Постанова 4855 № 640/18384/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18384/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування при перерахунку його пенсії надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5%, надбавки особам, які працюють в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 90%, надбавки за розвідувальну та контррозвідувальну діяльність у розмірі 22,5%, надбавки за спеціальні завдання чи державну охорону у розмірі 6,8%, премії у розмірі 10%, які він отримував до перерахунку пенсії, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію, включаючи надбавку за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5%, надбавку особам, які працюють в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, надбавку за особливо важливі завдання у розмірі 90%, надбавку за розвідувальну та контррозвідувальну діяльність у розмірі 22,5%, надбавку за спеціальні завдання чи державну охорону у розмірі 6,8%, премію у розмірі 10%, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати йому у 2018 році лише 50%, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 з урахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру його пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати пенсію без обмеження її максимального розміру відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його користь судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачеві з 05 березня 2019 року лише 75% суми підвищення пенсії; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року, без обмеження максимальним розміром, з врахуванням проведених раніше виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням в частині відмови у стягненні судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою вимоги в цій частині задовольнити. Свої доводи обґрунтовує тим, що суд дійшов хибного висновку про відсутність у матеріалах справи доказів надання правової допомоги. Позивач наголошує, що надані ним документи в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката є достатніми та обґрунтованими, оскільки в них зазначено перелік наданих послуг, затрачений час на їх виконання, що дає можливість встановити обсяг виконаної роботи в співмірності зі складністю справи. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судове рішення оскаржується лише в частині відмови у розподілі судових витрат. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не розкривають їх зміст, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення обсягу наданої адвокатським бюро «Івана Хомича» юридичної допомоги, а саме, скільки часу було витрачено адвокатом на консультації з правових питань, правову оцінку та аналіз судової практики і т.д. Також судом відхилено фотокопію квитанції № 45 від 11.09.2019 як доказу фактично понесених витрат. Колегія суддів не може повною мірою погодитись із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Положеннями ст. 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000, 00 грн, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем надані наступні докази: - договір про надання правової допомоги № 01-08/19 від 20 серпня 2019 року; - квитанція № 45 від 11 вересня 2019 року; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 0000055 від 18 листопада 2015 року; - ордер серії КВ № 808843 від 26 вересня 2019 року; - акт прийому-передачі надання правничої допомоги № 1/19 від 26 вересня 2019 року; - розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 26 вересня 2019 року. Так, відповідно до пункту 2.1 Договору № 01-08/19 від 20 серпня 2019 року, вбачається, що Адвокатське бюро «Івана Хомича» на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: адвокатське бюро представляє у встановленому порядку інтереси клієнта у справі за позовом клієнта до територіального управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, а саме перерахувати та виплатити пенсію клієнту 100% підвищення до пенсії без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2018 (пп. 2.1.1 п. 2.1 договору); представництво інтересів клієнта здійснюється в усіх без виключення підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, а також в усіх без виключення державних та недержавних органах, судах всіх інстанцій та юрисдикцій із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями чинних в Україні ГПК, ЦПК, КПК, КУпАП та КАС, в тому числі з правом підпису позовної заяви, апеляційної скарги та інших документів, необхідних для надання правової допомоги за цим Договором (пп. 2.1.2 п. 2.1 договору). Пунктом 4.1 договору передбачено, що за надання правничої допомоги за цим Договором клієнт сплачує адвокатському бюро суму в розмірі 20 000, 00 грн. Згідно п. 4.3 договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. З наявного в матеріалах справи розрахунку витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що розмір витрат клієнта складає 20 000, 00 грн за 15 годин роботи, пов`язаної з наданням наступних послуг: консультації з правових питань - 3 000, 00 грн за 6 годин; правова оцінка та аналіз судової практики - 4 000, 00 грн за 2 години; збирання (отримання) доказів - 5 000, 00 грн за 2 години; написання позовної заяви - 7 000, 00 грн за 4 години; підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду - 1 000, 00 грн за 1 годину. Аналогічний перелік виконаних робіт (наданих послуг) адвоката наведений і в акті прийому-передачі надання правничої допомоги № 1/19 від 26.09.2019 до Договору про надання правової допомоги № 01-08/19 від 20.08.2019. Відповідно до квитанції № 45 від 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 сплачено на користь АБ «Івана Хомича» 20 000, 00 грн. Вирішуючи питання про наявність підстав для здійснення розподілу судових витрат та обґрунтованість заявленої до стягнення суми, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положеннями ст. 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Наведена справа є справою незначної складності (малозначна справа) та, з огляду на характер позовних вимог, є розповсюдженою категорією адміністративних справ. Таким чином, зазначення в розрахунку витрат на професійну правничу допомогу витраченого часу є явно завищеними. Більше того, ані в договорі, ані в будь-якому іншому документів не зазначено ставку за годину роботи адвоката. Також, до розрахунку витрат включено 2 години витраченого часу на збирання (отримання) доказів. Разом з цим, усі документи, що додані до позову, були складені (датовані) більш ранньою датою аніж договір про надання правової допомоги № 01-08/19 від 20 серпня 2019 року, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що такі документи були отримані адвокатом в межах надання правової допомоги по даній справі. Суд першої інстанції слушно зауважив, що документами, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, є, зокрема, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження. Дослідженням копії квитанції № 45 від 11.09.2019 встановлено, що вона є фотокопією, але засвідченою належним чином. Її зміст дає змогу встановити наявність усіх необхідних відомостей, зокрема, платника, отримувача коштів, призначення платежу, підпис представника банку та печатку, для врахування під час вирішення питання про понесення особою витрат на правничу допомогу адвоката. З огляду на викладене, судом безпідставно не прийнято копію квитанції № 45 від 11.09.2019 як доказ понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. Підсумовуючи вищевикладене, а саме характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг та часом, необхідним на виконання відповідних робіт, зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне зменшити суму заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 4 000, 00 грн. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відтак, зважаючи на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постановах від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16 та від 28 травня 2019 року у справі № 826/850/18 та враховуючи достатність та допустимість наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія судів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 4 000, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню у відповідній частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст. 132, 139, 242, 250, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - скасувати в частині відмови в стягненні судових витрат на правничу допомогу та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити частково. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк