Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/5653/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 року м. Рівне Справа № 569/5653/19 Провадження № 22-ц/4815/1098/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М. секретар судового засідання: Шептицька С.С. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Рівненський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2020 року, постановлену в складі судді Ковальова І.М., у справі № 569/5653/19 в с т а н о в и в : У березні 2019 року ОСОБА_1 , заінтересована особа Рівненський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення покликаючись на те, що від встановлення факту фіктивності шлюбу з ОСОБА_4 залежить виникнення її права на спадщину після смерті чоловіка. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про визнання розірвання шлюбу фіктивним, анулювання актового запису про розірвання шлюбу залишено без розгляду. Судове рішення суду мотивоване тим, що у вказаних правовідносинах вбачається спір про право на спадкування. Не погодившись із означеною ухвалою суду, заявниця подала апеляційну скаргу, мотивовану тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки ухвала є необґрунтованою. Вважає помилковим висновок суду, що заявником не доведено правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту розірвання шлюбу фіктивним. Зазначає, що протягом всього часу заявник та ОСОБА_4 проживали разом як повноцінна сім`я, вели спільне господарство та спільний бюджет. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам відповідає. Установлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано 27 липня 2018 року, про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_1 від 27.07.2018 року. Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Так, у судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що намір померлого ОСОБА_4 припинити шлюбні відносини підтверджується фактичними обставинами справи, які були досліджені в судовому засіданні та не спростовані заявником. Окрім того, з обставин справи вбачається спір про право на спадкування. Таким чином, виявивши спір про право, місцевий суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду. Наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої, не дають підстав вважати неправильним застосування судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про надання судом першої інстанції неналежної оцінки показам свідків щодо фіктивності розірвання шлюбу, місцевий суд обґрунтовано зазначив, що їх пояснення не є допустимими доказами, а тому не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви, який ґрунтується на наявних у справі доказах, зокрема документах. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України»). Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 368, 369, 374, 375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2020 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 01 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: