Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/6742/20

Справа № 344/6742/20 Провадження № 33/4808/428/20 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М. Суддя-доповідач Шкрібляк П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Челій-Пушкар О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою (далі АС) ОСОБА_1 , на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2020 року, в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,громадянин України, - визнаний винуватим за ч.1 ст.130 ( в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 420 грн. судового збору. З постанови судді вбачається, що 22.05.2020 року о 00 год. 35 хв. водій ОСОБА_1 в м. Івано-Франківську по вул. Набережна, 2, керував транспортним засобом марки «Мерседес Бенз» н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції від 07 липня 2016 року). У своїй АС ОСОБА_1 покликається на те, що постанова судді щодо нього є незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Суддя не дослідив доказів, не надав вірної правової оцінки відповідним обставинам справи. Просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову судді Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2020 року та закрити провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституцією України та ст. 268 КУпАП. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення і пояснив, що 22.05.2020 року о 00 год. ночі в м. Івано-Франківську по вул.Набережна його зупинили працівники поліції тому, що він порушив Правила Дорожнього Руху ( далі ПДР), а саме-проїхав на червоне свіло світловора, в процесі спілкування працівники поліції запропонували пройти йому огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак він відмовився. Зазначив, що був тільки один свідок. Також не виписувалось йому направлення для проходження огляду в медичному закладі, жодні документи працівники поліції не оформляли, при спілкуванні з ним. Згодом він погодився пройти огляд на стан сп`яніння, однак працівник поліції відмовився його везти в медзаклад. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, просить провадження в справі закрити. В судовому засіданні поліцейський-свідок ОСОБА_2 пояснив, що 22 травня 2020 року під час несення служби з напарником побачили автомобіль, водій якого порушив ПДР. Поїхали за ним. Екіпаж поліції при зупинці транспортного засобу водію вказали, що він порушив ПДР, а саме, що він проїхав на червоне світло світлофору. В процесі спілкування виявили ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР. Також він склав постанову від 22 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. На запитання захисника, чому в поясненнях свідків вказаний час 22 год.43 хв, однак в протоколі про адмінправопорушення зазначено 00 год. 45 хв. ОСОБА_2 відповів, що пояснення від свідків відбирав його напарник ОСОБА_3 , і це можлива описка. В судовому засіданні поліцейський-свідок ОСОБА_3 пояснив , що 22 травня 2020 року під час несення служби він та його нпарник ОСОБА_2 побачили автомобіль, водій якого порушив ПДР. Вони поїхали за ним. В процесі спілкування у водія виявили ознаки алкогольного сп`яніння,а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку ОСОБА_4 відмовився у присутності двох свідків. Він залучав свідків та відбирав в них пояснення. На запитання про різницю в часі в протоколі та в поясненнях, відповів, що допустив арефметичну помилку. Правильний час зафіксувала боді камера. Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні, його законні інтереси в суді апеляційної інстанції представлятиме вона. Про судове засідання йому відомо, клопотань про відкладення справи від нього не надходило. Заслухавши пояснення захисника, яка просить скасувати постанову, а провадження закрити; перевіривши матеріали справи та додані документи, переглянувши відеозаписи з нагрудних знаків поліцейських та додані документи, допитавши свідків-поліцейських ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд вважає, що АС слід залишити без задоволення, виходячи із наступного. Згідно із вимогами ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Строк на апеляційне оскарження даної постанови слід поновити, оскільки він пропущений з поважних причин, так як ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи в суді першої інстанції, оскаржувану постанову вчасно не отримав, що позбавило його можливості оскаржити її у строк, передбачений ст. 289 КУпАП. Перевіряючи доводи АС, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Суддею першої інстанції вжиті всі заходи для належного повідомлення захисника Челій-Пушкар О.І. та її підзахисного ОСОБА_1 про розгляд даного адмінправопорушення. Так, з матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Подав 29.07.2020 року особисто через канцелярію суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання за станом здоров`я. Крім того, аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 було подано 14.07.2020 року, а також 23.07.2020 року захисником ОСОБА_5 - у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні. Окрім того, слід зазначити, що подання захисником та його підзахисним заяви про відкладення судового розгляду в день призначення дати судового засідання безпосередньо у приміщенні суду свідчить про умисне зловживання ним своїми правами, спрямоване на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд визнає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Челій-Пушкар О.І. протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про зловживання ними своїми процесуальними правами. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах АС, однак не обмежений доводами АС, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова судді відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Суддя першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР , водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР , передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130(в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) названого Кодексу особа, яка керує транспортним засобом не може відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, мотивуючи свої відмову тим, що не довіряє лікарю, який проводить медичний огляд. Згідно ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Суддя першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130(в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення: а саме: даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №315876 від 22.05.2020 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, письмовими поясненнями свідків, відеодоказами, які містяться в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні, іншими матеріалами справи в їх сукупності Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що не було двох свідків, є недостовірні, та спростовуються поясненнями як працівниками поліції, так і матеріалами відеофіксації. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. З вищевказаних відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом, вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення було складено поліцейським відразу після відмови ОСОБА_1 від проходження на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медзакладі, з роз`ясненням його прав передбачених ст.63 Конституцією України та ст.268 КпАП. Як вбачається із відеоматеріалу, працівники поліції піддійшли до автомобіля і водій вийшов на вулицю,де було встановлено: особу ОСОБА_1 вказано про причину зупинки. Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки в присутності двох свідків та в медичному закладі також зафіксовано. Таким чином, суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що не було двох свідків, оскільки вказані доводи спростовуються сукупністю вищезазначених доказів, досліджених судом. Як вбачається із переглянутого відеозапису ОСОБА_1 чітко відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, а потім після складанння протоколу захотів їхати в медзаклад, що свідчить про непослідовність його позиції, викликає недовіру до його доводів та вказує на їх неправдивість. В результаті перевірки вищевказаних доводів АС не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду на стан сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Апеляційний суд вважає, що вищевказані доводи апелянта є неспроможними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені апеляційним судом. Що стосується доводів щодо різниці в часі при відірання пояснень у свідків та при складанні адмінпротоколу, апеляційний суд вважає це механічною опискою. Зокрема, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час його складання ОСОБА_1 відмовився від підпису. Апеляційний суд погоджується, що накладене суддею щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання даної особи та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Апеляційний суд приходить до висновку, що вина водія ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) КУпАП доведена поза всяким розумним сумнівом. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2020 року щодо нього без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк