, яким повідомлено Позивача, що компанією ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» припинено подачу електроенергії у його домоволодіння (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , з причини заборгованості 2871,64 грн. на показники кВт/г. Відновлення електропостачання буде проведено тільки після звернення до центру обслуговування клієнтів з квитанцією про сплату боргу та додаткового рахунку по сплаті витрат на повторне підключення, яке здійснюється протягом 3-х робочих днів у містах, згідно п. 7.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Також Повідомлено Позивача, що у разі підключення без дозволу ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» на нього буде складено акт порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії і згідно Методики визначено величину збитків, завданих ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» протиправними діями. Не погоджуючись з актом перевірки № 3430-1 від 07 серпня 2019 року в частині зроблених висновків, зазначених в описі виявлених порушень, вважаючи бездіяльність Відповідача, яка полягає у непроведенні перевірки з підстав, вказаних у заяві ОСОБА_1 , від 14 березня 2019 року, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вказаний акт не є правовим документом, він не призводить до обов`язкових юридичних наслідків: породжує, змінює чи припиняє права та обов`язки Позивача чи суб`єкта господарювання, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України. Крім того, Відповідачем вжито заходів щодо повного, всебічного, об`єктивного розгляду заяви Позивача від 14 березня 2019 року, зареєстрованої ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві 15 березня 2019 року за вх. № О-167, відповідно до предмету цієї заяви, відтак, відсутні правові підстави вважати, що Відповідачем допущено будь-яку протиправну бездіяльність. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2021 року у справі № 240/5009/20 зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Так, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийняте владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що стаття 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає можливість оскарження до відповідного центрального органу або суду в установленому законодавством порядку розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, до яких відноситься з-поміж наказу, рішення, розпорядження, припису також і акт про результати планового або позапланового заходу. Відповідно до частин 7-9 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу). Розпорядження може передбачати застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: - дату складення; - тип заходу (плановий чи позаплановий); - форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); - термін усунення порушень; - посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання, а також прізвище, ім`я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім`я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом або у випадках, передбачених законом, - за допомогою електронного кабінету або іншої інформаційної системи, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб`єкт господарювання, який ним перевірявся, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення. Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку. Таким чином, акт про результати планового або позапланового заходу не є розпорядчим документом щодо усунення порушень вимог законодавства, який може бути оскаржено до суду в установленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, останній неодноразово висловлював позицію про те, що акт про результати перевірки, сам по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки Позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право та покладення на нього будь-якого обов`язку. Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування індивідуального акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів № 3430-1 від 07 серпня 2019 року в частині зроблених висновків, зазначених в описі виявлених порушень, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів. Щодо адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві внаслідок непроведення перевірки за погодженнями, наданими Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05 липня 2019 року № Д -15.3/10523-19 та Мінекономрозвитку від 26 червня 2019 року № 3633-06/26473-03, та зобов`язання Відповідача провести позаплановий захід з підстав, вказаних у його заяві від 14 березня 2019 року, колегією суддів встановлено наступне. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Разом з тим, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 160/6885/19. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно з пунктом 7 Положення про Головне управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в м. Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 квітня 2017 року № 209, ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, з-поміж іншого, у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у томі числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; сприяє реалізації в Україні Керівних принципів для захисту інтересів споживачів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 09 квітня 1985 року. Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в частиною першою статті 6 Закону № 877-V, відповідно до якої підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, заява ОСОБА_1 про захист прав споживача від 14 березня 2019 року надійшла до ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві 15 березня 2019 року за вх. № О-1677. У вказаній заяві Позивач просив здійснити позапланові заходи та провести перевірку порушення прав споживача, визначених Законом України «Про захист прав споживачів», щодо термінів, ціни та інших умов, за яких реалізується ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» продукція споживачеві за попередженням про припинення постачання електричної енергії № 18516 від 18.02.2019 року згідно укладеного договору від 21.03.2008 року № 14018316910 про користування електричною енергією. На виконання вимог статті 6 Закону № 877-V Відповідачем для отримання погодження направлено до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів лист від 05 квітня 2019 року № 06.5/5999. Після отримання погодження на проведення позапланового заходу (листи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05 липня 2019 року № Д -15.3/10523-19 та Мінекономрозвитку від 26 червня 2019 року № 3633-06/26473-03), ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві було видано наказ «Про проведення позапланового заходу (перевірки)» від 07 червня 2019 № 3430, на підставі якого проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів при наданні послуг з питань, викладених у зверненні громадянина ОСОБА_1 , про що складено акт від 07 серпня 2019 року № 3430-1. Під час проведення зазначеного заходу зокрема встановлено, що 07 лютого 2019 року Підприємством проведено контрольний огляд приладу обліку за вказаною адресою та після внесення до особового рахунку контрольних показань було проведено перерахунок обсягу та вартості електричної енергії відповідно до фактичного споживання. Листом ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві «Про розгляд звернення» від 13 серпня 2019 року № 06.5/14162 повідомлено Споживача ( ОСОБА_1 ), що Відповідачем розглянуто його звернення щодо порушення законодавства про захист прав споживачів ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» (далі - Товариство) при проведенні нарахувань оплати за спожиті послуги з постачання електричної енергії. Товариством в ході перевірки представлено роздруківку з особового рахунку ОСОБА_1 , яка свідчить про подовження накопичення боргу та акт контрольного огляду приладу вузла обліку за адресою Позивача від 07.02.2019 № 286, яким зафіксовано показання 030201 кВт. Враховуючи викладене повідомлено Позивача, що у Головного управління відсутні підстави вбачати у діях Товариства порушення законодавства про захист прав споживачів та підстави для застосування до Товариства санкцій, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Відповідачем вжито заходів щодо повного, всебічного, об`єктивного розгляду заяви Позивача від 14 березня 2019 року, зареєстрованої ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві 15 березня 2019 року за вх. № О-167, відповідно до предмету цієї заяви, відтак, відсутні правові підстави вважати, що Відповідачем допущено будь-яку протиправну бездіяльність, а тому позовні вимоги у зазначеній частині також задоволенню не підлягають. Таким чином, за відсутності протиправної бездіяльності Відповідача щодо розгляду заяви Позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов`язання ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві провести позаплановий захід з підстав, вказаних у заяві Споживача (Позивача) від 14 березня 2019 року, з чим також і погоджується колегія суддів. Позивачем в апеляційній скарзі також було наголошено, що Відповідач у Відзиві на позовну заяву від 31.10.2019 року звернув увагу на те що Акт № 3430-01 від 07.08.2019 не є індивідуальним актом в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Виходячи з цієї позиції Відповідача, на переконання Позивача, справа не може бути розглянута в спрощеному позовному провадженні, оскільки виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, зокрема щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Суд внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи в процесі судового розгляду не врахував думку Відповідача і не з`ясував цієї обставини, яка має істотне значення для правильного вирішення справи і продовжував розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, незважаючи на те, що відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 КАСУ порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Щодо зазначених доводів Позивача, викладених в апеляційній скарзі колегією суддів встановлено наступне. Відповідно до п.п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Згідно з п. 1 частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до п. 7 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідач у Відзиві на позовну заяву від 31.10.2019 року звернув увагу на те що Акт № 3430-01 від 07.08.2019 не є індивідуальним актом в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, проте наголосив, що оскільки взагалі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, тому як не породжує, не змінює та не припиняє прав та обов`язків Позивача. До зазначених висновків правомірно дійшов і суд першої інстанції, з чим також погоджується і колегія суддів. Таким чином оскаржуваний Позивачем акт № 3430-01 від 07.08.2019 не є ані індивідуальним актом, ані нормативно-правовим актом в розумінні п.п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частинами 1, 2 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, якою передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: - щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; - щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; - щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати дану адміністративну справу у порядку спрощеного провадження, як вважає Позивач, немає. Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Таким чином, за відсутності у КАС України вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду даної справи (з огляду на її категорію) виключно за правилами загального позовного провадження, судом першої інстанції правомірно розглянуто її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, який правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко