Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6600/22
від 23.11.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6600/22 пров. № А/857/12045/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Кушнерика М.П. суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, прийняте суддею Лунь З.І. в м.Львові, в порядку письмового провадження, у справі № 380/6600/22 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування картки відмови, - ВСТАНОВИВ: у квітні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» звернулось до суду, з позовом в якому просить визнати протиправною і скасувати картку відмови за № UA209140/2022/000408 Львівської митниці Державної митної служби України, якою відмовлено в прийнятті митної декларації ТОВ «КПП ЦЕНТР» за № UA209140/2022/022248, поданої 29.03.2022, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач покликається на те, що згідно з митною декларацією UA209140/2022/000408 ввозив на митну територію України транспортний засіб сідельний тягач марки DAF, модель FХ460FТ 2015 р.в., бувший у використанні, із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 (далі - Закон № 1678-VII). Картка відмови була прийнята у зв`язку з наявністю у митного органу сумнівів, оскільки декларацію походження видано (складено) експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами ЄС. Позивач не погоджується з підставами прийняття спірного рішення, оскільки вважає, що відмова ґрунтується на інформації щодо не підтвердження походження товару, який імпортувався в межах інших господарських відносин за участі позивача. Оскільки для митного оформлення були надані належним чином оформлені сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.l, наявність яких є достатньою для підтвердження його походження, а також всі інші необхідні документи, тоді як відповідач не надав докази, які спростовують походження товару. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року позов задоволено повністю. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що судом не враховано положень частини 5 статті 45 та частини 1, 2 статті 48 МК України. Львівською митницею у зв`язку із виникненням сумнівів з приводу преференційного режиму товару згідно сертифікату з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS 0448055 від 18.02.2022 було прийнято рішення про скерування запиту до митних органів Республіки Польша про проведення перевірки цього документу, а тому, згідно ч. 5 ст. 45 Митного кодексу України даний товар вважатиметься таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про проходження товару. У зв`язку із цим, на момент здійснення митного оформлення товару, його походження достовірно не встановлено та товар підлягав випуску митним органом у вільний обіг на митну територію України лише за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України, згідно ч. 2 ст. 48 МК України. Митницею призупинено надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки. Також, судом не враховано процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1. Так, статтею 16 Протоколу 1 врегульовано процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1. Оскільки підставою для видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 є заповнений експортером або його уповноваженим представником сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви і митними органами країни експорту при видачі сертифікату EUR.1 не запрошується пакет документів, та не проводиться перевірка таких. Звертає увагу на те, що відповідно до листа митних органів Республіки Польща від 24.09.2021 № 2601-ІОА.4331.31.2021 не підтверджено преференційне походження товару «Вантажний автомобіль марки RENAULT, модель MIDLUM 270-16L» експортером якого виступала фірма «KI-TRUCK SALE COMPANY ОСОБА_1 », а імпортером ТОВ «КПП Центр». В спірному ж випадку, експортер та імпортер є ті ж самі, товар ідентичний. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що між КПП «ЦЕНТР» (покупець ) таTRUCK SALE COMPANY ОСОБА_1 (Польща) (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 06/20 від 04.05.2020, відповідно якого позивач купив транспортний засіб сідловий тягач марки DAF, модель FХ460FТ 2015 р.в., бувший у вживанні, VIN: НОМЕР_1 , за ціною 24800 EURO. Зазначені умови підтверджуються також виставленою покупцю експортною фактурою від 18.02.2022. 28.03.2022 позивач подав відповідачу для митного оформлення транспортного засобу митну декларацію № UA209140/2022/022248, а також додані до неї рахунок-фактуру (інвойс) від 18.02.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.12.2015; калькуляцію транспортних витрат, зовнішньоекономічний договір від 04.05.2020, копію митної декларації країни відправлення № 22PL402010Е0238851 від 18.02.2022. Зазначений транспортний засіб ввезений на митну територію України із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом № 1678-VII. Позивачем отримано картку відмови за № UA209140/2022/000408 Львівської митниці Державної митної служби України, якою відмовлено в прийнятті митної декларації ТзОВ «КПП ЦЕНТР» за № UA209140/2022/022248 поданої 28.03.2022, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з тих причин, що митне оформлення неможливо завершити, оскільки документ про походження визнається непридатним для застосування преференцій (товар №1) відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної Конвенції пропан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами з іншої сторони від 27.06.2014, так як декларацію походження видано (складено) експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами ЄС. Позивач не погодився із таким рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за наявності належно оформлених сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 та інших наданих позивачем документів, зазначена обставина не могла сама по собі бути підставою для відмови у митному оформленні товару за преференційним режимом або призупинення такого режиму. У випадку встановлення відповідачем невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах, він мав право відповідно до положень статті 45 МК України звернутись до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Водночас, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів, однак не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 817/4660/13-а. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 272 МК України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на миту територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України. Частиною 4, 5 ст.280 МК України визначено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Відповідно до ч. 1 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Згідно з частиною 1 - 3 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Пунктом 1 ч. 3 ст. 44 МК України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Законом № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Згідно з ч. 1 ст. 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу, як одного з таких документів. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 17 розділу V Протоколу І Угоди, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Відповідно до ч. 1 ст. 29 розділу V Протоколу І Угоди, експортер, який подає заяву на отримання сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен зберігати документи, зазначені в статті 17 (3) цього Протоколу, протягом щонайменше трьох років. Таким чином, сертифікат з перевезення товару EUR.1 та/або сертифікат про походження товару є підставою для застосування до товару тарифної преференції. Відповідно до ч. 2 ст. 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І Угоди, з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів. Частинами 1, 3 та 5 ст.32 «Перевірка підтверджень походження» розділу VI Протоколу І Угоди встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь- яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (ч. 1 ст. 45 МК України). Тобто, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару відповідач мав право звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. Відтак, саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції. Судом встановлено, що позивач подав митному органу пакет документів, які засвідчують походження товару, з поміж іншого, сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 № PL/MF/AS 0448055. Зі змісту оскаржуваної картки відмови у митному оформленні убачається, що причиною відмови у митному оформленні за преференційним режимом слугувало те, що декларацію походження видано (складено) експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами ЄС. Саме ця обставина викликала сумніви у відповідача щодо застосування преференційного режиму імпортованого товару. Львівською митницею листом від 16.06.2022 № 7.4-2/15/4/11595 скеровано до Державної митної служби України проект запиту до митних органів Республіки Польща з метою перевірки достовірності сертифіката з перевезення EUR-1 № PL/MF/AS 0448055 від 18.02.2022. Державна митна служба листом від 03.11.2022 №15/15-03-01/7.4/4070 інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Польщі від 17.10.2022 № 2601-ІОА.4331.51.2022 про результати перевірки зазначених документів про походження. Уповноважений орган Польщі підтвердив автентичність документів. Однак, експортер не довів преференційне європейське походження товару. Отже, товар не має преференційного європейського походження в розумінні Угоди. Висновок: преференційне походження товару, охопленого сертифікатом від 18.02.2022 EUR-1 № PL/MF/AS 0448055 не підтверджено. Даний доказ наданий відповідачем до додаткових пояснень і не міг бути долучений під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, враховуючи те, що на той час такого доказу не існувало. Апеляційний суд приймає до уваги твердження скаржника, що перевірка сертифікату здійснюється органами країни експорту, в даному випадку Республіки Польша, відтак, наявні об`єктивні причини неможливості подання таких доказів на момент винесення рішення. Щодо покликання суду першої інстанції на те, що з часу прийняття картки відмови до звернення відповідача до Держмитслуби України минуло понад 4 місяці, то колегія суддів зазначає наступне: Згідно з частиною 5, 6 статті 32 Протоколу І, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обгрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. Таким чином, Протоколом І передбачено строк у десять місяців для надання відповіді на запит, який на даний час не закінчився. Щодо покликання суду на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 23 квітня 2019 у справі № 817/4660/13-а, то колегія суддів погоджується з відповідачем, що дана позиція помилково застосована судом першої інстанції, оскільки така грунтується на інших обставинах справи, правовідносини врегульовані іншими нормативно-правовими актами (недотримання декларантом вимог статей 257, 266 МК України та пункту 9.1 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів, що затверджені рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних держав від 30.11.2000, ратифіковані Законом України від 20.09.2001 № 2735-ІІІ), а також враховуючи інші додаткові докази про походження товару. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів вважає, що контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає підставними та обґрунтованими доводи апеляційної скарги, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці - задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 380/6600/22, - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула