Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 524/2357/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2020 р.Справа № 524/2357/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Поляничка Віталія Вікторовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Нестеренко С.Г., м. Кременчук, повний текст складено 04.05.20 року по справі № 524/2357/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції , Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Поляничка Віталія Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 1 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Полянички Віталія Вікторовича, в якому просив скасувати постанову цього відповідача від 17 квітня 2020 року, серія ДП18 №682498, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП із застосуванням штрафу у розмірі 425 грн., зазначаючи, що вказана постанова є незаконною, оскільки правопорушення не вчиняв. Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 травня 2020 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти №1 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській,області ДПП НП Полянички В.В. від 17 квітня 2020 року, серії ДП18 №682498, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Інспектор роти № 1 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Поляничко В.В., не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відповідач - інспектор не встановив та не дослідив належні і допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Вказує , що в адміністративному позові позивач не заперечував, що в час та місці зазначені в оскаржуваній постанові, керував вказаним транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому про причину зупинки ТЗ, а саме порушення вимог дорожньої розмітки 1.3 «подвійна суцільна лінія», що є порушенням п.п. 34.1.3 ПДР України. Позивач в адміністративному позові зазначив, що під час розгляду справи, йому було пред`явлено відеозапис правопорушення, для огляду та не заперечував, що на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.І ст. 126 КУпАП. В оскаржений постанові позивач проставив свій підпис в п. 8 про те, що йому було роз`яснено прані передбачені ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП. Відповідно, відповідачем було ухвалено оскаржувану постанову з дотриманням вимог ст. ст. 36, 247, 251, 268. 276, 279,280, 283-285 КУпАП. Зазначає , що позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Між іншим, незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Автозаводського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 04 травня 2020 року , прийняти нову постанову у справі, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Справу розглянути за відсутності відповідача. За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою. Відповідачі повідомлялися на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою інспектора роти № 1 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Полянички Віталія Вікторовича від 17 квітня 2020 року, серія ДП18 №682498, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він, позивач, як зазначено дослівно текстуально у постанові, цього дня, близько 23 год. 15 хв. в м. Кременчук по пр-т. Лесі Українки 54А, керуючи транспортним засобом BMW 328, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожньої розмітки 1.3 «подвійна суцільна», чим порушив п.п. 34. 1.3 ПДР України, та не пред`явив для перевірки посвідчення водія, чим порушив п. 2.4 «а» ПДР України. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неподання відповідачами належних і допустимих доказів на спростування позову та зазначених обставин, на підтвердження правомірності дій поліцейського, у тому числі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дотримання порядку (процедури) розгляду справи про адміністративне правопорушення поставленого у вину позивачеві щодо встановлення та дослідження відповідних доказів, які свідчили б про вину позивача у вчиненні проступків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), Законом України Про автомобільні дороги, який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 9 КупАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 222 КупАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно п. 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. У п. 1.9. ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України. Згідно з п. 1.1.Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Як встановлено у п. 2.4«а» ПДР України на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1. У зв`язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію» повноваження працівників міліції передані поліцейським. Згідно з п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. ПДР України встановлено, що водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. У п.п. «б» п. 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту технічний талон). У п. 2.1«ґ» ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Відповідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У п. 8.5 ПДР визначено, що дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну. Розмітка є одним із найважливіших засобів регулювання дорожнього руху і значною мірою впливає на безпеку руху. Вона постійно перебуває в полі зору водія, допомагає йому правильно вибирати положення ТЗ на проїзній частині багато смугових доріг, сприяє кращому орієнтуванню в напрямку дороги, обмежує в необхідних місцях маневрування транспортних засобів, сприяючи тим самим підвищенню безпеки дорожнього руху. Горизонтальна дорожня розмітка 1.3 відповідно до ПДР України поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Згідно з п.п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Основне призначення горизонтальної розмітки упорядкування руху транспортних засобів і розподіл їх по всій ширині проїзної частини. За допомогою ліній горизонтальної розмітки можуть бути введені окремі обмеження в русі, надана додаткова інформація водіям про умови та напрямок руху транспортних засобів. За допомогою цих ліній обмежується рух на окремих ділянках доріг та їх перехрещеннях, вказуються дозволені напрямки руху та забезпечується інша необхідна інформація про умови, режим, характер і особливості руху на даній ділянці дороги. Отже, перетинати горизонтальну розмітку у вигляді подвійної суцільної лінії, забороняється як для виконання обгону, так і для виконання повороту ліворуч або розвороту. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. В підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем наданий відео запис. Диск з даним відеозаписом надано відповідачем до суду першої інстанції. Дослідивши надай відеозапис, колегія суддів зазначає, що з нього не вбачається факту вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення, не можливо ідентифікувати як марку автомобіля так і його номерні знаки. Відеозапис , наданий суду , починається з руху якихось автомобілів та їх подальший рух. Здійснення автомобілем саме позивача порушення вимоги дорожньої розмітки 1.3 «подвійна суцільна» відеозапис , наданий суду, не містить . Також, зазначеним відеозаписом не зафіксовано факт зупинки автомобіля позивача. Відеозапис розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту непогодження позивача з пред`явленим інспектором правопорушенням , зауважень позивача щодо доказів вчинення порушення саме ним та саме на його автомобілі та містить подальший запис складання постанови . Відеозаписи не містять як прохання інспектора пред`явити водійське посвідчення так і відмови позивача пред`явити таке посвідчення на вимогу інспектора с початку розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності . Лише при оголошенні вже складеної оскаржуваної постанови інспектор запитав "надаєте посвідчення водія чи ні" . Доказів ненадання на вимогу інспектора поліції під час зупинки автомобіля позивача посвідчення водія до суду не надано. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто, доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. Доказів вчинення правопорушення (обґрунтовані пояснення, пояснення свідків тощо) відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, тобто в матеріалах справи відсутні дані, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив порушення за яке передбачена відповідальність згідно ст.126 КУпАП. Тобто, доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17. Також, колегія суддів наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, не містить взагалі інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення. Така правова оцінка наявних у справі доказів винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення узгоджується із сталою практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 24.01.2019р. у справі № 428/2769/17, від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а, які в розумінні вимог ч.1 , ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів повинні враховуватися судом при застосуванні таких норм права. Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування. Посилання апелянта на висновки Верховного суду щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення є безпідставними, оскільки не стосуються підстав, які слугували для скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення в цій справі. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З урахуванням вищезазначеного, відсутності доказі вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Відповідно до положень ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. В даному випадку відповідачем відповідно до вимог ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, яка і є предметом судового розгляду. Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України. Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Оскільки у справі немає доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 КУпАП у зв`язку з порушенням порушив вимоги дорожньої розмітки 1.3 «подвійна суцільна», чим порушив п.п. 34. 1.3 ПДР України та не пред`явив для перевірки посвідчення водія, чим порушив п. 2.4 «а» ПДР України, то склад цього правопорушення відсутній. Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правомірними, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.05.2020 року по справі № 524/2357/20 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош