Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 351/254/20

Справа № 351/254/20 Провадження № 33/4808/244/20 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Собко В. М. Суддя-доповідач Шкрібляк П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Пічки Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою (далі АС) ОСОБА_1 , на постанову судді Снятинського районного суду від 08 квітня 2020 року, в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України,- визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 що 24.01.2020 року о 23 год. 44 хв., на 187 км. автодороги Н-10, у с. Любківці Снятинського р-ну, керував транспортним засобом «SKODA SUPERB» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд проведено за допомогою приладу DRAGER ALCOTEST, результат якого становив 0,51‰, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.. У своїй АС Онищук Ю.В. покликається на те, що постанова судді щодо нього є незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Суддя належним чином не дослідив усіх обставин справи та безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності. Окрім цього, вказує, що суддя розглянув справу без його участі, чим грубо порушив його право на захист. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, а постанову судді щодо нього скасувати, закривши провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення і пояснив, що в зазначений в протоколі даті та час він дійсно керував своїм автомобілем та був зупинений працівниками поліції за неосвітлення заднього д.н.з. На їх пропозицію він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою алкротестера «Драгер». При проходженні огляду на місці продував трубку приладу, однак вказаний прилад реззультату не показував, оскільки він неправильно продував. У зв`язку із цим, на пропозицію поліцейських він погодився пройти такий огляд в медзакладі. У лікарні йому поміряли тиск, однак огляд на стан сп`яніння не проводили через відсутність належних документів. Після того він з працівниками поліції повернулися на місце зупинки ТЗ, де він повторно на пропозицію поліцейських пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», у присутності присутніх осіб, результат виявився позитивним, і з яким він погодився. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, просить провадження в справі закрити. Разом з тим, він був згідний з результатом приладу «Драгер», про що ставив свої підписи у відповідних документах. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Пічки Р.М., які просять скасувати постанову, а провадження закрити; переглянувши відеозаписи з нагрудних камер інспекторів поліції, перевіривши матеріали справи, вважаю, що АС слід залишити без задоволення, виходячи із наступного. Згідно із ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Строк на апеляційне оскарження даної постанови слід поновити, оскільки він пропущений з поважних причин, так як ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи в суді і прийнятті рішення, оскаржувану постанову вчасно не отримав, що позбавило його можливості оскаржити її у строк, передбачений ст. 289 КУпАП. У своїй АС Онищук Ю. ОСОБА_2 посилається на те, що суддя першої інстанції розглянув справу без його участі, чим порушив грубо його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 , оскільки останній в належний спосіб повідомлявся судом про час та місце розгляду справи та зловживаючи своїми процесуальними правами не з`явилися до суду. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції неодноразово відкладав вказану справу та приймав заходи щодо забезпечення ОСОБА_1 для участі в судовому засіданні. Враховуючи сукупність вищевказаних обставин суддя першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчила про зловживанням правом на відкладення розгляду справи та затягуванням строків розгляду справи. Дійсно, суддя розглянув справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дотримуючись розумних строків її розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили судді прийти до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення факту зловживання правом на відкладення розгляду справи та можливість розглянути справу без його участі. Вищевказані обставини підтверджуються тим, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про розгляд справи, неодноразово не з`являвся в судове засідання суду першої інстанції, намагаючись затягнути розгляд справи з метою перешкоджання ухваленню несприятливого для себе судового рішення, використовуючи надані процесуальні права всупереч інтересам забезпечення справедливого та неупередженого правосуддя у розумний строк. Вказані дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права, однак по суті були спрямовані на деструктивність судового розгляду. Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, яка була відкладена судом на 08.04.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та відстеженням із сайту Укрпошти, з якого вбачається що він отримав поштове відправлення 26.03.2020 року, про що власноручно розписався (а.с.13). Покликання апелянта в АС про те, що він з 04 лютого до 15 березня 2020 року за межами України, і після повернення перебував на вседержавному карантині, у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, а тому не зміг прибути в судове засідання Снятинського районного суду 08 квітня 2020 року, є безпідставними та необгрунтованими, виходячи із наступного. Так, дійсно, відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України встановив з 12 березня 2020 року на усій території України карантин, з відповідними заборонами. Разом з тим, законодавством визначено 14-ти денний термін перебування на самоізоляції, зокрема у звязку із поверненням із-за кордону. Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повернувся на територію України 15.03.2020 року, судове засідання Снятинського районного суду відкладено на 08 квітня 2020 року, тобто термін перебування його на самоізоляції сплив, а повідомлення із суду ОСОБА_1 отримав 26 березня 2020 року. Тобто, він мав об`єктивну можливість повідомити суд про неможливість прибуття в судове засідання в телефонному режимі, а також шляхом направлення на електронну адресу клопотань про відкладення розгляду справи. В матеріалах справи відсутні будь-які клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з поважних причин. Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тим більше, ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 цього Кодексу без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При вирішенні вищевказаного питання, апеляційний суд приймає до уваги, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник (заінтересована особа) зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд також приймає до уваги, що розгляд справи повинен відбуватися у розумні строки та те, що чинним КУпАП встановлені скорочені строки щодо розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності та відносно виконання вищевказаних рішень. Щодо інших доводів АС слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Згідно вимог ст.ст. 280 та 283 КУпАП, при розгляді справи про адмінправопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою. Вказаних вимог закону суддя першої інстанції в повній мірі дотримався. Постанова судді від 08 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 винесена з дотриманням вимог вищевказаної статті цього Кодексу, згідно встановлених фактичних обставин вчиненого правопорушення, яка ґрунтується на зібраних та досліджених під час розгляду справи по суті доказах. Так, при складенні протоколу водію ОСОБА_1 роз`яснювалися його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (а.с.1). Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті» для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли останній почав рухатися. Не зважаючи на заперечення ОСОБА_1 у поданій АС своєї вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вона доводиться наявними в матеріалах справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР № 315684 від 25.01.2020 року, з якого вбачається, що він 24.01.2020 о 23 год. 44 хв. на 187 км. автодороги Н-10 у с. Любківці Снятинського р-ну, керував транспортним засобом «SKODA SUPERB» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд проведено за допомогою приладу DRAGER ALCOTEST, результат якого становив 0,51‰, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, також у вказаному протоколі про адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема у графі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив, що вживав алкогольні напої до 13 год., був зупинений працівниками поліції 23 год. 44 хв., така ситуація у нього вперше (а.с. 1); результатом показників алко-тестера «Драгер» тест № 7510 на стан сп`яніння, який підтвердив перебування правопорушника в стані алкогольного сп`яніння 0.51% проміле, де власноручно розписався (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з яким погодився і власноручно розписався (а.с.3); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які додані до протоколу про адмінправопорушення про те, що водій ОСОБА_1 , в їх присутності, дійсно пройшов огляд для визначення стану сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», результат якого показав 0.51 % проміле (а.с. 4); переглянутими в судовому засіданні в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції. За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до положень ст.254 КУпАП. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР № 315684 від 25.01.2020 року (далі - Протокол), складеного уповноваженою на те особою - інспектором взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Семців М.М. на бланку відповідного зразка з серійним номером, містить підпис працівника поліції, а також підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . В протоколі, відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція), в графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" викладено суть адміністративного правопорушення, яке відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч. 1 ст.130 КУпАП, за якою складено протокол. Відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки автомобіля та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. Встановлено наступний порядок огляду водія на стан сп`яніння. Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Як вбачається із відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, переглянутих в судовому засіданні, ОСОБА_1 погодився на місці зупинки ТЗ пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager» у присутності двох свідків, і з результатом якого погодився. З огляду на вищевикладене, огляд проведений у відповідності до ст. 266 КУпАП. Окрім цього, апеляційний суд зазначає, що відсутність зазначених в протоколі про адмінправопорушення свідків не є істотним порушенням вимог КУпАП і не є підставою для скасування оскаржуваної постанови судді, оскільки письмові пояснення вказаних свідків містяться на окремому аркуші, які додані до протоколу. Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №4 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 дійсно наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, при цьому перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Твердження ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом, однак в стані алкогольного сп`яніння не перебував оскільки з часу вживання ним спиртного пройшов тривалий час, є необґрунтованим, оскільки спростовуються, наявними в матеріалах справи доказами, і спрямовані вони виключно на уникнення ним відповідальності за вчинене. З урахуванням викладеного, доводи, викладені в АС ОСОБА_5 Ю.В. про невинуватість, є необґрунтованими, та спростовуються перевіреними доказами в апеляційній інстанції. Окрім цього, порушень вимог матеріального та процесуального права, а також особистих прав порушника при розгляді справи в суді першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому підстав для скасування постанови судді від 08 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 немає. За таких обставин, АС ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2020 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк