Постанова Одеський апеляційний суд № 499/554/19

Номер провадження: 22-ц/813/2028/20 Номер справи місцевого суду: 499/554/19 Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 499/554/19 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/2028/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у передбаченому статею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поданою представником - Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Іванівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Погорєлова І.В. 09 вересня 2019 року, встановив: У червні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі Банк)звернулося до суду з вищенаведеною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.09.2011 року, станом на 23.06.2019 року, у загальному розмірі 51 179,93 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 19 310,41 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 12 795,14 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - пеня за прострочене зобов`язання 15 861,05 грн.; - пеня за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. 300,00 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500 грн.; - штраф (процентна складова) 2 413,33 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 27.09.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 9 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві. При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Договору відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Згідно п.2.1.1.5.7 Договору власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається Банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1. 63 Договору). Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для Банку передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку. На підставі п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Пунктом 2.1.1.5.6 Договору передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за Договором Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку. Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями. Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашені суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф і розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання в повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, станом на 23.06.2019 року, у загальному розмірі 51 179,93 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 1 9310,41 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 12 795,14 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - пеня за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. 300,00 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500 грн.; - штраф (процентна складова) 2 413,33 грн.. Відповідно до п. 1.1.7.11 Договору він діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично пролонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43 Договору сторони передбачили, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених Договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія Договору закінчується після повного погашення заборгованості. Відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Банку (а. с. 2 4). Разом з позовом Банк надав суду заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 38) та розгляд справи за відсутності представника Банку, в якій останній не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення за наявності передбачени ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстав (а. с. 39). Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що на позові наполягає, не заперечує проти винесення заочного рішення. Відповідач в судове засідання не з`явився. Конверт, в якому відповідачу направлялася судова повістка, повернувся до суду з відміткою пошти, що адресат за зазначеною адресою не проживає. Отже, у відповідності до положень ст. 128 ЦПК України суд першої інстанції вважав, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв та клопотань відповідач до суду не надав, про причини неявки не повідомив, відзиву не надіслав. Тому, суд визнав його неявку з неповажних причин та вважав за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами. На виконання положень ст. 280 ЦПК України судом першої інстанції 09.09.2019 року постановлена ухвала про заочний розгляд даної справи. Заочним рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року вищезазначений позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.09.2011 року, у сумі 19 310,41 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 19 310,41 грн.. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку судові витрати у сумі 724,20 грн., понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 14.08.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладений між сторонами договір складається із заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів. За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. Бнак свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості та не спростована відповідачем. За наданим Банком розрахунком розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем станом на 23.06.2019 року становить 51 179,93 грн., з яких: - 19 310,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 12 795,14 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 00,00 грн. заборгованість за відсотками; - 15 861,05 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; - 300,00 грн. нараховано пені за несвоєчасну сплату боргу; - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 2 413,33 грн. - штраф (процентна складова). У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути такі його складові: - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - пеню за прострочене зобов`язання; - пеню за несвоєчасність сплати боргу; - штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. В заяві-анкеті, яку підписав відповідач, не зазначено розмір відсотків, розмір пені та інших умов отримання кредиту. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банком були дотримані вимоги, передбачені законодавством про захист прав споживачів щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім цього, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді підписаної сторонами заяви-анкети не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Отже, відсутні підстави для стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту, оскільки не можливо встановити строк, з якого у позивача настає право вимоги до відповідача про стягнення простроченої заборгованості. Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті останній вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту. Позовні вимоги в іншій частині суд вважав необґрунтованими, оскільки позичальник при укладенні кредитного договору у вигляді заяви-анкети не підписав жодного документу, який обумовлював би порядок та умови сплати таких платежів як стягнення процентів, пені та штрафних санкцій за користування кредитними коштами наведених у наданому позивачем розрахунку заборгованості. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). При розгляді цих спірних правовідносин судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року та у постанові Верховного Суду у справі № 344/3627/169-ц від 12.06.2019 року (а. с. 64 69). Банк в апеляційній скарзі оскаржує заочне рішення суду тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за прострочене тіло кредиту, пені та штрафів. Просить заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення цих позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалено при недоведеністі обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що не можна вважати неукладеним договір після його частково виконання. Саме по собі посилання на не ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг не можуть бути підставою для визнання неукладеним кредитного договору. Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, а тому підпис позичальника не потрібен, якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору. Висновки Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року можуть бути застосовані, коли відповідачем заперечувалися надані Банком Умови та правила надання банківських послуг як погоджені між сторонами. Помилковим є висновок суду про відмову в стягненні відсотків. 13.11.2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «За зазначеною адресою не проживає». Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.01.2020 року було закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Разом з тим, апеляційним судом було витребувано актуальну інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача. З відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області надійшла інформація, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 . Знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Крижанівка Одеської області Лиманського району. Після цього копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано ОСОБА_1 за адресою - Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказанї кореспонденції повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням строку зберігання». Після цього копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано Крижанівській сільській раді Лиманського району Одеської області для вручення ОСОБА_1 .. Від вказаної сільської ради надійшов лист про те, що громадянин ОСОБА_1 на території вказаної сільської ради не зареєстрований. Будь-якими іншими відомостями, які б свідчили про факт проживання останнього на території сільської ради, остання не володіє. Направлені апеляційним судом у травні 2020 року ОСОБА_1 за адресою - Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання». Після цього на офіційному веб-сайті апеляційного суду було розміщено повідомлення ОСОБА_1 про наявність ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття провадження в порядку спрощеного провадження. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (51 179,93 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції в частині обгрунтування підстав задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, підстав обгрунтування відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, нарахованої пені за прострочене зобов`язання та штрафів. Помилковим є висновок суду про відмову у стягненні нарахованої пені за несвоєчасність плати боргу на суму від 100 грн.. Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 256, 257, 261, 509, 525, 526, 530, 626, 627, 628, 638,, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права, з огляду на наступне. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 27.09.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої виявив бажання отримати кредит у вигляді кредитного ліміту за платіжною карткою «Універсальна», в якій вказав бажаний кредитний ліміт у розмірі 5 000,00 грн. (а. с. 12 12 зворотна сторона). ОСОБА_1 у вищевказаній анкеті-заяві підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, та Тарифами банку, складає між ним та Банком кредитний договір. Він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідно до підписаної ОСОБА_1 довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льготного періоду» (а. с. 13) розмір базової ставки відсотків становить 3% у місяць. Розмір щомісячних платежів становить - 7% від заборгованості, але не менше - 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, слідуючого за звітним. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: 1) за кожний день прострочення кредиту = базова процентна ставка за договором : 30; 2) один раз на місяць при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки від 50 грн. та більше = 1% від суми заборгованості у місяць. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції заперечував онайомлення та підписання ним доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг. Не надані такі заперечення і апеляційному суду. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Згідно п. 2.1.1.7.6, при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У відповідності з наданим позивачем розрахунком відповідач свої зобов`язання перед Банком не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість, станом на 23.06.2019 року, у загальному розмірі 51 179,93 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 1 9310,41 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 12 795,14 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - пеня за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. 300,00 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500 грн.; - штраф (процентна складова) 2 413,33 грн. (а. с. 7 11). Вищевказаний розрахунок боргу відповідачем не спростовано. Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України). За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі. Щодо вищезначених доводів апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 12 795,14 грн., колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитом, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично позичальник отримав в борг), стягнути, у тому числі, заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 12 795,14 грн., нараховану пеню за прострочене зобов`язання у розмірі 15 861,05 грн., нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. у сумі 300,00 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 2 413,33 грн.. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті банку, як невід`ємні частини вищевказаного кредитного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий Банком до позову витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що вказано й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у провадженні № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (27 вересня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09 липня 2019 року надходження позову до суду), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Вищевказане підтверджується також тим, що у п. 1.1.7.58 доданих Банком до позову по даній справі Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 21) вказується: «… У зв`язку з анексію АР Крим та припиненням діяльності Банку на цій території…». Загальновідомим фактом є, що анексія АР Криму відбулася у лютому-березні 2014 року, у той час як Банк у позові посилається на укладання кредитного договору 27.09.2011 року. Вказане свідчить, що до позову Банком додано редакцію Умов та правил надання банківських послуг, яка не існувала на час укладення договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи (а. с. 14 - 28), не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 вересня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у стягненні простроченої заборгованості по тілу кредита, з посиланням тільки на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17-ц. По даній справі, на відміну від справи, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, позичальник ОСОБА_1 ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заперечував ознайомлення та підписання ним доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг (ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у позові Банк вказав: «… ОСОБА_1 …отримав кредит у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок…» (а. с. 2, 4-й абзац знизу). Згідно Умов та правил надання банківських послуг, які додані Банком до позову, і на які посилається Банк, кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.54.). Кредитна карта платіжна карта зі встановленим кредитним лімітом (п. 1.1.1.55.) Прострочений кредит кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті Банку в термін, передбачений Договором (п. 1.1.1.88). Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії Договору він автоматично лонгується на такий самий строк (а. с. 19). Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії Банком випускається Картка на новий термін. Термін дії Картки не підлягає продовженню банком в разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, зке умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком. Під борговими зобов`язаннями за Кредитом Сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування Кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта (п. 2.1.1.12.1. Договору). Форма надання кредиту: «Фінансовий» кредитний ліміт може бути використаний для отримання готівкових коштів з Картрахунку і безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги (п. 2.1.1.12.1.1). Відповідно до Анкети-заяви (а. с. 12 - 12 зворотна сторона) платіжну картку Кредитка «Універсальна» ОСОБА_1 отримав 27.09.2011 року. З врахуванням вищевказаних положень Умов та правил надання банківських послуг про строк дії договору та строк дії картки, відсутності у справі доказів перевипуску картки, останнім днем дії договору є 27.09.2013 року. Доказів щодо іншого строку дії договору, перевипуску картки матеріали справи не містять. Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 27.09.2013 року сальдо поточної заборгованості за кредитом становить 7 165,45 грн., а сальдо простроченої заборгованості по кредиту становить 0,00 грн. (а. с. 5 зворотна сторона). Колегія суддів також звертає увагу на те, що у першій частині наданого Банком розрахунку заборгованості за період з 27.09.2011 року по 31.05.2015 року у стовпчику «Сальдо простроченої заборгованості за кредитом» розмір цієї заборгованості становить 0,00 грн. (а. с. 5 6). Заборгованість по «Тіло кредита прострочене на звітну дату» з`являється і починається рахуватися з 01.10.2018 року в розмірі 1 052,08 грн.. Таким чином, штучно змінюючи ліміт, Банк фактично погашує заборгованість за процентами за користування кредитом (у позові (а. с. 3 зворотна сторона) заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн., у розрахунку заборгованості (а. с. 11) заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.) і показує заборгованість по «Тіло кредиту прострочене на звітну дату». Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства підстави і предмет позову визначає позивач. Суд визначає правову природу відносин між сторонами спору (надає правову кваліфікацію відносинам сторін), визначає норму матеріального права, яка регулює правовідносини сторін. Банк у позовіне вказує, яким чином виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту. У позові вказується тільки на те, що ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 9 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 2, 4-й абзац знизу). Також Банк вказує, що Банк має право встановлювати та змінювати кредитний ліміт відповідно до п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору (а. с. 2, абзац 1-й знизу). Ні зі змісту позовної заяви, ні з наданого Банком розрахунку заборгованості (а. с. 5 11) не вбачається отримання відповідачем кредиту у розмірі 32 105,55 грн. = 19 310,41 грн. (заборгованість по тілу кредиту) + 12 795,14 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). Як вказувалося вище,разом із позовною заявою Банк надав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 38) та заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 39). Додану Банком до апеляційної скарги довідку про випуск чотирьох карток зі строком дії двох 03/21 (а. с. 83) апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки Банком не надано доказів існування об`єктивно незалежних від нього причин ненадання вказаного доказу суду першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Таким чином, вимоги Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита є недоведеними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити саме за вищевказаного обгрунтування. Оскільки вимоги про стягнення нарахованої пені за прострочене зобов`язання є похідними від стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, у їх задоволенні також необхідно відмовити. Щодо стягнення пені, нарахованої за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 300 грн., колегія суддів зазначає наступне. Пред`являючи позовні вимоги про стягнення вказаної пені, Банк послався на витяги з Умов та правил надання банківських послуг. Наявна у справі підписана ОСОБА_1 довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льготного періоду» (а. с. 13), підписання якої відповідач не оспорює, містить інформацію про сплату пені за несвоєчасність погашення заборгованості та штрафів, вимоги за якими були заявлені Банком (а. с. 3 зворотна сторона - 4). ОСОБА_1 не спростував розрахунок Банку щодо заборгованості за пенею, сплата якої передбачена вищевказаною довідкою, що є його процесуальним обов`язком відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Таким чином, позвоні вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості по пені за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. у розмірі 300,00 грн. є доведеними, а тому підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по штрафам колегія суддів зазначає наступне. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19 від зазначеної правової позиції не відійшов. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, оскільки Банком було одночасно заявлено вимоги до ОСОБА_1 як щодо пені, так і щодо штрафів за одне й те саме порушення, а саме за несвоєчасність погашення останнім заборгованості, то задоволенню підлягають тільки вимоги про стягнення пені у розмірі 300,00 грн., про що було зазначено вище. Виходячи з вищевикладеного, оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вищевказані зобов`язання за кредитним договором з повернення отриманого кредиту не виконав підлягають задоволенню позовні вимоги Банку про стягення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 310,41 грн. та про стягнення пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 300,00 грн., усього в загальному розмірі 19 610,41 грн.. В задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита у сумі 12 795,14 грн., стягнення нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 15 861,05 грн., стягнення штрафу (фіксована частина) у розмірі - 500 грн., стягнення штрафу (процентна складова) у розмірі 2 413,33 грн., усього в загальному розмірі 31 569,52 грн., необхідно відмовити. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що не можна вважати договір неукладеним після його частково виконання, не ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеним кредитного договору, помилкове посилання суду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, є обгрунтованими. Доводи апелянта про помилковий висновок суду про відмову у стягненні відсотків, оскільки кредитний договір є платним, є неспроможними, оскільки як вказувалося вище Банк не заявляв позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом. Таким чином, апеляційна скарга Банку є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову Банку за вищевказаного обґрунтування. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат. На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь Банку документально підтверджений сплачений судовий збір за подання позову (1 921 грн. а. с. 1) та за подання апеляційної скарги (1 795,20 грн. а. с. 91) пропорційно розміру задоволених позовних вимог (38%) у розмірі 1 411,13 грн. = (1 921,00 грн. + 1 795,20 грн.) х 34%. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасинка справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, - задовольнити частково. Заочне рішенняІванівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства комерційного бану «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570)заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.09.2011 року станом на 23 червня 2019 року в загальному розмірі 19 610 (дев`ятнадцять тисяч шістсот десять) грн. 41 коп., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19 (дев`ятнадцять тисяч триста десять) грн. 41 коп.; - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 300 (триста) грн. 00 коп.. В задоволенні іншої частини позову відмовити. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства комерційного бану «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570)судовий збір у сумі - 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 13 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе