Постанова 4813 № 495/1273/19

Номер провадження: 22-ц/813/1940/20 Номер справи місцевого суду: 495/1273/19 Головуючий у першій інстанції Боярський О. О. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 495/1273/19 Номер провадження: 22-ц/813/1940/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Боярського О.О. об 11 годині 16 хвилині 23 липня 2019 року, повний текст рішення складено 29 липня 2019 року, встановив: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання непрацездатного батька в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн.; 2)стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання непрацездатного батька в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що він є самотнім, літнім чоловіком. Не працює, отримує пінсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання (ураження опорно-рухового апарату) у розмірі 1 497,00 грн.. Пенсія є єдиним його доходом, інших джерел доходу немає. Пенсія не забезпечує йому необхідного мінімуму проживання. Винаймає квартиру. Сума, яка залишається після оплати комунальних послуг та придбання ліків, є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум, її ледь вистачає на харчування. Він є хворою людиною та потребує постійного лікування. Відповідачі є його дочками. У добровільному порядку матеріально йому не допомагають та не піклуються про нього (Т. 1, а. с. 1 1 зворотна сторона). У відзиві на позов відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилаються на те, що позивачем не доведено наявності потреби у матеріальному забезпеченні, оскільки він отримує щомісячну пенсію по інвалідності в розмірі, що відповідає прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб. Відповідачі наголошують також на тому, що позивач ухилявся від участі в їх житті та вихованні. Матеріальної допомоги на їх утримання не надавав. Аліменти за рішенням суду стягувались шляхом примусового виконання через державну виконавчу службу. Заборгованість по аліментам на утримання дітей доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 станом на 03.09.2012 року складає - 33 851,46 грн.. Вказані обставини є підставою, відповідно до ст. 204 СК України, для звільнення їх від обов`язку з утримання батька. Крім того, зазначають, що не мають матеріальної можливості утримувати батька, оскільки ОСОБА_3 є одинокою мамою, знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років. ОСОБА_2 не працює, перебуває на обліку у Білгород-Дністровському центрі зайнятості населення. Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити. Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Братінов І.П. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позов. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.07.2019 року в задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є батьком відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 є непрацездатною особою - інвалідом ІІ групи загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №237273 від 20.05.2019 року. Інвалідність встановлена безстроково (Т. 1, а. с. 198). ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Білгород-Дністровського об`єднаного управління ПФУ, отримує пенсію по інвалідності у розмірі за січень, лютий 2019 року по 1 497 грн., що підтверджується довідкою начальника управління ПФУ від 06.02.2019 року (Т. 1, а. с. 8). Тобто, ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на одну особу в розрахунку на місяць. З наданих позивачем доказів не вбачається, що його пенсія не забезпечує йому встановленого законом прожиткового мінімуму. В матеріалах справи наявна виписка із медичної картки стаціонарного хворого №2357 ОСОБА_1 , відповідно до якої основний діагноз хворого - атеросклероз судин нижніх кінцівок. ХАН ІІ-А ст. Ампутаційна кукса правового стегна. Ішемія лівої стопи ІІ ст. (Т. 1, а. с. 196). Однак, позивачем не надано доказів наявності та розміру щомісячно понесених останнім витрат на лікування. Сам факт наявності у позивача захворювання не може свідчити про його потребу у матеріальній допомозі. Відповідно до довідки управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради від 05.04.2014 року №638/01-10/1117, протягом 2018 року ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи, отримав за рахунок коштів державного бюджету технічні засоби реабілітації та ремонти протезно-ортопедичних виборів на загальну суму - 29 169,40 грн.. В серпні 2018 року ОСОБА_1 за рахунок коштів обласного бюджету забезпечено безкоштовним санаторно-курортним лікуванням у санаторії «Куяльник» м. Одеси (Т. 1, а. с. 96). Доводи позивача про те, що пенсія не забезпечуює йому необхідного мінімуму проживання, сума, яка залишається після оплати комунальних послуг є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум, також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Позивачем не надано доказів щомісячної сплати ним комунальних послуг та їх розміру. Надані позивачем копії розрахунків платежів за житлово-комунальні послуги (а. с. 35 - 39) суд не прийняв до уваги, оскільки вони є неналежними доказами, так як не містять інформації щодо предмета доказування. У розрахунках не відображено відомості про суб`єкт справляння платежу, не відображена адреса нерухомого майна, за яке здійснюється оплата житлово-комунальних послуг. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.11.1999 року, виданого Органом приватизації державного житлового фонда виконкому міської ради (Т. 1, а. с. 107), квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності, в рівних частках, позивачу - ОСОБА_1 та відповідачам - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та їх матері - ОСОБА_7 , із якою позивач розлучився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 105). За таких обставин, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, що він дійсно потребує сторонньої матеріальної допомоги, а тому у відповідачів не виник обов`язок з утримання ОСОБА_1 .. Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі № 400/1621/16-ц. Матеріали справи містять розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання доньок - ОСОБА_8 та ОСОБА_3 з 2002 року. Станом на 03.09.2012 року (тобто на момент повноліття молодшої дитини) заборгованість по аліментам становила 33 851,46 грн. (а. с. 71 - 72), що свідчить про ухилення позивача від виконання своїх батьківських обов`язків з належного утримання відповідачів до їх повноліття. Ухилення позивача від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до відповідачів є підставою для їх звільнення від обов`язку з утримання батька. З огляду на вищевикладені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню(Т. 2, а. с. 3 - 7). ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом не враховано, що він є інвалідом ІІ групи, отримує мінімальну пенсію, у той час як він потребує реабілітації, лікування, правильного харчування. Заборгованість по аліментам було стягнуто рішенням суду першої інстанції. Під час виконання цього рішення, в рахунок погашення заборгованості по аліментам стягувачу було передано його частку у квартирі. Разом з тим, вказане рішення було у подальшому скасоване апеляційним судом. За його заявою ухвалою суду першої інстанції допущено поворот виконання рішення суду. Вважає, що є недоведеними обставини про його ухилення від утримання дітей. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.09.2019 року відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, було направлено відповідачам. Рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачам повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання». У листопаді 2019 року апеляційним судом повторно направлено відповідачам копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку. Рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачам повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання». У січні 2020 року апеляційним судо було втретє направлено відповідачам копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку. Відповідне повідомлення про відкриття апеляційного провадження було розміщене на офіційному веб-сайті Одеського апеляційного суду. Рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачам повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання». Після отримання з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області актуальної інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів апеляційним судом вчетверте було направлено відповідачам копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку. Рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачам повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання». Крім того, у березні 2020 року апеляційним судом на адресу Об`єднання співвласників квартир багатоквартного будинку «Прометей» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, будинок № 125-А, будинок № 133-А) було направлено листа з пропозицією вручити ОСОБА_4 , Хазовій А.С. копій ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку. Жодної інформації від ОСББ «Прометей» апеляційний суд не отримав. Таким чином, апеляційним судом були вичерпані усі можливості сповіщення відповідачів про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 .. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.05.2020 року закінчено підготовку справи до розгляду в апеляційній інстанції. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за предметом позову (стягення аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність відмови задоволенні позову ОСОБА_1 .. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 202, 204 СК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є доньками ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 є непрацездатною особою - інвалідом ІІ групи з загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №237273 від 20.05.2019 року, інвалідність встановлена безстроково (Т. 1, а. с. 198). ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Білгород-Дністровського обьєднанного управління ПФУ, отримує пенсію по інвалідності у розмірі за січень, лютий 2019 року - 1497 грн., що підтверджується довідкою Управління ПФУ від 06.02.2019 року (Т. 1, а. с. 8). Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 2357 ОСОБА_1 основний діагноз хворого - атеросклероз судин нижніх кінцівок, ХАН ІІ-А ст. Ампутаційна кукса правового стегна. Ішемія лівої стопи ІІ ст. (Т. 1, а. с. 196). Відповідно до довідки управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради від 05.04.2014 року №638/01-10/1117, протягом 2018 року ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи, отримав за рахунок коштів державного бюджету технічні засоби реабілітації та ремонти протезно-ортопедичних виборів на загальну суму - 29 169,40 грн.. В серпні 2018 року ОСОБА_1 за рахунок коштів обласного бюджету було забезпечено безкоштовним санаторно-курортним лікуванням у санаторії "Куяльник" м. Одеса (Т. 1, а. с. 96). У наданих позивачем копіях розрахунків платежів житлово-комунальних послуг в місяць (Т. 1, а. с. 35 - 39) не відображено відомості про суб`єкт справляння платежу, не відображена адреса нерухомого майна, по якій здійснюється оплата житлово-комунальних послуг. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.11.1999 року, виданого Органом приватизації державного житлового фонда виконкому міської ради (Т. 1, а. с. 107), ОСОБА_1 на праві приватної (спільної часткової) власності належить частина квартири, розташованої за адресою - АДРЕСА_2 . Співвласниками вказаної квартири в рівних частках є - позивач ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та їх матір - ОСОБА_7 , з якою позивач розлучився ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 . 1, а. с. 105). Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання доньок - ОСОБА_8 та ОСОБА_3 з 2002 року та станом на 03.09.2012 рік (тобто на момент повноліття молодшої дитини) заборгованість становить 33 851,46 грн. (Т. 1, а. с. 71 -72). Матеріали справи не містять доказів того, що пенсія не забезпечує ОСОБА_1 мінімального рівня для проживання, сума, яка залишається після оплати комунальних послуг є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум. Позивач не надав суду доказів наявності та розміру щомісячних витрат на лікування. Відсутні у справі докази щомісячної сплати ОСОБА_1 комунальних послуг та їх розміру. Між сторонами виникли правовідносини щодо обов`язку повнолітніх доньок утримувати батька та його виконання. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обовьязку. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 204 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Дочка, син можуть бути звільненні судом вдіобовьязку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Оскільки встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, ним не надано суду доказів розміру понесених ним витрат на лікування, сплату комунальних платежів, він ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо належного утримання доньок в період до їх повноліття, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_1 .. Відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справу № 400/1621/16-ц. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апелянта про те, що судом не враховано отримання ним пенсії по інвалідності ІІ групи, потребу в реабілітації, лікуванні, правильному харчуванні, недоведеність обставин щодо його ухилення від утримання дітей не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів апелянтом. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2019 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе