Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2219/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2219/21 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці Держмитслужби, як відокремленого підрозділу Держмитслужби на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 14.12.2020 №0000043/7.8-19-03 та №0000044/7.8-19-03. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наслідками проведення перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами під час митного оформлення легкового автомобілю. Позивач вказував, що суть даного спору стосується встановлення країни походження товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності у останнього права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару. Відповідач зробив висновок про відсутність права на преференцію, посилаючись виключно на лист регіонального управління доходів у Кракові (уповноваженого органу Польщі), в якому зазначено про не підтвердження преференційного походження товару, так як експортером не надано на вимогу митних органів країни експорту всіх належних документів для підтвердження статусу походження товару. На переконання позивач, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща, не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. Так, фактура від 13.04.2018 №42/S/2018, яка містить декларацію про походження товару є офіційним документом, нечинність, підроблення або недійсність якого потребує встановленню у встановленому законом порядку. Додатковим доказом підтвердження країну походження автомобіля може бути ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN код). Перші 2 літери коду визначають країну виробника. В даному випадку це Германія - WA. У самій фактурі від 13.04.2018 №42/8/2018 зазначено, країну походження товар Германія ЄС. Крім того, відсутня інформація про офіційне звернення уповноваженого органу Республіки Польща до експортера. З урахуванням зазначеного, позивач вважає що дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, сплатив в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подав всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Черкаська митниця Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Держмитслужби, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що не дивлячись на подання позивачем визначеного законом документу - декларації-інвойсу, заявлені в ньому відомості щодо країни походження товару не можуть бути визнанні беззаперечними, що в свою чергу підтверджується також Листом регіонального управління доходів у Кракові (уповноваженого органу Польщі). Положення частини 2 статті 48 МК України встановлюють чіткий порядок дій митного органу у разі неможливості достовірно встановити країну походження задекларованого товару - випуск у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України. В свою чергу, положеннями пункту 4 частини 1 статті 266 МК України визначено, що обов`язок сплати митних платежів є беззаперечним та не ставиться в залежність від наявності в декларанта умислу чи необережності. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС, за митною декларацією від 17.04.2018 №UA305160/2018/010308 в митному режимі імпорт задекларував товар «Легковий автомобіль, марка: AUDI, модель: A4 Avant, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 », тип двигуна: дизельний, номер двигуна: НОМЕР_2 , робочий об`єм циліндрів двигуна: 1968смЗ, такий, що був у використанні, календарний рік виготовлення: 2013, модельний рік виготовлення: 2014, колісна формула: 2x4, тип кузова: універсал, категорія: МІ, колір: білий, загальна кількість місць включаючи водія: 5, призначення: для перевезення людей по дорогах загального користування. Автомобіль після ДТП. Пошкодження згідно Висновку Експерта та Акту огляду. Країна виробництва: DE. Країна походження: EU», за кодом згідно з УКТЗЕД 8703 32 90 10, заявленою декларантом за резервним методом митною вартістю 183 083,02 грн. Експортер (продавець) товару - компанія «ТОР CARS s.c.» (32-100 Proszowice, ul. Krakowska 104, NIP. 682-176-74-96, Польща). При цьому, позивачем було подано до митного оформлення фактуру від 13.04.2018 №42/S/2018, яка містить декларацію про походження товару, надану експортером до інвойса/фактури та застосовано преференційну знижену ставку ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, (далі - Угода), у розмірі 7,3%. Керуючись статтею 33 Протоколу І «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до Угоди та у порядку, визначеному наказом Держмитслужби України від 13.09.2010 №1050 «Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товарів», Закарпатською митницею ДФС направлено запит для проведення перевірки уповноваженим органом Польщі декларації інвойс, складені експортером Польщі - ТОР CARS s.c. на комерційних документах фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000 євро, в тому числі: від 13.04.2018 №42/S/2018. У відповідь на звернення Закарпатської митниці ДФС листом Державної митниці України від 17.12.2019 №16/16-01/7/748 Закарпатській митниці Держмитслужби надано відповідь уповноваженого органу Польщі від 21.11.2019 №1201-ІОС.4331.55.2019 щодо не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у інвойсах, зокрема, №42/S/2018. Так, уповноваженим органом Польщі письмово повідомлено про результати перевірки фактур, які містять декларації походження, зокрема, №42/S/2018, та зазначено, що експортер не надав на вимогу митних органів всіх належних документів для підтвердження статусу походження товару, таким чином, регіональне управління прибуткової адміністрації у Кракові повідомило, що немає можливості провести розслідування та встановити, що зазначені товари підлягають пільговому режиму. Згідно з наказами Київської митниці Держмитслужби від 11.03.2020 №97 та від 11.11.2020 №457 проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 17.04.2018 №UA305160/2018/010308. За результатами перевірки складено акт №103/20/7.8-19-03/ НОМЕР_3 від 17.11.2020. Зазначеним актом встановлено порушення позивачем положень статей 44 та 257, частин 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 МК України, положень Закону України «Про Митний тариф України» в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними під категоріями, положень пункту 190.1 статті 190 ПК України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 5 931,89 грн., в тому числі, ввізного мита на суму 4 943,24 грн. та податку на додану вартість на суму 988,65 гривень. На підставі висновків акту перевірки Київською митницею Держмитслужби прийнято: - податкове повідомлення-рішення №0000043/7.8-19-03, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: мито на транспортні засоби на суму 6 179,05 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями становить 4 943,24 грн. та за штрафними санкціями 1 235,81 грн. - №0000044/7.8-19-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 1 235,81 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями становить 988,65 грн. та за штрафними санкціями 247,16 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 271 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару. Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України. Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу. Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини 1 статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито. Частиною 1 статті 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита. Відповідно до частин 3, 4 цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. За змістом частини 5 статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. При цьому, відповідно до частин 1, 5 статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. За приписами частини 2 статті 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. З 1 січня 2016 року набула чинності Угода, розділ IV якої «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Виходячи із положень частини 1 статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. Відповідно до статті 2 розділу II «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу. З цією нормою Угоди узгоджується національне регулювання концепції «походження товарів». Так, відповідно до статті 36 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Відповідно до приписів статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (частина третя статті 44 МК України). Вказана норма узгоджується з приписами частини 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди, відповідно до яких підтвердження походження товарів, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу. Умови складання декларації інвойс встановлені статтею 22 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди. Згідно з положеннями цієї статті декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20 зазначив, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на розмитнення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів (походять з Європейського Союзу, походять з України). При цьому, спірні правовідносини виникли у зв`язку із наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, що провів перевірку документів про походження товару, та вказання у вказаній відповіді, що ввезений товар не може розглядатися, як товар з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з одного боку, та Україною з іншого боку. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. При цьому, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а тому рішення суду попередньої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Черкаської митниці Держмитслужби, як відокремленого підрозділу Держмитслужби задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко