Постанова 4857 № 140/3871/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3871/20 пров. № А/857/8010/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Большакової О.О., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- суддя (судді) в суді першої інстанції Мачульський В.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 16 березня 2020 року ПП «ЛС-ГРУП» звернулося в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби, в якому просило: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2019/00797 від 30 вересня 2019 року; зобов`язати відновити застосування преференції для товару, що було оформлено згідно митної декларації №UA205100/2019/013977 від 30 вересня 2019 року. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 вересня 2019 року імпортував на митну територію України сідельний тягач марки DAF FT XF, 2012 року випуску, як преференційний товар в рамках режиму вільної торгівлі, визначеної згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року та Протоколу І до неї. Для підтвердження преференційного походження надано для перевірки копію декларація-інвойс № 190925.І-ЕЕС/LSG від 25 вересня 2019 року; міжнародну товарно-транспортну накладну Б/Н від 26 вересня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; висновок про якісні характеристики товарів № 3225/19 від 27 вересня 2019 року; Контракт №04/19-ЕХ від 13 вересня 2019 року; сертифікат відповідності; копію митної декларації країни відправлення. Однак, Волинською митницею, відмовлено у застосуванні преференційного тарифу до вищезазначеного товару та видано картку відмови № UA205100/2019/00797 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації від 30 вересня 2019 року № UA205100/2019/013969. Причиною для відмови в прийнятті митної декларації слугувало те, що за попереднім запитом митниці та за інформацією отриманою від митних органів Республіки Польща експортер EXPORT EURO CAR Sp.z.o.o не надав доказів преференційного походження подібних товарів. Вважає, що контролюючим органом порушено, передбачені чинним національним і міжнародним законодавством, процедури визначення преференційного походження товару та перевірки такого, оскільки, у разі наявності сумнівів, які прямо не передбачені нормативно-правовими документами щодо правомірності застосування преференційних тарифів, а також преференційного походження товару, чи наявності сумнівів щодо достовірності поданих документів для такого оформлення, контролюючий орган залишає за собою можливість проведення відповідної перевірки, яка може розвіяти чи підтвердити такі відповідні сумніви. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №505100/2019/00797 від 30 вересня 2019 року. Зобов`язано Волинську митницю Держмитслужби відновити для Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товару автомобіль марки DAF, модель FТ ХF 105.460Т, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , згідно з митною декларацією №UA205100/2019/013977 від 30 вересня 2019 року. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач подав у встановленому порядку документи необхідні для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із МД від 30 вересня 2019 року № UA205100/2019/013969, щодо достовірності якого відсутні обґрунтовані сумніви, тому у відповідача були відсутні правові підстави для незастосування режиму вільної торгівлі щодо вказаного товару, а тому оскаржувана картка відмови є протиправною. Не погодившись з прийнятим рішенням, Волинська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що експортер товару є EXPORT EURO CAR Sp.z.o.o(Республіка Польща), який у відповіді зазначив, що сертифікат є автентичним, проте не надано достатніх доказів преференційного походження товару. Також, відповідачем направлено до Держмитслужби лист для подальшої перевірки преференційного статусу походження товару, однак на даний час відповідей на запит не надходило. Декларантом ПП «ЛС-ГРУП» здійснено випуск товару у вільний обіг на митній території України за митною декларацією від 30 вересня 2019 року №UA205100/2019/013977 без застосування до товарів преференційного режиму вільної торгівлі. Також, заяв від позивача щодо відновлення режиму вільної торгівлі до товарів, оформлених згідно митної декларації №UA205100/2019/013977 до митниці не надходило. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, між ПП «ЛС-ГРУП» (Покупець) та Компанією «EXPORT EURO CAR Sp.z.o.o.» (Продавець) укладено контракт №04/19-ЕХ від 13 вересня 2019 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі та сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (надалі «товар») . Відповідно до п. 2.1 Контракту № 04/19-ЕХ сторони погодили, що загальна вартість контракту складає 3 000 000,00 Євро. Згідно п. 2.2 Сторони визначили, що ціни на товар будуть зазначені в інвойсі (рахунок фактура або проформа) для відповідної поставки і встановлюватимуться в Євро. На виконання контракту сторонами погоджено інвойс № 190925.1-ЕЕС/LSG від 25 вересня 2019 року, згідно з яким узгоджено вартість товару - автомобіля DAF модель FТ ХF 105.460Т, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 становить 4850,00 Євро. 30 вересня 2019 року ПП «ЛС-ГРУП» здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару - сідельний тягач марки - DAF модель FТ ХF 105.460Т, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12902 см3, потужність - 340 kW, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2012, країна походження - Євросоюз. ПП «ЛС-ГРУП» 30 вересня 2019 року було оформлено та подано до Волинської митниці митну декларацію №UA205100/2019/013969, в якій декларантом застосовано преференційну ставку ввізного миту - 0% . Разом з декларацією декларант надав митному органу документи, на підтвердження преференційного походження товару, підстав придбання товару, його кількісних та якісних характеристик, цінового та вартісного обгрунтування, а саме: декларація-інвойс № 190925.І-ЕЕС/LSG від 25 вересня 2019 року; міжнародну товарно-транспортну накладну Б/Н від 26.09.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; висновок про якісні характеристики товарів № 3225/19 від 27 вересня 2019 року; Контракт №04/19-ЕХ від 13 вересня 2019 року; сертифікат відповідності; копію митної декларації країни відправлення. Волинською митницею ДФС України, відмовлено ПП «ЛС-ГРУП» у застосуванні преференційного тарифу до вищезазначеного товару та видано картку відмови № UA205100/2019/00797 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації від 30 вересня 2019 року № UA205100/2019/013969. З матеріалів справи слідує, та не заперечується сторонами ПП «ЛС-ГРУП» здійснено випуск товару у вільний обіг па митній території України за митною декларацією №UA205100/2019/013977 від 30 вересня 2019 року без застосування до товарів преференційного режиму вільної торгівлі. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Проте, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частинами 1, 2 ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно із ч. 1 ст. 318 МК усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Частинами 2, 3 ст. 318 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до ст. 272 МК України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України. Згідно із ч. 4, ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Частинами 1-3 ст.36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Відповідно до ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Згідно із ч. 9 ст. 36 МК України особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом. Частиною 1 ст. 281 МК України встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Відповідно до ст. 25 глави 1 розділу ІV Угоди сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою-1, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року. Згідно із ст. 26 глави 1 розділу ІV Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»). Пунктом 1 ст. 29 глави 1 розділу ІV Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку І-А до цієї Угоди. Порядок визначення походження товарів викладений у Протоколі I - Протокол щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва, до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Протокол І). Відповідно до п. 1 ст. 2 Протоколу І щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС (далі - Протокол І) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу. Згідно із п. 1 ст. 6 Протоколу І в статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу. Згадані вище умови вказують для всіх товарів, що підпадають під дію цієї Угоди, обробку, яку необхідно виконати з використовуваними у виробництві товару матеріалів іншого походження. Ці умови можуть бути застосовані тільки до вказаних матеріалів. Зі вказаного витікає, що якщо товар, який набув статусу виробленого у вказаній країні завдяки виконанню умов, вказаних у Додатку II, використовується для виготовлення іншого товару, то застосовні для цього другого товару умови не поширюються на перший; також не має значення, чи використовувались для виготовлення першого товару матеріали іншого походження. Відповідно до додатку ІІ до Протоколу І для товарів групи 87 визначено умову походження товару з ЄС: «виробництво, у якому ціна усіх матеріалів не перевищує 40% ціни товару від виробника». Частиною 1 ст. 16 Протоколу І встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу. Згідно із ст. 22(1) Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується. Статтею 32 Протоколу І передбачено, що митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів. Відповідно до ст. 33 Протоколу І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. З матеріалів справи слідує, що спір між сторонами виник з приводу преференційного походження товару: «Сідельний тягач призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення, марка - DAF, модель - FT XF 105.460Т, ідентифікаційний (номер шасі) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12902 см3, потужність - 340 kW, календарний вік виготовлення - 2012, бувший у використанні». Згідно змісту оскаржуваної Картки відмови вона прийнята з наступних причин: «Зa попереднім запитом митниці та за інформацією отриманою від митниx opгaнiв Республіки Польща експортер EXPORT EURO CAR SP z. о. о. не надав дoкaзiв преференційного походження пoдiбниx товарів. Згідно статті 32 Протоколу I «Щодо визначення концепції «товарів що походять з певної країни» i методів адміністративного співробітництва, рішення пpo мoжливicть застосування преференційного режиму може бути прийнято зa результатами перевірки достовірності в митних органах держав-членів Європейського Союзу документа про походження». Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням. Тобто, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 817/4660/13-а. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. На підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування за ставкою ввізного мита 0%, декларант надав митниці декларацію-інвойс №190925.1-EEC/LSG від 25 вересня 2019 року. При цьому, зауважень щодо форми та змісту наданому інвойсу 190925.1-EEC/LSG від 25 вересня 2019 року вимогам Протоколу І чи його достовірності в митного органу не виникало. Також, згідно листа від 03 березня 2017 року № 5466/7/99-99-19-03-17 «Про здійснення верифікації (перевірки достовірності) документів про походження товару з країн Європейського Союзу» ДФС України роз`яснило, що до обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки: проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС; сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами); структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС; в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки); маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару; код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару; дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката; до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитка печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката). У цьому листі також зауважено, що у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності сертифіката форми EUR.1 або декларації, перевірка цих документів здійснюється шляхом направлення до ДФС відповідного запиту. Проте, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів направлення до Держмитслужби копії декларації країни походження чи сертифіката форми EUR.1. Щодо доводів відповідача (апелянта) про непідтвердження преференційного походження товару задекларованого позивачем, посилаючись на негативну історію підтверджень походження товарів, експортованих Компанією «EXPORT EURO CAR Sp. z о. о», то судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані обставини не можуть бути підставою в розумінні статті 33 Протоколу І, статті 45 МК України для вчинення дій щодо перевірки правомірності преференційного походження товару. Посилання відповідача у оскаржуваному рішенні (картці відмови) на непідтвердження преференційного походження подібних товарів не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки стосується різних товарів, що експортувалися від «EXPORT EURO CAR Sp. z о. о.» також іншими суб`єктами господарювання. З відзиву на позовну заяву слідує, що Волинська митниця звернулася із листом №2716-7.3-15 до ДФС України щодо розгляду питання про подальшої перевірки преференційного статусу походження товару. Проте, від ДФС України відповіді на даний запит не надходило. При цьому, з матеріалів справи слідує, що відповідач не вжив будь-яких заходів щодо отримання від ДФС України відповіді на лист №2716-7.3-15 про перевірку преференційного походження товару. Тому судом першої інстанції вірно зазначено, що у відповідача при прийнятті спірної Картки відмови в митному оформленні товару із застосуванням преференційного режиму оподаткування, були відсутні підстави для сумніву з приводу дійсності декларації-інвойсу №190925.1-EEC/LSG від 25 вересня 2019 року чи достовірності відомостей, які містяться в ній. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 вересня 2019 року № UA205100/2019/00797 та наявності підстав для її скасування. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку задовольняючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача відновити для ПП «ЛС-ГРУП» застосування преференцій для товару, що був оформлений згідно МД №UA205100/2019/013977 від 30 вересня 2019 року, з наступних підстав. За вищевказаною митною декларацією позивач самостійно обрав у графі 36 МД спосіб декларування товару без преференцій « 000000000». Крім цього, заяв від позивача про внесення до №UA205100/2019/013977 від 30 вересня 2019 року відповідних відомостей та змін, чи їх відкликання, до митного органу не надходило. Відповідно до ст. 257 МК України встановлена відповідна процедура декларування, яка передбачає подання декларантом митних декларацій та внесення в них відповідних відомостей та змін, їх відкликання. Виходячи з вищевказаного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ПП «ЛС-ГРУП» про зобов`язання відповідача відновити для позивача застосування преференцій для товару, що було оформлено згідно митної декларації №UA205100/2019/013977 від 30 вересня 2019 року, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 03 березня 2020 року у справі № 803/1208/17. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині зобов`язання відповідача відновити для ПП «ЛС-ГРУП» режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товару автомобіль марки DAF, модель FТ ХF 105.460Т, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , згідно з митною декларацією №UA205100/2019/013977 від 30 вересня 2019 року, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 140/3871/20 скасувати в частині зобов`язання Волинської митниці Держмитслужби відновити для Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товару автомобіль марки DAF, модель FТ ХF 105.460Т, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , згідно з митною декларацією №UA205100/2019/013977 від 30 вересня 2019 року, та прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. О. Большакова В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 07 жовтня 2020 року.