Постанова 4851 № 537/1490/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 р.Справа № 537/1490/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Мороз М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти №3 Батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Кириченко Юлії Сергіївни на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кривич Ж.О., м. Кременчук, повний текст складено 17.02.20 року по справі № 537/1490/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №3 Батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Кириченко Юлії Сергіївни Батальйон патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла заява ОСОБА_1 з позовом до інспектора роти № 3 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Кириченко Ю.С. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що 29 березня 2019 року відповідач постановою серії ЕАВ № 1023635 притягнула його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 510 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП. ОСОБА_1 з постановою не згоден, вважає її незаконною та просить скасувати з тієї підстави, що правопорушення він не вчиняв. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.02.2020р. позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Кириченко Юлії Сергіївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1023635 від 29.03.2019 року задоволено. Скасовано постанову інспектора роти № 3 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Кириченко Юлії Сергіївни серії ЕАВ № 1023635 від 29.03.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення; провадженні по адміністративній справі закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Інспектором роти №3 Батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Кириченко Юлією Сергіївною подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки з дослідженого в судовому засіданні відеозапису не можливо встановити, чи відокремлена у місці, вказаному в оскаржуваній постанові, від решти проїзної частини широкою суцільною лінією смуга для руху маршрутних транспортних засобів. Зазначає, що судом не було враховано, що в адміністративному позові позивач не заперечує, що в місці, дату та час, вказані в оскаржуваній постанові, він здійснював рух на своєму транспортному засобі по смузі призначеній для руху маршрутних транспортних засобів. Вказує, що позивач посилався на відсутність у місці виїзду з прилеглої території дублюючого дорожнього знаку, який позначає смугу для руху маршрутних транспортних засобів, що не спростовувало факту вчиненого правопорушення, оскільки водій був обізнаний про наявність по вул. Небесної сотні у м. Кременчуці смуги для руху маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.8 «Дорога зі смугою призначеною для руху маршрутних транспортних засобів», а також розміткою 1.2 «широка суцільна лінія жовтого кольору». Також зазначає, що доводи позивача про відсутність у даному місці горизонтальної дорожньої розмітки 1.2 не відповідають фактичним обставинам, спростовуються поясненнями позивача наданими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, які зафіксовано нагрудною відеокамерою інспектора поліції, а також доданою до відзиву копією фотознімку місця події. Посилається на висновки, викладені у постановах Верховного суду від 14.02.2018 року по справі №536/583/17 та від 14.03.2018 року по справі №760/2846/17. Зазначає, що позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Між іншим, незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності. Враховуючи викладені обставини, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову у справі, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП лейтенанта поліції Кириченко Юлії Сергіївни, третя особа батальйон ПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити. Справу просить розглянути за відсутності відповідача. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві. Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Згідно акту від 11.03.2020р. (а.с.73) з метою повідомлення позивача ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи № 537/1490/19 за апеляційною скаргою Інспектора роти №3 Батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Кириченко Юлії Сергіївни на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.02.2020 у період з 04.03.2020 р. - 11.03.2020 р. неодноразово було зателефоновано на номер мобільного зв`язку НОМЕР_1 , який зазначений у заявці на отримання судових повісток, повідомлень, проте телефонограму передати не вдалось у зв`язку з тим, що на телефонні дзвінки не відповідали (абонент знаходиться поза зоною досягнення. Інших засобів зв`язку матеріали справи не містять. Відповідач та третя особа повідомлялись на електронні адреси, яка містяться в матеріалах справи. Окрім того, відомості про відкриття апеляційного провадження опубліковані на веб-порталі судової влади України, що підтверджується повідомленням про виклик у судове засідання (а.с. 72) Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.03.2019 року поліцейський роти № 3 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Кириченко Ю.С. винесла постанову серії ЕАВ № 1023635 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 510 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 29.03.2019 року о 04 годині 55 хв., керуючи транспортним засобом CHEVROLET LACETTI, номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Небесної Сотні, 20/10, в м. Кременчуці, здійснив рух по смузі, призначеній для маршрутних транспортних засобів, позначену табличкою 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів», а також розміткою 1.2 «широка суцільна лінія жовтого кольору», чим порушив п. 17.1 ПДР України. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів зазначає, що сторони дають узгодженні пояснення щодо фактичних обставин справи, крім самого факту вчинення правопорушення. Позивач, в позовній заяві заперечує проти вчинення ним правопорушення передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП. Відповідач, в свою чергу, в відзиві та апеляційній скарзі посилається на факти вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме те, що позивач здійснив рух по смузі, призначеній для маршрутних транспортних засобів, позначену табличкою 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів», а також розміткою 1.2 «широка суцільна лінія жовтого кольору», чим порушив п. 17.1 ПДР України. Заперечення щодо змісту оскаржуваної постанови серії ЕАБ №1023635 від 29.03.2019 позовна заява та апеляційна скарга не містить. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачем ОСОБА_1 відповідач суду не надав. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі Інструкція). У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції). Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Відповідно до п. 17.1 ПДР України, затв. Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі. Горизонтальна дорожня розмітка 1.2 широка суцільна лінія) позначає край проїзної частини на автомагістралях або межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів. Відповідно до п. 8.1 ПДР України, затв. Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідно до п. 8.4 ґ) Правил дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила Інформаційно-вказівний знак 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» позначає дорогу, на якій рух транспортних засобів здійснюється за встановленим маршрутом по спеціально відведеній смузі назустріч загальному потоку транспортних засобів. Частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України " Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України " Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Як вбачається з апеляційної скарги та відзиву на позов нагрудною камерою інспектора поліції зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення. Диск з даним відеозаписом було надано відповідачем до суду першої інстанції. Дослідивши надай відеозапис з нагрудної камери, колегія суддів зазначає, що підставою для зупинки транспортного засобу позивача було порушення ним ч. 3 ст. 122 КупАП. З дослідженого судом першої та апеляційної інстанції відеозапису наданого відповідачем не вбачається, що позивач здійснив рух по смузі, призначеній для маршрутних транспортних засобів, позначену табличкою 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів», а також розміткою 1.2 «широка суцільна лінія жовтого кольору», чим порушив п. 17.1 ПДР України. З наданого відповідачем відеозапису не вбачається руху і безпосередньо момент зупинки транспортного засобу. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідач, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. У позовній заяві ОСОБА_1 факт вчинення порушення ПДР не визнає. Зазначає, що фото чи відеофіксацію начебто вчиненого правопорушення інспектор йому надавати відмовилась. Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. В матеріалах справи відсутні докази які б беззаперечно свідчили про те, що позивач керував транспортним засобом та здійснив рух по смузі, призначеній для маршрутних транспортних засобів, позначену табличкою 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів», а також розміткою 1.2 «широка суцільна лінія жовтого кольору», чим порушив п. 17.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17, від 28.08.2019р. по справі № 152/976/17. Колегія суддів зазначає, що лише фіксація саме вчинення адміністративного правопорушення позивача, а не притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо непідтвердженості факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, з огляду на те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського, містить лише процедуру притягнення до адміністративної відповідальності. Щодо наданого інспектором, до суду першої інстанції, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, копії "фотознімку" колегія суддів зазначає наступне. З даного зображення, який фактично є роздруківкою з бази карта Google, взагалі не вбачається, що знімок воно зроблено по вул. Небесної Сотні, АДРЕСА_1 . Крім того, на наданому знімку на проїзній частині міститься, в тому числі, переривчаста розмітка, тоді як розмітка 1.2 передбачає широку суцільну лінію. Також з матеріалів справи не вбачається ким, коли і яким чином виконане дане зображення. Наданий фотознімок (а.с. 34) не відображає події здійснення позивачем руху по смузі, призначеній для маршрутних транспортних засобів, позначену табличкою 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів», а також розміткою 1.2 «широка суцільна лінія жовтого кольору». Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування. З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є не обґрунтованим. Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно того, що позивач не заперечує факт скоєння ним порушення, колегія суддів зазначає наступне. З наданого відповідачем відеозапису не вбачається факт визнання позивачем вчинення ним правопорушення. На початку бесіди позивача та інспектора позивач зазначив, що ніякої розмітки та зазначеному інспектором проміжку дороги немає, що зафіксовано наданим відповідачем відеозаписом. Фактично, в адміністративному позові позивач заперечує проти скоєння ним порушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КупАП. В позовній заяві позивач зазначає, що розмітка 1.2 жовтого кольору, в місті його проїзду, відсутня. Знак 5.8 на виїзді з двору не встановлено. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Верховного суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17, по справі № 536/583/17 від 14.02.2018р. колегія суддів до уваги не приймає. У постанові Верховного суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17 зазначено, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Проте, в даному випадку відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у відзиві на позов та апеляційній скарзі, а також доказів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Дані рішення Верховного суду не стосуються випадків коли відсутні докази вчинення самого правопорушення, а стосуються лише процедурних питань, а в даному випадку підставою прийняття рішення судом першої та апеляційної інстанції є відсутність доказів вчинення правопорушення. Доводи апелянта, з урахуванням відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення, не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Апеляційна скарга та відзив на адміністративний позов не містить будь яких посилань на фактичні обставини та докази в їх підтвердження, окрім наявності відеозапису процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, на якому позивачем визнається факт вчинення правопорушення та на не доведення позивачем факту дотримання Правил дорожнього руху, але як зазначено вище дані посилання відповідача є необґрунтованими та не правомірними. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.02.2020 року по справі № 537/1490/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош