Постанова 4813 № 518/1443/19

Номер провадження: 22-ц/813/6560/20 Номер справи місцевого суду: 518/1443/19 Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.09.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 518/1443/19 Провадження номер: 22-ц/813/6560/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Алексєєвої О.В. о 10 годині 17 хвилині 26 лютого 2020 року, встановив: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним уточненим у січні 2020 року позовом, в якому остаточно просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду 12.11.2019 року та до повноліття сина тобто до - ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що сторони 17.07.2013 року зареєстрували шлюб. Проживали разом до січня 2020 року. На цей час позовна заява про розірвання шлюбу знаходиться у суді. Від шлюбу з відповідачем є спільна дитина син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Вона працює бухгалтером, має на утриманні ще одні дитину від попереднього шлюбу. ОСОБА_5 син навчається в Одеському економічному коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу. Самостійно утримувати двох дітей їй дуже складно, вона потребує допомоги з боку батька дитини. Аліменти необхідно стягнути у розмірі 5 000,00 грн., оскільки наразі високі споживчі ціни на дитячий одяг, комунальні послуги,гуртки для розвитку дитини, відвідування садочку. Відповідач має стабільний та досить високий дохід. Його прибуток за рік складає не менше - 500 000,00 грн. на рік. Вказана сума аліментів для нього не є значною (а. с. 1 3, 15 - 18). 26.02.2020 року канцелярією суду першої інстанції зареєстровано заяву відповідача ОСОБА_2 про те, що він просить справи розглянути за його відсутності. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення (а. с. 25). 26.02.2020 року канцелярією суду першої інстанції зареєстровано заяву позивачки ОСОБА_1 про підтримку позовних вимог, розгляд справи за її відсутності (а. с. 26). Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 26.02.2020 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн., щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 12.11.2019 року, до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є батьком дитини. Дитина проживає разом з матір`ю. Батько зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (а. с. 23 23 зворотна сторона). ОСОБА_2 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів. Просить змінити розмір аліментів, стягнувши їх у сумі 1 500,00 грн.. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскарженій частині рішення суду першої інстанції ухвалене при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що заяву про визнання позову він написав під диктовку секретаря судового засідання, зміст якої та правові наслідки складення якої йому не роз`яснювалися. ОСОБА_1 тиснула та погрожувала йому, що у випадку не написання та не підписання заяви вона буде чинити йому перешкоди та затягувати розгляд справи за його позовом про розірвання шлюбу, яка перебувала на розгляді того ж самого судді. Вказувала, що стягнення аліментів є формальним, рішення суду їй необхідно для отримання соціальної пільги. Визначений судом розмір аліментів є для нього не підйомним, добровільно на такий розмір він не погодився б. Він є інвалідом ІІІ групи, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1 638,00 грн., що є основним джерелом його доходу. Має непостійні, мінливі та незначні доходи крім пенсії. Потребує періодичного проходження медичного обстеження та приймання ліків,у зв`язку з чим періодично не може працювати. Сплачувати аліменти у вказаному розмірі він не зможе, що призведе до виникнення заборгованості, сплати пені, можливого позбавлення права власності на належне йому майно або позбавлення батьківських прав відносно сина. Він завжди надавав матеріальну допомогу в утриманні сина. Судом не встановлено факту його ухилення від надання матеріальної допомоги на утримання сина, як не встановлено фінансової можливості сплачувати аліменти у твердій грошовій формі у сумі 5 000,00 грн.. ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить скаргу залишити без задоволення. Рішення суду залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду. Вказує, що відповідач добре розумів зміст заяви про визнання позову. Суддя в день судового засідання з`ясовувала у них чи є суперечки по сумі аліментів та по розлученню. Кожен з них відповів, що не має. Суддя також з`ясовувала чи зможе відповідач сплачувати вказану суму аліментів. Відповідач підтвердив, що має таку змогу. Після чого ними були написані погоджувальні заяви по сумі аліментів та по розлученню. Вона погоджувалася повертати йому кошти, які він буде витрачати на дитину за його власної ініціативи. Відповідач написав заяву про визнання розміру аліментів, тому що вони разом сплачували будівництво квартири. Апелянт подав на розлучення тоді, коли будівництво квартири мало закінчуватися. Саме тому апелянт погодився на запропонований нею розмір аліментів. Отримавши розлучення, одразу ж подав апеляційну скаргу щодо розміру аліментів. Оспорюючи розмір аліментів, апелянт разом з тим сплачує вартість квартири у новобудові, що складає 15 000,00 грн./міс.. У цей же час апелянт купує присадибну ділянку в центрі смт. Ширяєво, на якій будує гараж. Купує гараж у будівельному кооперативі біля Таїровського кладовища в м. Одесі. Після подання апеляційної скарги апелянт юридично припинив здійснення підприємницької діяльності, але фактично продовжує її здійснювати. Саме з метою, щоб не з`ясовувати доходи апелянта під час судового засідання він написав заяву про визнання позову. Вона працює бухгалтером, житлово-побутові умови у неї дуже тяжкі. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.09.2020 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за предметом позову (стягнення аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування необхідності стягнення аліментів не оскаржується, а тому законність та обґрунтованість рішення в цій частині не переглядається. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність стягнення аліментів у визначеному судом розмірі. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 180, 181, 182, 184 СК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. На підставі наявних у справі, наданих сторонами та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Сторони перебувають у зареєстрованому 17.07.2013 року шлюбі (а. с. 3). На час розгляду даної справи у суді розглядався позов про розірвання шлюбу. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вказувалося вище відповідач визнав обставини щодо наявності підстав для стягнення аліментів (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). Між сторонами виникли правовідносини щодо обов`язку матері, батька утримувати дитину та його виконання. За правилами, передбаченими ст. ст. 180, 181, 182, 184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Колегія суддів вважає, що на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів суд першої інстанції правильно визначив розмір аліментів на утримання сина у розмірі 5 000,00 грн./міс.. Доводи апелянта про те, що заява була написана під тиском, він не розумів її правові наслідки, суд не врахував, отримання пенсії по інвалідності ІІІ групи у розмірі 1 638,00 грн., що є основним джерелом його доходу, не встановлення судом фінансової можливості сплачувати аліменти у твердій грошовій формі у сумі 5 000,00 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Апеляційний суд звертає увагу на те, що заява про визнання позову відповідачем написана одночасно із заявою позивачки про розгляд справи за її відсутності. Також колегія судів звертає увагу, що вказані доводи апелянта суперечать його ж поясненням в апеляційній скарзі про наявність житла у м. Одесі. Крім того, до апеляційної скарги апелянт додав докази щодо отримання пенсії по інвалідності ІІІ групи, разом з тим він не довів відсутність у нього інших доходів, крім пенсії по інвалідності. Доводи апелянта про неможливість працювати протягом деякого часу також не підтверджується належними та допустимими доказами. Доводи апелянта про те, що він завжди надавав матеріальну допомогу в утриманні сина. судом не встановлено факту його ухилення від надання матеріальної допомоги на утримання сина, суперечать позиції апелянта, згідно якої він визнав наявність по справі обставин щодо необхідності стягнення аліментів. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 26 лютого 2020 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе