Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 462/1963/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 462/1963/19 пров. № А/857/5377/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Макарика В.Я. суддів Матковської З.М., Улицького В.З. за участю секретаря судового засідання Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2020 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Ліуш А.І., м. Львів) у справі № 462/1963/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: 27 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Чернівецької митниці ДФС в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №1635/40800/18 від 23.07.2018 року, за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України. Зупинити виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду справи, а саме зупинити виконавче провадження №57636685. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Постанову №1635/40800/18 від 23.07.2018 року у справі про адміністративне правопорушення та визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України закрито. У задоволенні позовних вимог про визнання постанови незаконною відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Буковинської митниці Держмитслужби на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт Буковинська митниця ДМС подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Апелянт вважає, що ОСОБА_1 є суб`єктом даного правопорушення, оскільки на нього було покладено доставку товарів у передбачений законом строк, а тому вважає, що оскільки наявні всі чотири ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 470 Митного Кодексу України Чернівецькою митницею ДФС правомірно винесено оскаржувану постанову. Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23 липня 2018 року начальник Чернівецької митниці ДФС виніс постанову у справах про порушення митних правил, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3400 грн. Із вказаної постанови митного органу слідує, що підставою для накладення адміністративного стягнення є встановлення факту порушення позивачем строку доставки вагонів до митного органу. Згідно ч.1 ст.90 МК України передбачено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Частиною 1 ст.318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. За приписами ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Згідно ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 489 МК України). Згідно із ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, що підставами для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.2 ст. 470 стали неодноразові перевищення встановленого ст. 95 МК України, які виразилися у порушенні строку доставки товару Деревина паливна, який переміщувався у залізничному вагоні до митного органу приучення більше ніж на 10 діб. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, в тому числі за порушення митних правил, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до частин першої та четвертої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Крім того, згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до частин третьої - шостої статті 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов`язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 09.10.2012 № 1066 (далі Порядок) під час відправлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення обов`язково встановлюється строк транзитного перевезення до митниці призначення. У разі перевезення товарів залізничним транспортом строк транзитного перевезення встановлюється на підставі календарного штемпеля залізничної станції відправлення (прикордонної передавальної), проставленого у перевізних документах та/або ДКПТ, починаючи з 24 години дати прийняття цією станцією товару до перевезення. Відповідно до статті 95 МК України строк транзитних перевезень для залізничного транспорту становить 28 діб. Відповідно до ст. 219 МК України залізниця несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення. Згідно із пунктом 4.2. Порядку у разі залізничних перевезень працівник залізничної станції проставляє на перевізних документах та кожному примірнику МД календарний штемпель станції відправлення, який свідчить про взяття залізницею солідарного зобов`язання щодо доставки у митницю призначення товарів (вантажів) та дотримання митних правил. В матеріалах справ про адміністративні правопорушення, у яких позивача визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 470 МК України є виключно докази фактів несвоєчасного прибуття вагонів. Разом з тим, митним органом при розгляді справ про адміністративні правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не з`ясовано, які винні дії чи бездіяльність саме позивача потягли несвоєчасне прибуття вагонів до митниці призначення. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно посадової інструкції начальника виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" вбачається, що в посадові обов`язки, як начальника, не входить передача документів до митниці призначення чи доставка товару, а отже він не може контролювати проходження вагонів по інших залізницях. Дані обставини жодним чином відповідачем не перевірялися і не були ним спростовані при розгляді справи судом. З огляду на викладене та беручи до уваги, що суд має виходити із сумлінного ставлення особи до своїх обов`язків, доки не буде встановлено протилежного, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій та рішень і, як наслідок, обґрунтованість позовних вимог. В апеляційній скарзі також відсутні будь-які доводи, якими підтверджується вина позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, за якими він притягнутий до адміністративної відповідальності. Посилання виключно на пункт 2.17 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України, без встановлення вини позивача, що є необхідним елементом складу адміністративного правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до відповідальності за інкримінованими йому адміністративними правопорушеннями. Таким чином, матеріали справ про адміністративне правопорушення не містять доказів вини позивача у вчиненні правопорушень, за якими його притягнуто до адміністративної відповідальності, а відтак в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень. Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2020 року у справі № 462/1963/19 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Я. Макарик судді З. М. Матковська В. З. Улицький