Постанова 4824 № 757/9929/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №757/9929/21 Головуючий у І інстанції - Григоренко І.В. апеляційне провадження №22-ц/824/2851/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Кононенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лахно Юлія Вікторівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про встановлення факту родинних зв`язків, - установив: В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала на розгляді справа за вказаною вище заявою. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року, заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що вона в лютому 2021 року звернулася до Печерського районного суду м. Києва із завою про встановлення родинних відносин з померлим двоюрідним братом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Печерського районного суду м. Києва при наявності всіх доказових даних їй біло відмовлено в установленні родинних зв`язків, тому що до спадкового майна вже існує цивільно-правовий спір за позовом колишньої дружини ОСОБА_3 , з якою її брат розлучений з 1975 року, та спільних дітей вони не мали. Звертає увагу на те, що представник заінтересованої особи ОСОБА_1 щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 заперечувала, зазначивши, що спір існує виключно між ОСОБА_3 , а між іншими учасниками відсутній. У судовому засіданні, яке відбулося 18 листопада 2022 року обговорювалося питання про цивільно-правовий спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , однак останні визнали, що цивільно-правового спору між ними не існує. Звідси видно, що цивільно-правовий спір у відношенні спадщини померлого брата заявниці існує лише у однієї особи ОСОБА_3 . Вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню за недоведеності наявності цивільно-правового спору. Просила скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім цього, апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року подала і ОСОБА_1 , оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд не врахував відсутності спору про право. Суд не зазначив хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом, який би оспорював право ОСОБА_2 на прийняття спадщини. Спадкоємець, який є родичем померлого є ОСОБА_1 , яка є правонаступником у даній справі після своєї матері ОСОБА_5 . Родинні відносини між ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_4 були встановлені судовим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року. Рішення набрало законної сили та не оскаржувало ся ніким із заінтересованих осіб. ОСОБА_1 є спадкоємцем третьої черги за законом на підставі спадкової трансмісії. Тобто, реальний спадкоємець, який підтримує заяву про встановлення родинних зв`язків між ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_4 і в судовому засіданні заявлялося, що спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 немає. Інших реальних спадкоємців немає. ОСОБА_3 не є спадкоємцем ні по закону, ані по заповіту, і тільки намагається в суді довести, що перебувала з померлим у фактичних шлюбних відносинах, що за твердженням родичів померлого ОСОБА_4 , не відповідає дійсності та після розлучення з померлим ніяких стосунків з ним, які могли б свідчити про спільний побут, немає. Її заява про залишення позову без розгляду не може свідчити про наявність спору про право, тому що ОСОБА_6 не має права оскаржувати право родичів померлого на спадкування, бо сама не є спадкоємцем. Судом не було досліджено матеріали спадкової справи, в якій зазначено на яких підставах були подані заяви про прийняття спадщини. Іванова спадкує за правом представлення після свого батька ОСОБА_7 , який помер до відкриття спадщини. Суд не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом, який би оспорював право ОСОБА_2 на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Просила скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлення факту родинних зв`язків необхідно для прийняття спадщини, а щодо визначення кола спадкоємців існує спір, то встановлення даного факту є неможливим в порядку окремого провадження. Роз`яснено заявнику право звернутись із відповідною заявою в порядку позовного провадження. До такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що ОСОБА_2 просила встановити факт, що вона та ОСОБА_4 є двоюрідним сестрою та братом, для отримання спадщини померлого ОСОБА_4 . Разом з тим, ОСОБА_2 не є єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_4 , оскільки до Дніпровського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_3 з позовною заявою про встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування. З висновками викладеними в оскаржуваній ухвалі погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження. За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до статей 255, 271 Цивільного процесуального Кодексу України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. Встановлення судом певного факту в порядку непозовного провадження можливо лише тоді, коли це не призведе до виникнення спору про право, тобто коли цей факт не торкнеться прав інших осіб. Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Суд першої інстанції з урахуванням вищезазначених норм процесуального права, прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, оскільки встановити факт про який просить заявниця неможливо в порядку окремого провадження. Викладені в апеляційній скарзі доводи на думку колегії суддів не є переконливими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 17 липня 2023 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба