Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 537/202/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 р.Справа № 537/202/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти №4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Булатова Олексія Артуровича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кривич Ж.О., м. Кременчук, повний текст складено 28.04.20 року по справі № 537/202/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Булатова Олексія Артуровича треті особи Батальйон патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Булатова О.А. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Позивач зазначив, що 19.01.2020 року відповідач постановою серії ЕАК № 1994563 притягнув його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП. ОСОБА_1 з постановою не згодний, вважає її незаконною та просить скасувати з тієї підстави, що правопорушення він не вчиняв. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.04.2020р. позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Булатова Олексія Артуровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1994563 від 19.01.2020 року задоволено. Скасовано постанову інспектора роти № 4 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Булатова Олексія Артуровича серії ЕАК № 1994563 від 19.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по адміністративній справі закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Інспектором роти №4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Булатовим Олексієм Артуровичем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що під час патрулювання в місці, час та дату, вказані в оскаржуваній постанові, було виявлено транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який у темну пору доби рухався без увімкнених фар ближнього світла, що є порушенням п.п. 19.1 «а» ПДР України. Зазначає, що на місці зупинки транспортного засобу, в порядку ст. 279 КУпАП, відповідач представився, повідомив водія про причину зупинки, а саме порушення ним п.п. 19.1 «а» ПДР України. Під час з`ясування фактичних обставин справи пояснення водія свідчили, про те, що позивач в порушення п.п. 2.3 «б» ПДР України не був уважний під час руху на транспортному засобі, не стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагував на її зміну, помилково вважав, що під час руху на його транспортному засобі було ввімкнено ближнє світло фар. Вказує, що водія було ознайомлено з відеозаписом вчиненого ним порушенням правил дорожнього руху після чого повідомлено про початок розгляду справи, а також роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу. Позивач повідомив, що бажає надати для перегляду в якості доказу відеозапис з відео реєстратора свого автомобіля, але через технічні можливості не мав змоги ознайомити з відеозаписом на місці зупинки його транспортного засобу. Після цього останній заявив клопотання про перенесення розгляду справи. Дане клопотання було досліджено та за погодженням з позивачем, розгляд справи було перенесено на 06год. 30хв. 19.01. 2020 року по вул. Київська 6.7 в м. Кременчуці. Позивач вказав, що йому буде достатньо часу, щоб зранку наступного дня надати відеозапис з відео реєстратора для дослідження в якості доказу та об`єктивного вирішення всіх обставин справи та повідомив, що він має технічний засіб на якому буде змога переглянути даний відеозапис. 20.01.2020 року розгляд справи було продовжено, але жодних доказів, в порядку ст. 268 КУпАП, на підтвердження дотримання Правил дорожнього руху водій на місці розгляду справи не надав та далі намагався затягнути процес розгляду справи. Таким чином, відповідачем було прийнято до уваги порушення позивачем ПДР України, пояснення водія, які згідно ст. 251 КУпАП є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення, та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення розглянуто в присутності позивача, постанову оголошено негайно після розгляду справи, копію постанови позивач отримав на місці розгляду справи. Посилається на те, що незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення не може бути підставою для скасування постанови. В основу оскаржуваної позивачем постанови покладено пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом в адміністративній справі (аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.08.2019 року у справі № 524/126/17, від 31.07.2019 року у справі № 524/495/17, від 28.11.2018 року у справі № 537/1214/17). Не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки номерні знаки вказаного автомобіля та особу водія поліцейським було встановлено на місці зупинки транспортного засобу, у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та КУпАП. Таким чином, позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Факт порушення позивачем п. 19.1 «а» ПДР України було встановлено відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зазначає, що до адміністративного позову не додано жодних доказів на підтвердження позовних вимог. Враховуючи викладене відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Враховуючи викладені обставини просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.04.2020 року по справі № 524/202/20 та прийняти постанову у справі, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти №4 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Булатова О.А., третя особа: батальйон патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити. Справу розглянути без участі відповідача. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві. Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. З матеріалів справи судом встановлено, що позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 02.10.2020р. (а.с. 93). Відповідач та третя особа повідомлені на електронні адреси, яки містяться а матеріалах справи. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 19.01.2020 року поліцейський роти № 4 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Булатов О.А. виніс постанову серії ЕАК № 1994563 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 18.01.2020 року о 21 год. 18 хв., у м. Кременчуці по просп. Свободи, 5, керував транспортним засобом VOLKSWAGEN Touareg, номерний знак НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не були увімкнені фари ближнього світла, чим порушив п. 19.1 «а» ПДР України. Приймаючи рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення , суд першої інстанції виходив з того, що досліджений у судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери поліцейського не доводить факту порушення позивачем п. 19.1 «а» ПДР України. Так, патрульний автомобіль рухається на зустріч транспортного заслбу, водій якого не увімкнув фари ближнього світла. Номерні позначення цього автомобіля не ідентифікуються. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 19.1 «а» ПДР України, затв. Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла. Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. За вказані порушення передбачене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від двадцяти п`яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, з диспозиції даної статті вбачається що порушення водіями транспортних засобів правил користування зовнішніми освітлювальними приладами та порушення водіями транспортних засобів правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку становить обєктивну сторону двох самостійних правопорушень, тому твердження позивача та представника позивача про відсутність складу адміністративного правопорушення за обставин, що зазначені в оскаржуваній постанові, є безпідставним та свідчить про неправильне тлумачення змісту норми ч.2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідачем та апелянтом, в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови серії ЕАК №1994563 від 19.01.2020 року, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в постанові про накладення адміністративного стягнення ЕАК №1994563 від 19.01.2020 року в графі «До постанови додається» зазначено лише про наявність двох клопотань. Про наявність відеозапису не зазначено . Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. У позовній заяві позивач факт вчинення порушення ПДР не визнає. Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. В матеріалах справи відсутні докази які б беззаперечно свідчили про те, що позивач порушив п.9.2 а ПДР України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17. Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування. З урахуванням зазначеного, доводи відповідача стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наданий відповідачем відеозапис з нагрудної камери поліцейського не доводить факту порушення позивачем п. 19.1 «а» ПДР України. Так, з наданого відео вбачається, що патрульний автомобіль рухається на зустріч транспортного засобу, водій якого начеб то не увімкнув фари ближнього світла. Номерні позначення цього автомобіля не ідентифікуються. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Верховного суду від 16.08.2019 року у справі № 524/126/17, від 31.07.2019 року у справі № 524/495/17, від 28.11.2018 року у справі № 537/1214/17 колегія суддів до уваги не приймає. Дані рішення Верховного суду не стосуються випадків коли відсутні докази вчинення самого правопорушення, а в даному випадку підставою прийняття рішення судом апеляційної інстанції є відсутність доказів вчинення правопорушення. З урахуванням вищезазначеного, відсутності доказі вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Враховуючи вищенаведене, інші доводи сторін щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної постанови, з урахуванням відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не впливають на вирішення справи по суті. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.04.2020 року по справі № 537/202/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош