Постанова 4851 № 545/1406/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2021 р.Справа № 545/1406/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського рядового поліції 1 роти 1 батальйону УПП Полтавської області Михайловського Сергія Сергійовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Погрібняк О.М., м. Кременчук, повний текст складено 03.12.20 року по справі № 545/1406/20 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського рядового поліції 1 роти 1 батальйону УПП Полтавської області Михайловського Сергія Сергійовича , Департаменту патрульної поліції треті особи Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: 10.06.2020 року адвокат Опалюк Сергій Валерійович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до поліцейського рядового поліції 1 роти 1 батальйону УПП Полтавської області Михайловського С. С., в якому просив визнати протиправними його дії щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 28.05.2020, скасувати постанову серії ЕАМ № 2601987 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену відносно нього, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 255,00 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що з постановою не згоден у зв`язку з тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, докази порушення ним п. 33 ПДР Порушення вимог дорожніх знаків відсутні, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення. Вказував, що позивач рухаючись по Кобеляцькій трасі Полтавської області на дозволені швидкості бачив знак «Проїзд без зупинки заборонено», надав дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою. Впевнившись у безпеці учасників руху здійснив рух. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.12.2020р. позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського рядового поліції 1 роти 1 батальйону УПП Полтавської області Михайловського Сергія Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, третя особа Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено частково. Постанову серії ЕАМ № 2601987 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 28.05.2020, винесену відносно ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн. 00 коп. скасовано. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Поліцейським рядового поліції 1 роти 1 батальйону УПП Полтавської області Михайловським Сергієм Сергійовичем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що до відзиву на адміністративний позов на підтвердження правомірності своїх дій відповідачем був долучений диск з відеозаписом зафіксованим на нагрудну відеокамеру відповідача (відомості про технічні засоби на які зафіксовано відео, відповідно до ч. З ст. 283 КУпАП, внесенні до п. 9 оскаржуваної постанови). Зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що в адміністративному позові позивач не заперечував, що в місці, час та дату, вказані в оскаржуваній постанові, він керував, вказаним вище, транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, які повідомили водію про порушення ним вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» ПДР України. Так само не заперечується позивачем і наявність у даному місці дорожнього знаку 2.2 Правил, а також підтверджує, що вказаний знак був видимий водієві під час руху на транспортному засобі. Посилається на те, що ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ані в адміністративному позові позивач про виконання ним під час руху на транспортному засобі вимог дорожнього знаку 2.2 не повідомляв. Жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів в підтвердження доводів, викладених в адміністративному позові, до позовної заяви, в порядку ч. 4 ст. 161 КАС України, позивачем не додано. Посилається на рішення Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19. Враховуючи викладені обставини просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2020 року по справі №545/1406/20. Прийняти нову постанову у справі, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського Михайловського Сергія Сергійовича рядового поліції 1 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити. Справу розглянути за відсутності відповідача. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві. Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. З матеріалів справи судом встановлено, що позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 18.02.2019р. (а.с. 130). Відповідачі та третя особа повідомлені на електронні адреси, яки містяться а матеріалах справи. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.05.2020 року поліцейським роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП рядовим поліції Михайловським С. С. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожного руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2601987, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. (а.с. 7-8) В постанові зазначено, що 28.05.2020 о 23 год. 30 хв. позивач на 131 км автодороги Н-31, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz S500L державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух всупереч вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху порушення вимог дорожніх знаків. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожного руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2601987 суд першої виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлених відповідачем обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, отже, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели правомірності своїх рішень. Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За п. 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками Розділом 33 Правил дорожнього руху передбачені дорожні знаки, зокрема п. 2.22 дорожній знак "Проїзд без зупинки заборонено" - забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою. Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України " Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України " Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Як вбачається з апеляційної скарги та відзиву на позов нагрудною камерою інспектора поліції зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення. Диск з даним відеозаписом було надано відповідачем до суду першої інстанції. Дослідивши надай відеозапис з нагрудної камери, колегія суддів зазначає, що підставою для зупинки транспортного засобу позивача було порушення ним ч. 1 ст. 122 КупАП. З дослідженого судом першої та апеляційної інстанції відеозапису наданого відповідачем не вбачається, що позивач здійснив рух всупереч вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху порушення вимог дорожніх знаків та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. З наданого відповідачем відеозапису не вбачається руху і безпосередньо момент зупинки працівниками поліції транспортного засобу позивача. На відеозаписі, долученому відповідачем до матеріалів справи, міститься лише процедура розгляду поліцейським адміністративного матеріалу. Отже, суду не надано достовірних доказів про те, що позивач взагалі вчиняв порушення ПДР. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Тобто колегія суддів приходить до висновку, що в відповідачем до суду, не надано належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. У позовній заяві ОСОБА_1 факт вчинення порушення ПДР не визнає. Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. Відповідач посилається на те, що транспортний засіб під керуванням позивача здійснив рух всупереч вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху порушення вимог дорожніх знаків. Проте жодних доказів на підтвердження цих обставин відповідачі не надали. У відеозаписах з нагрудної камери поліцейських, наданих відповідачем не зафіксовано порушення позивачем вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17. Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування. З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є не обґрунтованим. Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно того, що позивач не заперечує факт скоєння ним порушення, колегія суддів зазначає наступне. З наданого відповідачем відеозапису не вбачається факт визнання позивачем вчинення ним правопорушення. З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує що 28 травня 2020 року о 23:30 керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz S 500L державний номер НОМЕР_2 , рухаючись по Кобеляцькій трасі Полтавської області на дозволеній швидкості бачив знак «Проїзд без зупинки заборонено», надав дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, впевнившись у безпеці учасників дорожнього руху здійснив рух, але відповідачем належним чином не встновлено та не зафіксовано, що транспортний засіб під керуванням позивача здійснив рух всупереч вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху порушення вимог дорожніх знаків. Фактично, в адміністративному позові позивач заперечує проти скоєння ним порушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП. Посилання апелянта на рішення Верховного суду від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дане рішення Верховного суду не стосується випадків коли відсутні належні докази вчинення самого правопорушення, а в даному випадку підставою прийняття рішення судом апеляційної інстанції є відсутність належних доказів вчинення правопорушення. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Апеляційна скарга та відзив на адміністративний позов не містить будь яких посилань на фактичні обставини та докази в їх підтвердження, окрім наявності відеозапису процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, на якому позивачем визнається факт вчинення правопорушення та на не доведення позивачем факту дотримання Правил дорожнього руху, але як зазначено вище дані посилання відповідача є необґрунтованими та не правомірними. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.12.2020 року по справі № 545/1406/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло