Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/123/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/123/20 Категорія: 112010000 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. Місце ухвалення: м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, у якому просив: - визнати протиправними дії щодо ігнорування постанови КМУ від 16.07.2008 р. № 654 і не виплати допомоги на дитину та зобов`язати виплатити належну допомогу згідно розрахунку; - стягнути завдану матеріальну шкоду у розмірі 2850,00 грн. основної недоплати на дитину; 1503,70 грн. інфляційних збитків; 281,64 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; та 23000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач з 20 листопада 2013 року є непрацюючим пенсіонером на утриманні якого з листопада 2013 року по травень 2015 року перебувала дитина віком до 18 років. У зв`язку з чим, згідно постанови КМУ від 16.07.2008 р. № 654 має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 150 грн. Звернувшись до ГУПФУ з метою реалізації свого права на означену надбавку, отримав необґрунтовану відмову. Станом на момент звернення заборгованість з недоплати складає 2850 грн., водночас оскільки відповідачем своєчасно у добровільному порядку виплату надбавки не здійснено, позивач вважає, що має право на стягнення інфляційних збитків, пені та моральної шкоди. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити або направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в іншому складі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з листопада перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV. З матеріалів його пенсійної справи вбачається, що пенсія була призначена на підставі відповідної заяві від 19.11.2013 року в якій ОСОБА_1 зазначив, що працює. До заяви було додано трудову книжку, довідку про заробіток та довідку про трудовий стаж (а.с.48). 18.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням. До заяви було додано паспорт, трудову книжку, довідки про заробітну плату (а.с.81). За результатом зазначеної заяви управлінням ПФУ було проведено перерахунок, розмір пенсії ОСОБА_1 переглянуто як непрацюючому пенсіонеру з 19.11.2013 року. У червні 2018 року ОСОБА_1 в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області з інформаційним запитом, у якому просив добровільно виплатити йому недоплачених до пенсії коштів на утримання неповнолітньої дитини, відповідно до наданого до пенсійного фонду розрахунку. Листом від 21.06.2018 року за вих. № 435/Р-99-1 ОСОБА_1 поінформовано про те, що розгляд звернень громадян щодо проведення перерахунку пенсій з урахуванням надбавки на утриманця обумовлений поданням заяви установленої форми, яка має відповідати вимогам Порядку № 22-1. Крім того, заявнику роз`яснено, що згідно із пунктом 2.6 Порядку, для призначення до пенсії надбавки на неповнолітню дитину надаються документи про перебування на утримані непрацездатних членів сім`ї. Вважаючи, що пенсійний орган протиправно не здійснив виплату допомоги на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходи з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв правомірно. Такі висновки суду мотивовано тим, що позивач із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням надбавки на непрацездатного члена сім`ї, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, до ГУ ПФУ в Херсонській області не звертався, що у свою чергу звільняє пенсійний орган від обов`язку прийняття відповідного рішення. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини третьої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом "а" частини першої статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї (статті 37, 38, 40, 41), - на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних. Підпунктом 3 пункту 4 постанови КМУ № 654 від 16.07.2008 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, передбачена Законами України "Про пенсійне забезпечення" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1 (далі Порядок). Згідно з п. 1.7 Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Підпунктом 1 пункту 2.6 цього Порядку встановлено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються документи про перебування на утриманні заявника непрацездатних членів сім`ї. Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що виплата надбавки до пенсії, встановленої постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з її отриманням, серед яких подання заяви про виплату та надання документів, які підтверджують право на надбавку. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано докази щодо подання до пенсійного органу відповідних документів, визначених вищенаведеними нормами, з метою призначення надбавки до пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру, що має на своєму утриманні дітей до 18 років. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУПФУ щодо не виконання Постанови № 654 та зобов`язання виплати виплатити надбавку до пенсії. Вимоги позивача про стягнення коштів не підлягають задоволенню як похідні. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному на підставі частин другої й шостої статті 55 Конституції України. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Проте, як зазначалося вище, позивач не звертався до пенсійного органу в встановленому порядку до пенсійного органу, що виключає можливість надання йому судового захисту. Підсумовуючи вище викладені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують. Крім того, колегія суддів зазначає, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 06 жовтня 2020 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова