Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 524/9105/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 р.Справа № 524/9105/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Донець Л.О., Суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.01.2020 (головуючий суддя І інстанції: Рибалка Ю.В.) по справі № 524/9105/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дерев`янка Олега Миколайовича, третя особа - Департамент патрульної поліції в особі Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: 13.12.2019, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Інспектора роти № 2 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дерев`янка Олега Миколайовича (далі - відповідач), третя особа - Департамент патрульної поліції в особі Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП, у якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП18 № 682060 від 05.12.2019 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21.01.2020 позовні вимоги залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 05.12.2019 відповідачем винесено постанову серії ДП18 № 682060 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) у вигляді штрафу в розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. За змістом постанови, 05.12.2019 о 13 год. 25 хв. позивач, керуючи транспортним засобом "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в місті Кременчук по вулиці Небесної Сотні, 3а, здійснив зупинку на місці, позначеному дорожнім знаком 5.38 "Місце для стоянки" з табличкою 7.17 "Інваліди" та дорожньою розміткою 1.30 "Інваліди", не маючи при собі посвідчення інваліда та не перевозячи осіб з інвалідністю, чим порушив р. 33 та п. 34 ПДР України. Суд першої інстанції, під час розгляду справи, дійшов до висновку, що доводи та докази, наведені позивачем у справі, не підтверджують наявності випадку вимушеної стоянки автомобіля позивача на місці для паркування інвалідів, оскільки висадка пасажира, який пересувався самостійно, без сторонньої допомоги, могла відбутися біля магазину без порушення ПДР України, з наступним паркуванням автомобіля у дозволеному для цього місці, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розд. 1 Інструкції). Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктом 1.9. розд. 1 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з положеннями п. 2.3 розд. 2 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Підпункт 5.38 п. 5 (Інформаційно-вказівні знаки) розділу 33 ПДР України визначає знак «Місце для стоянки», який застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою "Р" та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою "Р" та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби. Підпункт 7.17 п. 7 (Таблички до дорожніх знаків) розділу 33 ПДР України визначає табличку "Особи з інвалідністю", яка означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил. Відповідно до п. 8.1. розд. 8 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно з п. 8.5.1 розд. 8 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. Горизонтальна розмітка 1.30 позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю". Пунктом 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 визначено, що на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Відстань від в`їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів. На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не можуть бути розміщені інші транспортні засоби. У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством. Частина 5 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю". Відповідно до п. 1.10 розд. 1 ПДР України зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; Виходячи із системного аналізу вказаних вище норм права, паркування (як стоянка, так і зупинка) водієм транспортного засобу на місці, що позначено розміткою 1.30 - місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Також, згідно з ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису. За матеріалами справи, у постанові серії ДП18 № 682060 від 05.12.2019 зазначено, що позивач, 05.12.2019 о 13 год. 25 хв., керуючи транспортним засобом "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в місті Кременчук по вулиці Небесної Сотні, 3а, здійснив зупинку на місці, позначеному дорожнім знаком 5.38 "Місце для стоянки" з табличкою 7.17 "Інваліди" та дорожньою розміткою 1.30 "Інваліди", не маючи при собі посвідчення інваліда та не перевозячи осіб з інвалідністю, чим порушив р. 33 та п. 34 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. На підтвердження обставин справи, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано: оптичний диск з місця події, на якому містяться відеофайли «20191205192106000328», «20191205192154000333», копію фотознімку та копію письмових пояснень позивача (а.с. 12, 13, 16). З відеозапису "20191205192106000328" вбачається, що автомобіль марки "ВАЗ 21099", держаний номерний знак НОМЕР_1 , припарковано на місці, на якому дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, що позначено дорожньою розміткою 1.30 та знаком 5.38 ПДР України. При цьому, позивачем не заперечується факт здійснення зупинки на місці, позначеному дорожньою розміткою 1.30 та знаком 5.38 ПДР України, що підтверджується відеозаписом "20191205192106000328" та письмовими поясненнями позивача. Вказаний відеозапис містить спілкування з водієм по суті вчиненого правопорушення, на якому позивач пояснив, що не має інвалідності та не перевозить осіб з інвалідністю, а здійснив зупинку в даному місці на час, необхідний для висадки пасажира, що також підтверджується письмовими поясненнями позивача. У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначає, що здійснив вимушену зупинку в зазначеному місці, так як пасажир ОСОБА_2 , якого перевозив позивач, недобре себе почувала і попросила зупинитись ближче до вхідних дверей магазину «АТБ». Оскільки близько п`яти місць для інвалідів були вільні і позивач не створить для автомобілів перешкод, останній зупинився на одному з таких місць. Колегія суддів вважає необгрунтованими дані доводи позивача, з огляду на наступне. Згідно з п. 1.10 розд. 1 ПДР України вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху; учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному; Пунктом 15.14 розд. 15 ПДР України встановлено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил. Пунктом 9.9 розд. 9 ПДР України передбачено обов`язок ввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі вимушеної зупинки на дорозі. За обставинами справи, позивач, всупереч вимогам ПДР України, не вжив заходів, щоб прибрати автомобіль з місця, на якому дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію. Окрім цього, позивач не вказав про факт вимушеної зупинки автомобіля під час надання своїх пояснень відповідачу. Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зупинка автомобіля була вимушеною з причин наявності небезпеки, що спричинена станом пасажира, якого перевозив позивач. Наданий до суду висновок УЗД сечостатевої системи від 29.11.2019 та консультаційний висновок лікаря від 29.11.2019 (а.с. 27-29) не підтверджують того факту, що ОСОБА_2 стало зле і що саме це було причиною зупинки автомобіля в забороненому місці. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та матеріали справи достовірно встановлюють даний факт, відтак наявні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.01.2020 по справі № 524/9105/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.О. Донець Судді М.І. Гуцал А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 03.02.2020 року