Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 351/2568/19

Справа № 351/2568/19 Провадження № 33/4808/87/20 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М. Суддя-доповідач Шкрібляк П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., з участю захисника - адвоката Якубовської Г.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою (далі АС) ОСОБА_1 , на постанову судді Снятинського районного суду від 10 січня 2020 року, - в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, громадянин України,- визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 , 06.11.2019р. біля 21 год. 39 хв. в м. Снятині, по вул. Шевченка, керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, нестійка хода. Від проходження огляду на факт вживання алкоголю відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена адмінвідповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.. У своїй АС ОСОБА_2 покликається на те, що постанова судді щодо нього є незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Суддя належним чином не дослідив усіх обставин справи та безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності. Крім цього, суддя першої інстанції в порушення вимог ст. 268 КУпАП, розглянув справу без його участі, чим позбавив його права на захист та можливості подання доказів. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, а постанову судді щодо нього скасувати, закривши провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. В засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Якубовська Г.Ф. підтримала подану АС та пояснила, що її підзахисний повідомлений про те, що стосовно нього розглядається справа в апеляційному суді, однак через сімейні обставини, не прибув в суд. Просила справу розглядати без участі її підзахисного, який повністю покладається на її захист, а його апеляційні вимоги підтримує. Крім цього, адвокат Якубовська Г.Ф. вважає, що судом першої інстанції при розгляді вказаної справи грубо порушено право на захист ОСОБА_1 , яка полягала в неповідомленні її підзахисного про час розгляду справи суддею, а тому з цих підстав постанова судді є незаконною, яка підлягає скасуванню. Заслухавши пояснення захисника Якубовської Г.Ф., яка просить скасувати постанову, та задовольнити апеляційні вимоги; перевіривши матеріали справи, переглянувши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, вважаю, що АС слід залишити без задоволення, виходячи із наступного. Строк на апеляційне оскарження даної постанови слід поновити, оскільки він пропущений з поважних причин, так як ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи в суді і прийнятті рішення, оскаржувану постанову вчасно не отримав, що позбавило його можливості оскаржити її у строк, передбачений ст. 289 КУпАП. Так, в своїй АС ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 , оскільки останній в належний спосіб повідомлявся судом про час та місце розгляду справи. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції неодноразово приймав заходи щодо забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, повідомляючи його судовою повісткою про дату та час розгляду справи за адресою с. АДРЕСА_1 , вул. Гостинець, Снятинського району, Івано-Франківської області, однак судова повістка повернулась до суду, у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Окрім цього, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, який був призначений на 10.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому він власноручно розписався (а.с.15). Враховуючи сукупність вищевказаних обставин апеляційний суд вважає, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчила про зловживанням правом на відкладення розгляду справи та затягуванням строків розгляду справи, а тому суд першої інстанції прийшов обґрунтовано розглянув справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення факту зловживання правом на відкладення розгляду справи та можливість розглянути справу без його участі. Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 неодноразово не з`явився в судове засідання суду першої інстанції, намагаючись затягнути розгляд справи з метою перешкоджання ухваленню несприятливого для себе судового рішення, використовуючи надані процесуальні права всупереч інтересам забезпечення справедливого та неупередженого правосуддя у розумний строк. Вказані дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права, однак по суті були спрямовані на деструктивність судового розгляду. Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тим більше, ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 цього Кодексу без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При вирішенні вищевказаного питання, апеляційний суд приймає до уваги, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник (заінтересована особа) зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд також приймає до уваги, що розгляд справи повинен відбуватися у розумні строки та те, що діючим КУпАП встановлені скорочені строки щодо розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності та відносно виконання вищевказаних рішень. Покликання ОСОБА_1 в АС про невинуватість у вчиненні ним зазначених адміністративних правопорушень, є необґрунтованим, зважаючи на наступне. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Згідно вимог ст.ст.280 та 283 КУпАП, при розгляді справи про адмінправопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою. Вказаних вимог закону суддя першої інстанції в повній мірі дотримався. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За приписом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння є адміністративним правопорушенням і тягне за собою відповідальність аналогічно, як і за керування транспортним засобом у стані сп`яніння. При складенні протоколу водію ОСОБА_1 роз`яснювалися його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Достовірність доказів, що були перевірені при розгляді справи в суді першої інстанції, а саме про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явним ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження такого огляду, знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті» для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли останній почав рухатися. Не зважаючи на заперечення ОСОБА_1 у АС своєї вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вона доводиться наявними в матеріалах справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 051898 від 06.11.2019 року, з якого вбачається, що він 06.11.2019р. біля 21 год. 39 хв. в м. Снятині по вул. Шевченка, керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, нестійка хода. Від проходження огляду на факт вживання алкоголю відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР, (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння (а.с.3); направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, де зазначено, що водій ОСОБА_1 відмовився їхати в медичний заклад (а.с.4); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що у їх присутності вказаний водій дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці, так і в медичному закладі (а.с. 5-6); переглянутими в судовому засіданні під час апеляційного розгляду відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції через технічну несправність його автомобіля, відмовлявся надавати поліцейським посвідчення водія для встановлення його особи, а також документи на транспортний засіб, у звязку із цим був доставлений в Снятинський відділ поліції для встановлення особи. Окрім цього, з даного відео видно, що на вимогу поліцейського, в присутності 2 свідків, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці, так і в медичному закладі. Твердження ОСОБА_1 в АС та його захисника під час апеляційного розгляду про те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, є безпідставним, оскільки протокол про адмінправопорушення щодо ОСОБА_1 був складений не на місці зупинки автомобіля, а у відділенні поліції. Доводи АС ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції не складалось направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що на його думку свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги поліцейського пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи міститься таке направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, де зазначено, що водій ОСОБА_1 відмовився їхати в медичний заклад (а.с.4). Відповідно до норм чинного законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Суддя суду першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП. Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР, зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Тобто, зі змісту протоколу випливає, що працівниками поліції були виконані зазначені вимоги закону. Враховуючи також і те, що доказове значення має не саме визнання або заперечення ОСОБА_2 своєї вини, а та конкретна інформація про обставини, що має значення для справи, тобто фактичні дані про відмову від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння. Також, як того вимагає п.6 розділу ІХ Інструкції з оформлення працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 р. № 1395, відмова від проходження в установленому порядку огляду для визначення стану сп`яніння відбулася у присутності двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Пояснення вказаних свідків об`єктивно підтверджуються як змістом протоколу про адміністративне правопорушення, так й матеріалами справи. Таким чином, перевіривши сукупність доказів в справі, вважаю, що зібраними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт відмови ОСОБА_2 пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 ставилось у вину, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, а не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто порушення п. 2.9а ПДР. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 дійсно наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Твердження ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом, однак в стані алкогольного сп`яніння не перебував та не відмовлявся від такого проходження, є необґрунтованим, оскільки спростовуються, наявними в матеріалах справи доказами, а тому суддя суду першої інстанції прийшов до правильного висновку про його винуватість. Дані твердження апеляційний суд розцінює, як спосіб його захисту і такими, що спрямовані на уникнення ним відповідальності за вчинене. Наведеними доказами, у їх сукупності, спростовуються доводи апелянта про недоведеність його вини у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення, і відповідно, про його безпідставне притягнення до адміністративної відповідальності. Окрім цього, порушень вимог матеріального та процесуального права, а також особистих прав порушника при розгляді справи в суді першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому підстав для скасування постанови судді від 10 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 немає. За таких обставин, АС ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2020 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк