Постанова 4804 № 2-98-09

22-ц/804/2585/20 2-98-09 Єдиний унікальний номер 2-98-09 Номер провадження 22-ц/804/2585/20 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 30 вересня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Биліни Т.І. суддів Лопатіної М.Ю., Принцевської В.П. за участю секретаря Сидельнікової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 05 травня 2009 року про забезпечення позову у складі суду ОСОБА_2 , у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст заяви 16 лютого 2009 року позивач ЗАТ «ОТП Банк» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовна заява мотивована тим, що між Банком та відповідачем ОСОБА_3 в рахунок забезпечення належного виконання кредитного договору №СМ-SME 107/078/2008 укладеного 04.03.2008 року з третьою особою ОСОБА_4 на суму 600000 доларів США, було укладено 04.03.2008 року договір іпотеки №РМ-SME 107/078/2008 за реєстровим номером 1477. На підставі договору іпотеки, іпотекодавець надав Банку в іпотеку нерухоме майно у вигляді бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належного йому на праві власності. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань по кредитному договору, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того 05 травня 2009 року, позивач ЗАТ «ОТП Банк» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та з метою запобігання знищення, погіршення предмету іпотеки, збереження цілісності майна. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 05 травня 2009 року заяву ЗАТ «ОТП Банк» про забезпечення позову задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 передати базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на зберігання представнику ЗАТ «ОТП Банк» у тому числі, але не виключно ключі від приміщення та тощо. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача, який може розпорядитися спірним майном, а саме базою відпочинку «Волна», може бути утруднене чи зроблено неможливим виконання рішення суду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з ухвалою суду про забезпечення позову, ОСОБА_4 посилаючись на порушення норм процесуального права просила її скасувати та вирішити питання про поворот виконання судового рішення ухвали від 05.05.2009 року. Апеляційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що внаслідок передання бази відпочинку «Волна» на відповідальне збереження АТ «ОТП Банк» були порушені права співвласників цієї бази відпочинку, а саме її померлої матері ОСОБА_5 . З набуттям належних прав, вона, як єдина спадкоємиця після смерті матері, звернулася до суду, оскільки спірне нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову Банк не повідомив, що ? предмету іпотеки бази відпочинку належить особі, яка не є стороною договору іпотеки. В свою чергу, суд першої інстанції маючи в справі паспорт ОСОБА_3 з відміткою про шлюб, оставив поза увагою цей факт, тобто фактично розпорядився іпотечним майном без участі одного з співвласників ОСОБА_5 . Доводи і заперечення інших учасників справи ОСОБА_4 в суд апеляційної інстанції не з`явилася про дату, час та місце розгляду своєї апеляційної скарги повідомлена належним чином, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , просив їх задовольнити. Представник позивача ЗАТ «ОТП Банк» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив їх залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зважаючи на положення ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, представника позивача ОСОБА_6 , дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Зобов`язання по кредитному договору, укладеному 04.03.2008 року між Банком та ОСОБА_4 на суму 600 000 доларів США не виконані. З метою погашення заборгованості по кредитному договору позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки, укладеному 04.03.2008 року із ОСОБА_3 з метою забезпечення належного виконання кредитного договору Загальна площа предмета іпотеки Бази відпочинку «Волна», належного ОСОБА_3 на праві власності, становить 2454,8 кв.м. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_4 зазначила, що ухвалою про забезпечення позову порушені її права як єдиного спадкоємця, проте зазначені обставини повинні бути враховані під час розгляду справи по суті. Зміст понять забезпечення позову та розгляду справи по суті не є тотожними. Розгляд справи по суті розуміє під собою безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Інститут забезпечення цивільного позову регламентовано главою 10 (ст.149-159) ЦПК України. Суд за заявою учасника або з власної ініціативи має право вжити чітко визначені законодавством заходи забезпечення позову, при цьому вони повинні бути в межах позовних вимог. Оскільки позивач звернувся до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є База відпочинку «Волна», суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до положень ст.153 ЦПК України задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом передачі Бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на зберігання представнику. Доводи апеляційної скарги, що Банк звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову не повідомив, що ? предмету іпотеки бази відпочинку належить особі, яка не є стороною договору іпотеки неспроможні, оскільки забезпечення позову не позбавило співвласника її права на власність. Згідно інформації приватного нотаріуса Маріупольського нотаріального округу Донецької області Сахова М.А. від 28.04.2015 року, ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем майна належного ОСОБА_5 , яка була дружиною ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2015 року ОСОБА_4 успадкувала чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належну спадкодавцю ОСОБА_5 . В той же час ОСОБА_4 є боржником за кредитним договором №СМ-SME 107/078/2008 укладеним 04.03.2008 року з Банком і саме неналежне виконання вказаного договору стало підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову. Позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року, яке постановою Донецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишено без змін. Згідно постанови Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №0541/4463/2012 ОСОБА_4 заборгувала АТ «ОТП Банк» 19019,57 доларів США за процентами та 595 474,51 доларів США за тілом кредиту. З аналізу наведеного вбачається, що ухвала про забезпечення позову була постановлена 05.05.2009 року внаслідок існування заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «ОТП Банк» за тілом кредиту в сумі 595 474,51 доларів США, сума боргу за тілом кредиту залишилася незмінною і на час розгляду справи Верховним Судом 20 травня 2020 року. З огляду на вказане колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідно ч.6 ст.158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтують необхідність скасування забезпечення позову. Згідно ч. ч. 9, 10 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Вимоги апеляційної скарги, про поворот виконання судового рішення також не підлягають задоволенню, оскільки поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. У відповідності до вимог ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що інститут повороту виконання судових рішень не є абсолютним та має певні обмеження, а як наслідок вимога про поворот виконання ухвали є безпідставною. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали Першотравневого районного суду Донецької області від 05 травня 2009 року а тому відсутні підстави для висновків колегії суддів апеляційної інстанції про необхідність її скасування. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Зазначені у апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги. Відповідно до положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2020 року. Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 05 травня 2009 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: М.Ю. Лопатіна В.П. Принцевська