Постанова 4855 № 580/4861/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4861/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Черкаська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 13 червня 2022 року, проте у судове засідання не з`явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 07.09.2018 року позивачем в зоні діяльності Волинської митниці ДФС в митному режимі імпорт за митною декларацією №UA205100/2018/014393 задекларований товар: легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN модель PASSAT, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія за документами виробника - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), код номеру двигуна-CRL, тип двигуна-дизель, робочий об`єм циліндрів-1968 см3, потужність-110 kW, тип кузова-універсал, колісна формула-4х2, колір-сірий, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2015, дата введення в експлуатацію - 20.11.2014. Категорія транспортного засобу М1. Торговельна марка - VOLKSWAGEN, виробник VOLKSWAGEN» у товарній підкатегорії 8703 32 90 10 (графа 33 МД «Код товару»). Відповідно до митної декларації від 07.09.2018 року №UA205100/2018/014393, під час декларування товару, позивач скористалася преференційною ставкою ввізного мита, про що свідчить інформація, наведена: - графі 44 «Додаткова інформація/ Подані документи/ Сертифікати і дозволи» МД: за кодом « 0954» сертифікат з перевезення EUR.1 від 05.09.2018 №PL/MF/AN0170208; - графі 36 «Преференції» МД: преференцію по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу»; - графі 47 «Нарахування платежів» МД: за кодом « 121-мито на транспортні засоби» вказана преференційна ставка ввізного мита 7,3% та сума до сплати у розмірі 17139,03 гривень; - графі В «Подробиці розрахунків» МД: за кодом « 121-мито на транспортні засоби» сума у розмірі 17139,03 грн. сплачена. Митне оформлення товару проведено згідно з УКТ ЗЕД: 8703339010, код преференції 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», із застосуванням преференційної ставки ввізного мита - 7,3 %. Листом від 19.03.2021 року №7.8.1/19/12/5590 Київською митницею Держмитслужби викладено вимогу про надання пояснень та їх документальних підтверджень з метою підтвердження преференції ввізного мита 410» під час митного оформлення товару - легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT; ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 . Також позивачем отримано лист №7.8-1/19/11/9748 від 18.05.2021 року, до якого приєднано повідомлення №7.8-19-03/23 від 17.05.2021 про проведення у приміщенні Київської митниці Держмитслужби за адресою м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, буд.76, каб. 221, з 20 травня 2021 року тривалістю 3 робочі дні документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи під час декларування товару за митною декларацією від 07.09.2018 року №UA205100/2018/014393. За результатами перевірки складено акт №18/21/7.8-19-03/3070616660 від 31.05.2021 року про результати документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи під час декларування товару за митною декларацією від 07.09.2018 року №UA205100/2018/014393. В акті перевірки встановлено порушення позивачем положень статей 44 та 257, ч. 4 та ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 - VI; положень Закону України від 9 вересня 2013 року №584-VII «Про митний тариф України в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними категоріями»; положень пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 7 606 грн., в тому числі, ввізного мита на суму 6 339,09 грн. та податку на додану вартість на суму 1 267,82 грн. На підставі акту перевірки Київською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000013/7.8-19-03 від 22.06.2021 року, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем: мито на транспортні засоби на суму 6973 грн.; - №0000014/7.8-19-03 від 22.06.2021 року, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 1394,60 грн. Як встановлено судом першої інстанції, в акті перевірки зазначено, що листом Волинської митниці ДФС від 11.10.2018 №1278/8/03-70-19-04 «Щодо перевірки документів про походження товару» ініційовано запит (через ДФС) до уповноваженого органу Польщі щодо проведення перевірки преференційних документів, наданих громадянкою ОСОБА_1 під час митного оформлення товару №1 «Легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN модель PASSAT, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 » за МД від 07.09.2018 №UA205100/2018/014393. Листом регіонального управління доходів у Кельці (уповноваженого органу Польщі) від 04.06.2020 року №2601-ІОА.4331.41.2019 (доведений Волинській митниці Держмитслужби та Київській митниці Держмитслужби листом Держмитслужби України від 24.07.2020 року №16-1/16-01-01/7/64) повідомлено, що за результатами проведеної перевірки з верифікації, сертифікат з перевезення EUR.1 від 05.09.2018 №PL/MF/AN 0170208 підтверджений митними органами у Кельці і є автентичним (дійсно видавався), проте експортер не зміг довести преференційний статус походження товару, що вказаний у вищезазначеному сертифікаті, тому вищевказаний товар не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положенням Протоколу І до Угоди. При вирішенні даної справи, суд першої інстанції зауважив, що суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності у нього права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Отже сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару. Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України. Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу. Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито. Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита. Відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. За змістом частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. При цьому, відповідно до частин 1, 5 ст.281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом частини другої статті 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини шостої статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. З 1 січня 2016 року набула чинності Угода, розділ IV якої "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу. З цією нормою Угоди узгоджується національне регулювання концепції "походження товарів". Так, відповідно до статті 36 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Відповідно до приписів статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (частина третя статті 44 МК України). Указана норма узгоджується з приписами частини першої статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди, відповідно до яких підтвердження походження товарів, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу. Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на розмитнення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита, є підтвердження походження цих товарів (походять з Європейського Союзу, походять з України). При цьому, спірні правовідносини виникли у зв`язку із наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, що провів перевірку документів про походження товару, та вказання у вказаній відповіді, що ввезений товар не може розглядатися, як товар з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між ЄС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з одного боку, та Україною з іншого боку. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. При цьому, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20. Відтак, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема приписи статті 33 Протоколу 1 до Угоди. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 268, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Черкаської митниці задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.