Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3893/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3893/19 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, ухвалене в порядку письмового провадженні за правилами загального позовного провадження в м. Миколаєві, по справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови, визнання протиправними та скасування рішень, відмови, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018р № UА504070/2018/00011; - визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 р №UА504070/2018/200170; - визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018р; - визнати протиправною відмову у відновленні режиму вільної торгівлі відповідно до митних декларацій №UА504070/2018/200170 від 02.02.2018р. та №UА504070/2018/200600 від 27.03.2018р.; - зобов`язати Миколаївську митницю ДФС застосувати (відновити) режим найбільшого сприяння, в рамках угоди про вільну торгівлю України - ЄС, до товарів, які було оформлено в режимі імпорту згідно ЕД № 504070/2018/200170 від 02.02.2018р. та ЕД 504070/2018/200607 від 27.03.2018р.; - визнати протиправним та скасування рішення про визначення коду товару від 27.03.2018 року № КТ - UА 504070-001-2018. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача не відповідають нормам митного законодавства України. Оскільки між Україною та державами Європейського Союзу діє режим вільної торгівлі, позивач не повинен сплачувати суму ввізного мита. Згідно ст.318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Позивачем на вимогу відповідача надавались всі необхідні документи, що підтверджували країну походження товарів, що ввозилися відповідно до ст. 43 МК України. Сертифікати позивача на товар, що ним ввозився на територію України, відповідали Правилам визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних держав від 20.11.2009р. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для виникнення обгрунтованих сумнівів відносно ідентифікації придбаного позивачем товару стосовно заявленого для цілей митного оформлення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби задоволено частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року скасовано та адміністративну справу направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018 року № UА504070/2018/00011. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 року №UА504070/2018/200170. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018 року. Визнано протиправною відмову у відновленні режиму вільної торгівлі відповідно до митних декларацій №UА504070/2018/200170 від 02.02.2018 року та №UА504070/2018/200600 від 27.03.2018 року. В частині позовних вимог про зобов`язання Чорноморської митниці Держмитслужби застосувати (відновити) режим найбільшого сприяння, в рамках угоди про вільну торгівлю України - ЄС, до товарів, які було оформлено в режимі імпорту згідно ЕД № 504070/2018/200170 від 02.02.2018 року та ЕД 504070/2018/200607 від 27.03.2018 року та визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару від 27.03.2018 року № КТ - UА 504070-001-2018 відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби на користь Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд" судові витрати в розмірі 7048,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що країною походження товарів за МД від 02.02.2018 р. № UA 504070/2018/200170 визнається Європейський Союз на підставі сертифікату форми EUR.1. Оскільки для товарних позицій ГС 8504 та 8544 Додатком ІІ до Протоколу І передбачена можливість застосування різних критеріїв достатньої обробки або переробки товарів, існує ризик невірного застосування положень Протоколу І при встановлені статусу походження товару. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки вищевказаному факту. Також, апелянт зазначає. що інформація щодо фактичної країни експорту є суттєвою для застосування вимог щодо визначення преференційного походження товарів відповідно до вимог Угоди. Під час листування з позивачем (листи митниці від 24.04.2018 №2024/10/14- 70-19-47, від 24.10.2018 № 4916/10/14-70-19-47) митниця неодноразово звертала увагу позивача на існуючу невідповідність щодо визначення фактичної країни експорту товарів. Але ПАТ «ЮЖЕНЕРГОБУД» не надало інформацію щодо фактичної країни експорту товарів, що унеможливлює здійснення оцінки щодо виконання умов Протоколу І до Угоди для цілей застосування режиму вільної торгівлі з ЄС, встановлених статтями 17, 24 Протоколу І до Угоди. Судом першої інстанції проігноровано, що в своїх відповідях на звернення ПАТ «ЮЖЕНЕРЕОБУД» митниця неодноразово та обгрунтовано звертала увагу позивача на невідповідність наданих сертифікатів EUR.1 вимогам, встановленим Додатком III до Протоколу І у частині заповнення граф сертифікатів, які стосуються опису товарів, та також, невиконання умов статті 8 протоколу І в частині невідповідності класифікаційної одиниці товарів, статей 17, 24 в частині вимог щодо видачі сертифікатів EUR.1 митними органами країни експорту. Митниця погодилась з вимогою застосування до МД від 02.02.2018 р. № UA504070/2018/200170 режиму найбільшого сприяння на підставі сертифікату EUR.1 від 02.02.2018 № Ту 0352542. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідно до інвойсу № 1/2018 від 26.01.2018 р. вантаж пристрою плавного частотного пуску, який складається за багатьох складових, згідно з контрактом № 428-01 від 26.05.2018 р прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач ПрАТ «Юженергобуд. Відповідно до інвойсу № 2/2018 від 19.0.3.2018 р напівпровідникова система збудження синхронного гідрогенератора - двигуна Ташлицької ГАЕС для автоматичного регулюванин постійного струму збудження генератора - двигуна в нормальних і аварійних режимах роботи генератора - двигуна, згідно з контрактом № 428-01 від 26.05.2018 р. прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач ПрАТ „Юженерг обуд. Позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що є протиріччя країни експорту товару є невірним, оскільки в сертифікаті та МД все вірно зазначено як країна виробник так і країна постачальник товару його покупцю. Сертифікати EUR.1 заповнено у відповідності до вимог Європейського законодавства виключно країною виробником чи то країною експортером, та в ньому чітко зазначено одиниці вимірювання товару, на що взагалі не звернуто уваги відповідача . Відповідачем не наведеного жодного порушения , що саме не зазначено в інвойсі та сертифікаті, що не надає відповідачу можливості ідентифікувати товар. Оскільки між Україною та державами СС діє режим вільної торгівлі позивач не повинен сплачувати суму ввізного мита. Відповідачем, у свою чергу, вмотивованих та документальних доказів на підтвердження сумнівів в тому, що придбаний позивачем товар був поставленимй йому не з Чеської Респубьліки, а з іншої країни, позивачу не надано. Товари, поставлені Товариством мають підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано Чорноморською митницею Держмитслужби. Позивач зазначає, що відповідач не вжив будь-яких заходів щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 02.02.2018 року № ТУ 0352542 та від 21.03.2018 р. № ТУ 0352569. З огляду на зазначене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у задоволенні клопотання Чорноморської митниці Держмитслужби про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено. Копію вищезазначеної ухвали суду Чорноморська митниця Держмитслужби отримала електронною поштою 22 грудня 2020 року (т. 2 а.с. 256). 23 грудня 2020 року представник Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд" надала заяву про розгляд справи в письмовому провадженні. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Юженергобуд" є юридичною особою, що здійснює свою діяльність відповідно до Статуту ПрАТ "ЮЕБ". В рамках своєї діяльності 26.05.2017 року позивач уклав контракт з SIA „SouthEnergoProject (Латвійська Республіка) за № 428-01, предметом якого виступила купівля-продаж вантажу - складові частини Пристрою плавного частотного пуску, який було оформлено в режимі імпорту (випуск для вільного обігу) згідно ЕД № 504070/2018/200170 від 02.02.2018 року. На виконання вказаного контракту 26.01.2018 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір доручення № ТБ-75 на надання брокерських послуг та декларування товарів. На підставі отриманого доручення ФОП ОСОБА_1 здійснювала декларування та митне оформлення вантажу за контрактом від 26.05.2017 року № 428-01. 02.02.2018 року ФОП ОСОБА_1 заявлено до митного оформлення шляхом митного декларування вантаж (митна декларація вантаж, а саме: пристрій плавного частотного пуску СПЧП виробник Чеська Республіка, Прага, Постачальник Латвійська Республіка). 27.03.2018 року ФОП ОСОБА_1 заявлено до митного оформлення шляхом митного декларування вантаж (митна декларація вантаж, а саме: напівпровідникова система збудження лінхронного гідрогенератора - двигуна Ташлицької ГАЕС для автоматичного регулювання достійного струму збудження генератора - двигуна в нормальних і аварійних режимах роботи генератора - двигуна, виробник Чеська Республіка, Прага, Постачальник Латвійська Республіка). В електронній декларації зазначено виробника та постачальника вантажу, а також одержувача, яким є ПрАТ „Юженергобуд. Відповідно до інвойсу № 1/2018 від 26.01.2018 року вантаж Пристрою плавного частотного пуску, який складається за багатьох складових , згідно з контрактом № 428-01 від 26.05.2018 року прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач ПрАТ -Юженергобуд. Відповідно до інвойсу № 2/2018 від 19.03.2018 року напівпровідникова система збудження синхронного гідрогенератора - двигуна Ташлицької ГАЕС для автоматичного регулювання постійного струму збудження генератора - двигуна в нормальних і аварійних тежнмах роботи генератора - двигуна, згідно з контрактом № 428-01 від 26.05.2018 року прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач ПрАТ „Юженергобуд. 30.01.2018 року та 21.03.2018 року після здійснення імпорту товару ПрАТ "Юженергобуд" було отримано сертифікат форми EUR.1 за № ТУ-0352542 та № ТУ-0352569. Задля отримання надмірно сплачених коштів ПрАТ „Юженергобуд звернулося до відповідача із заявою про застосування (відновлення) режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплаченого мита від 12.02.2018 року за вих. № 82-2018. Відповідачем на адресу позивача направлено лист № 1237/10/14-70-19-47 від 13.03.2018 року, яким запропоновано з метою приведення до відповідності даних щодо країни походження у графі МД, та даних щодо документів, які підтверджують походження товару у графі 44 МД, звернутися до митного поста „Первомайськ з окремою заявою. Відділом митного потсу Первомайськ Миколаївської митниці ДФС прийнято рішення від 27.03.2018 року № КТ-UA504070-0001-2018, у відповідності до якого митним органом змінено код УКТ ЗЕД товару шафа регулювання та керування модель MODULEX MXJ36 з 8537109100 (заявлений декларантом) на 8537101000 (визначений митницею). 29.03.2018 року відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного визначення № UA504070/2018/00011, у відповідності до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено в зв`язку з невірно визначеним кодом товару №2 за МД від 27.03.2018 №UА504070/2018/200600 згідно рішення про визначення коду товару від 27.03.2018 №КТ-UА504070-0001-2018, а також керуючись вимогами п.1 статті 33 Протоколу І до Угоди про асоціацією між Україною, з однієї сторони, то Європейським Союзом. Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року та розділу II Митного кодексу України, у зв`язку з невизначенням країни походження товарів за сертифікатом з перевезення форми EUR.1 від 21.03.2018 №Ту 0352569 через розбіжність критеріїв походження для класифікаційних одиниць відповідно до статті 6 Протоколу І (код товару №2 відсутній у МД країни відправлення), у гр 8 Сертифікату порушено вимоги примітки 3 до Протоколу І та невідповідність країни відправлення (гр.1 -Латвія) та країни видачі Сетифікату (гр.11-Чехія). На підставі вимог глави II Митного кодексу України- країна походження товару вважається невідомою. Отримавши відмову у застосуванні преференційних ставок на ввезений товар, позивачем розмитнено товар на загальних підставах за митною декларацією № № UА 504070/2018/200607 від 27.03.2018 року. Ввізне мито у сумі 837 178, 34 грн. нарахованого за МД від 02.02.2018 року та у сумі 47 215, 09 грн. за МД від 27.03.2018 року й сплачено до державного бюджету позивачем. 02.04.2018 року за вих.№ 179-2018 позивачем повтроно направлено заяву на адресу відповідача з усіма необхідними документами, в т.ч. й оригіналами сертифікатів, які надають право на застосування (відновлення) режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплаченого мита, але за вих.№ 2024/10/14-70-19-47 від 24.04.2018. на адресу позивача від відповідача надійшов лист, яким у застосувнні режиму вільної торгівлі до митної декларації від 02.02.2018 року № UA504070/2018/200170 на підставі сертифікату № ТУ 0352542 відмовлено. Позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 22.05.2018 року за вих.№ 263-2018 з проханням застосувати режим вільної торгівлі та повернути оригінал сертифікату № ТУ 0352542, та отримав відповідь про те, що заява розглянута та сертифікат повернуто ще 24.04.2018 року. За вих. № 478-2018 від 25.09.2018р. позивач направив лист до відповідача, яким зазначено обставини як по митній декларації від 02.02.2018 року так і по митній декларації від 27.03.2018 року, а також те, що позивачем було усунуто зауваження про невідповідність оформлення комірки № 8 "опис товару" відповідно ч. 2 ст. 17 протоколу 1 до угоди про вільну торгівлю. На адресу позивача надійшов лист від відповідача за вих. № 4916/10/14-70-19-47 від 24.10.2018 року, яким позивачу відмовлено у митному оформленні товарів за застосуванням режиму вільної тогівлі на підставі сертифікатів EUR.1 № ТУ 0352542 від 02.02.2018 року та ТУ 0352569 від 21.03.2018 року., з поверненням оригіналів сертифікатів. Не погодившись з висновками митного органу про порушення позивачем вимог митного законодавства та прийнятими Миколаївською митницею ДФС карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018 року № UА504070/2018/00011, рішенням Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 року №UА504070/2018/200170, рішенням Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018 року, відмовою у відновленні режиму вільної торгівлі відповідно до митних декларацій №UА504070/2018/200170 від 02.02.2018 року та №UА504070/2018/200600 від 27.03.2018 року, позивач оскаржив вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою. 05.02.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 400/2924/18, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергобуд" до Миколаївської митниці ДФС задовольнив. Постановою від 23.04.2019 року П`ятого апеляційного адмінстративного суду апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишив без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року по справі № 400/2924/18 без змін. 01.08.2019 року постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби задоволено частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 400/2924/18 скасовано та адміністративну справу № 400/2924/18 направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду. Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідним доводам відповідача та не навели мотиви їх відхилення; не дослідили відомості щодо імпортованих товарів, які містяться, зокрема, у митних деклараціях країни експорту та митній декларації від 27 березня 2018 року № UA504070/2018/200600, які відсутні в матеріалах справи. Натомість, суд апеляційної інстанції послався на непідтверджені належними і допустимими доказами доводи позивача про відповідність інформації сертифіката походження товару відомостям, заявленим декларантом в митній декларації. Також, суд касаційної інстанції вказав, що висновок, якого дійшли суди попередніх інстанцій, що згідно із сертифікатами походження товарів країною походження зазначених товарів є Чеська Республіка та відповідно, товари користуються режимом вільної торгівлі на митній території України, є передчасним. Крім цього, зазначено, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 27 березня 2018 року № UA 504070/2018/200600, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29 березня 2018 року № UА504070/2018/00011 не надано оцінки тому, що цю картку відмови прийнято не тільки у зв`язку із невизначенням країни походження товару, а також у зв`язку із невірно визначеним кодом товару № 2 за вказаною митною декларацією та прийняттям відповідачем відповідного рішення про визначення коду товару від 27 березня 2018 року № КТ- UA 504070-0001-2018 (відсутнє в матеріалах справи). Враховуючи те, що картка відмови є похідною від вказаного рішення про визначення коду товару, при вирішенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування такої картки відмови суди мали б надати оцінку підставам прийняття рішення про визначення коду товару, чи пов`язані вони із підставами відмови у застосуванні режиму вільної торгівлі, та з`ясувати чи вірно позивач обрав спосіб захисту своїх прав, враховуючи, що позовна вимога про скасування вказаного рішення відповідача, яке є первинним по відношенню до картки відмови, не заявлялася. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018 року № UА504070/2018/00011; визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 року №UА504070/2018/200170; визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018 року; визнання протиправною відмови у відновленні режиму вільної торгівлі відповідно до митних декларацій №UА504070/2018/200170 від 02.02.2018 року та №UА504070/2018/200600 від 27.03.2018 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. У даній справі суть спору між сторонами стосується встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився Товариством на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права Товариства на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару, а також спір між сторонами виник щодо коду товару, який переміщувався Товариством через митний кордон та підлягав митному контролю. Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1, ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до ч.2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо миша вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього метолу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч.2, ч.4 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з ч.1 ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України. Відповідно до ч. 5 статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Частиною 1 ст. 281 цього Кодексу передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію). В силу статті 25 глави 1 розділу ІV вищезазначеної Угоди, сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою-1, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року. Відповідно статті 26 глави 1 розділу ІV Угоди, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва). Порядок визначення походження товарів викладений у Протоколі I - Протокол щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва, до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони ( далі - Протокол І). Для цілей цієї глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва") (далі - Протокол 1). Згідно частини 1 статті 16 Протоколу І, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу. В силу ч.ч. 1-5 статті 17 Протоколу І, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь- яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Відповідно до статті 18 Протоколу І, незважаючи на сказане в статті 17(7) цього Протоколу сертифікат з перевезення товару EUR.1 може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо: (a) він не був виданий під час експортування через помилки чи ненавмисний недогляд або через особливі обставини; або (b) було доведено перед митними органами, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин. Статтею 33 Протоколу 1 передбачено порядок перевірки підтверджень походження товару, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Так, з метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Частинами 1, 3 та 5 ст.33 Перевірка підтверджень походження розділу VI Протоколу І Угоди встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь- яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, шо походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Аналогічний порядок підтвердження походження товару передбачено главою 7 Розділу ІІ Митного кодексу України. Частиною 1 ст.36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Згідно з ч.2 ст.36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ч.7 ст.36 МК України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України. Згідно з ч.1 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Частиною 3 ст.43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст.43 МК України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Згідно з ч. 9 ст.43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару. Відповідно до п.1 ч.3 ст.44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Відповідно до ч. 1 статті 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.05.2017 року ПрАТ Юженергобуд уклав контракт з SIA „SouthEnergoProject (Латвійська Республіка) за № 428-01, предметом якого виступила купівля-продаж вантажу - складові частини Пристрою плавного частотного пуску. ПрАТ Юженергобуд, як декларант, подали до митного оформлення електронну митну декларацією від 02.02.2018 року №UA504070/2018/200170, відповідно до якої, здійснював митне оформлення товарів, що надійшли на його адресу, відповідно до Контракту № 428-01 від 26.05.2017 року від SIA „SouthEnergoProject (Латвійська Республіка): пристрій плавного частотного пуску, дросель виправляючий повітряний, шафа регулювання та керування, розподільча шафа, кабелі ізольовані електричні провідники із з`єднувальними деталями, вимірювальний пристрій універсальний, двоканальний цифровий осцилограф, постачальник Латвійська Республіка). 27.03.2018 року ПрАТ Юженергобуд, як декларант, подали до митного оформлення електронну митну декларацією №UА504070/2018/200600 відповідно до якої, здійснював митне оформлення товарів, що надійшли на його адресу: напівпровідникова система збудження лінхронного гідрогенератора - двигуна Ташлицької ГАЕС для автоматичного регулювання достійного струму збудження генератора - двигуна в нормальних і аварійних режимах роботи генератора - двигуна, постачальник Латвійська Республіка). До митного оформлення Товариством надано сертифікати з перевезення товару EUR.1 № ТУ0352542 та № ТУ0352569, в яких зазначено, що країною походження товару, ввезеного за вказаними митними деклараціями, є Європейський Союз. У сертифікаті № ТУ0352542 у графі 11 зазначена дата його видачі 02.02.2018 року, а в сертифікаті № ТУ0352569 у графі 11 зазначена дата його видачі 21.03.2018 року., дати, вказані на печатці митного органу Чеської Республіки. Відповідно до інвойсу № 1/2018 від 26.01.2018 року вантаж Пристрою плавного частотного пуску, який складається за багатьох складових згідно з контрактом № 428-01 від 26.05.2018 року прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач ПрАТ -Юженергобуд. Відповідно до інвойсу № 2/2018 від 19.03.2018 року напівпровідникова система збудження синхронного гідрогенератора - двигуна Ташлицької ГАЕС для автоматичного регулювання постійного струму збудження генератора - двигуна в нормальних і аварійних тежнмах роботи генератора - двигуна, згідно з контрактом № 428-01 від 26.05.2018 року прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач ПрАТ „Юженергобуд. В свою чергу, як вбачається з декларацій від 02.02.2018 року № ІІА504070/2018/200170 та від 27.03.2018 року № ІІА504070/2018/200607 позивачем у графі 15 МД зазначено країною експорту Латвію. В силу статті 17 Протоколу І сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Колегія суддів вважає помилковими доводи аплянта, що ПАТ ЮЖЕНЕРГОБУД не надали інформацію щодо фактичної країни експорту товарів, що унеможливлює здійснення оцінки щодо виконання умов Протоколу І до Угоди для цілей застосування режиму вільної торгівлі з ЄС, встановлених статтями 17, 24 Протоколу І до Угоди. Як вбачається з інвойсів № 1/2018 від 26.01.2018 року та № 2/2018 від 19.03.2018 року, вантаж прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач ПрАТ „Юженергобуд. Згідно з сертифікатими з перевезення товару EUR.1 від 02.02.2018 року № ТУ0352542 та від 21.03.2018 року № ТУ0352569, зазначено, що країною походження товару, є Європейський Союз, а саме Чеська Республіка. Відповідно до вимог пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року, учасницями якої є Чеська Республіка, а також Латвійська Республіка, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. Таким чином, товари поставлені Товариством мають підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано Чорноморською митницею Держмитслужби. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сертифікати від 02.02.2018 року № ТУ0352542 та від 21.03.2018 року № ТУ0352569 є підставою для застосування до товару тарифної преференції. Щодо твердження апелянта про те, що товар МД Шафа введення та силових роз`єднувачів модель МХ139 та товар кабелі сигнальні, ізольовані, електричні, провідники із з`єднувальними деталями не відповідають критеріям преференційного походження товару, суд зазначає наступне. Статтею 6 Протоколу І встановлено, що товари, вважаються достатньо обробленими або переробленими у відповідної країні, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до даного Протоколу І. Умови, наведені у Додатку II до даного Протоколу І визначені відповідно до їх класифікаційних одиниць, які встановлюються згідно статті 8 Протоколу І. Як вбачається з матеріалів справи, згідно декларації країни експорту від 21.03.2018 № 18С761000020837073 для товару - шафа введення та силових роз`єднувачів модель МХ139, встановлено класифікаційна одиниця згідно номенклатури ГС - 8504, що не відповідає класифікаційній одиниці при імпорті в Україну - 8537. В свою чергу, при митному оформлені товару кабелі сигнальні, ізольовані, електричні, провідники із з`єднувальними деталями надана експортна декларація від 21.03.2018 № 18CZ61000021WUUTM3 із зазначеним кодом ГС товару - 85044090. Тоді як, під час митного оформлення (митна декларація від 02.02.2018 №UA504070/2018/200170) даних товарів був заявлений код УКТ ЗЕД - 8544429098. Без здійснення верифікації (перевірки достовірності) для цілей застосування преференцій вважаються непридатними документи про походження товарів з наступних технічних причин: бланк наданого сертифіката не відповідає зразку бланку, наведеному у додатку III до Протоколу 1 Щодо визначення концепції Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014 р. (далі Протокол 1) (істотна різниця у розмірі чи кольорі, відсутній номер сертифіката, сертифікат заповнений мовою, що не є однією з офіційних мов Сторін Угоди); водночас, як виняток із правил, графа 11 сертифіката може бути розділена на дві частини для проставлення печатки митного органу країни ЄС; не заповнено одну або декілька з обов`язкових граф сертифіката (наприклад, графа 4); відсутній відбиток печатки митниці країни ЄС (графа 11); в графах 2 та 5 сертифіката зазначено відомості про країну (групу країн), яка не є учасником Угоди; граничний термін дії сертифіката/декларації інвойс закінчився, за винятком випадку, якщо такий сертифікат/декларація інвойс був дійсним та поданий митниці на момент поміщення товарів у митний режим митний склад (стаття 24 (3) Протоколу

1. До обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару належать такі випадки: проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній у зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС; сертифікат або декларацію інвойс не підписано експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами); структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС; у графі 11 сертифіката відсутні підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС у разі, якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитка печатки); маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару, ніж зазначено в документі про походження товару; код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару; дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніша, ніж дата видачі сертифіката, зазначена у графі 11 цього сертифіката; до сертифіката внесено виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування може бути засвідчено відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитка печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката). Таким чином, контролюючий орган повинен у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності поданих документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, звертатися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, щодо кожного окремого випадку, із запитом про проведення перевірки поданих декларантом документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Колегія суддів зазначає, що апелянтом не було надано доказів на підтвердження того, що ним для спростування чи підтвердження сумнівів у достовірності поданих документів, статусі походження відповідних товарів, не здійснювалось жодних перевірочних дій, не надсилалось запитів про надання відповідних доказів чи інформації щодо сертифікатів від 02.02.2018 року № ТУ0352542 та від 21.03.2018 року № ТУ0352569, на підставі яких здійснювалось ввезення товару 02.02. 2018 року та 27.03. 2018 року. Апелянт не вжив будь-яких заходів щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 02.02.2018 року № ТУ0352542 та від 21.03.2018 року № ТУ0352569. Зокрема, митний орган до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей, не звертався. Натомість, у небезсумнівному та однозначному порядку вважав поданий сертифікат непридатним для підтвердження країни походження без жодної перевірочної роботи. Згідно статті 8 Протоколу 1 класифікаційною одиницею для застосування положень цього Протоколу має бути окремий товар, що вважається основною одиницею під час визначення класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи. Зі вказаного витікає, що: (a) якщо товар, що складається з групи або комплекту виробів, згідно з Гармонізованою системою класифікується в одній товарній позиції, він цілком становить єдину класифікаційну одиницю; (b) якщо партія товару складається з декількох ідентичних товарів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень цього Протоколу кожен із товарів має бути розглянутий окремо. Як вбачається з висновку Регіональної палати Торгово-промислової палати Миколаївської області попередньої ідентифікації товарів (недержавної експертизи) у галузі державного експортного контролю № 160-029 від 05.03.2020 року, товар, а саме пристрої: трансформатор системи збудження NEWTON NWE PN PN 25 MVA, системи збудження CKD ELEKTROTECHNIKA, пусковий пристрій (система плавного пуску) CKD ELEKTROTECHNIKA, шафи, комутаційні пристрої, мікропроцесорний і силове електричне обладнання працюють як складові частини загальної системи життєзабезпечення гідроагрегату в цілому. Більш того, складові частини кожної з систем не можуть виконувати функції системи в цілому, якщо вони не пов`язані між собою в єдиний пристрій. Вказане свідчить про те, що товар складається з групи виробів та цілком становить єдину класифікаційну одиницю. Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність одиниць виміру товару в графі 9 сертифікату, оскільки в заголовку графи № 9 чітко вказано розмірність (одиниця виміру) - кілограми (кг). Таким чином, контролюючий орган у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності поданих документів щодо достовірності відомостей про товар міг співставити вагу товару задекларованого в експортній декларації та декладації при імпорті товару для здійснення його ідентифікації відносно наданих документів. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність у митного органу сумнівів щодо країни походження товару не є підставою для відмови у його митному оформленні, а є лише підставою для перевірки відповідних відомостей у встановленому законом порядку. Також Митниця, окрім протиріччя між відомостями щодо країни походження товарів, зазначеними у митних деклараціях та відповідних сертифікатах з перевезення (походження) товарів, відмовляючи у застосуванні преференційного режиму до таких товарів, посилалася також на невідповідність опису товарів у сертифікатах про походження вимогам частини третьої Приміток до Додатку ІІІ до Протоколу 1, відовідно до якої товар у сертифікаті має бути описаний згідно з торгівельною практикою і достатньо детально для того, щоб його можна було однозначно ідентифікувати, а саме: невідповідність моделі товару, вказаного у графі 8 сертифіката від 2 лютого 2018 року - COMPACT CV29/1, моделі товару, заявленій у графі 31 митної декларації від 2 лютого 2018 року - COMPACT CV29; неможливість здійснити однозначну ідентифікацію товару згідно з його описом у графі 8 сертифіката від 21 березня 2018 року, враховуючи не зазначення марки товару, моделі товару, типу обладнання. Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки в декларації містяться окремі графи з доповненнями, які міститять бідьш детальний опис товару, який зазначений у обов`язкових графах декларації, який дозволяє ідентифікувати товар. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у апелянта підстав для прийняття оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018р № UА504070/2018/00011, рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 року №UА504070/2018/200170 та рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018 року. На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що апелянтом не доведено правомірність прийнятих рішень від 24.04.2018 року №UА504070/2018/200170 та від 24.10.2018р., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Стосовно рішення про визначення коду товару від 27.03.2018 року № КТ - UА 504070-001-2018, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при його прийнятті апелянтом правильно визначено код товару, однак прийняття цього рішення не впливає при обранні режиму оподаткування товару, оскільки відповідно до вимог статті 40 МКУ або Протоколу І до Угоди ЄС зміна критеріїв походження товару здійснюється за умовою зміни товарної позиції товару (зміна коду товару на рівні перших 4 знаків), що в даному випадку не відбувалося. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24.12.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик