Постанова 4813 № 496/1876/19

Номер провадження: 22-ц/813/2015/20 Номер справи місцевого суду: 496/1876/19 Головуючий у першій інстанції Галич О. П. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 496/1876/19 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/2015/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у передбаченому статею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поданою представником - Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Галич О.П. 20 вересня 2019 року, встановив: У травні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі Банк)звернулося до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.11.2011 року, станом на 17.04.2019 року, в загальному розмірі 24 849,93 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту 9 578,70 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 5 615,11 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - нарахована пеня за прострочене зобов`язання 7 146,00 грн.; - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 850,00 грн.; - штраф (фіксована складова) 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) 1 159,52 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 02.11.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві. При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Договору відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Згідно п.2.1.1.5.7 Договору власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається Банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1. 63 Договору). Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для Банку передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку. На підставі п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Пунктом 2.1.1.5.6 Договору передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за Договором Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку. Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями. Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашені суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф і розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання в повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, станом на 17.04.2019 року, в загальному розмірі 24 849,93 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту 9 578,70 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 5 615,11 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - нарахована пеня за прострочене зобов`язання 7 146,00 грн.; - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 850,00 грн.; - штраф (фіксована складова) 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) 1 159,52 грн.. Відповідно до п. 1.1.7.11 Договору він діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично пролонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43 Договору сторони передбачили, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених Договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія Договору закінчується після повного погашення заборгованості. Відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Банку (а. с. 1 4 зворотна сторона). Разом з позовом Банк надав суду заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 56) та розгляд справи за відсутності представника Банку, в якій останній не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення за наявності передбачени ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстав (а. с. 54). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31.05.2019 року відкрито провадження по справі. Призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. Представник позивача у судове засідання не з`явився. Як вказувалося вище, надав до суду першої інстанції заяву про розгляд справи без його участі, вказав про підтримку позовних вимог. Не заперечував проти заочного розгляду справи. Відповідач ОСОБА_1 в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не надав, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідність подання відзиву. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом першої інстанції було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи (а. с. 66). Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20 вересня 2019 року вищезазначений позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.11.2011 року в сумі 9 578,70 грн. та судовий збір у розмірі- 1 921,00 грн.. Всього стягнуто 11 499,70 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 02.11.2011 року ОСОБА_1 підписав «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» (а. с. 9 - 10) про те, що він отримав картку, про що свідчить його підпис у зазначеній анкеті-заяві. Банку позові посилається на те, що відповідач 02.11.2011 року отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, «Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» не містить даних про отримання відповідачем зазначеної суми кредиту. Разом з цим, у анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору Банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду по договору SAMDN50000052451884 та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, обов`язок клієнта, зокрема погашати заборгованість по кредиту, відсотки за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. Згідно з п. 2.1.1.7.6 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни. Пунктом 2.1.1.2.4 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку встановлено, що підписання цього договору є прямим і безумовним згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідно до п. 1.1.7.11 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив умови кредитного договору. Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.04.2019 року становить 24 849,93 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту 9 578,70 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 5 615,11 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - нарахована пеня за прострочене зобов`язання 7 146,60 грн.; - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн. 850,00 грн.; - штраф (фіксована частина) 500 грн.; - штраф (процентна складова) 1 159,52 грн. (а. с. 6 - 9). Судом першої інстанції критично оцінені доводи позивача про встановлення штрафних санкцій у вигляді штрафу (фіксована частина) в сумі - 500 грн. та штрафу (процентна складова) у сумі 1 159,52 грн., а також заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 5 615,11 грн., пені за прострочене зобов`язання у сумі 7 146,60 грн., заборгованості за нарахованою пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у сумі - 850,00 грн.. З доданого до позову розрахунку вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за кредитним договором нарахована пеня в розмірі 7146,60 грн.. Водночас, за вказане порушення до ОСОБА_1 також застосований штраф - 500 грн. (фіксована частина) та штраф (процентна складова) 1 159,52 грн.. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року по справі № 347/1910/15-ц, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв`язку з чим у задоволенні вимог про стягнення штрафів необхідно відмовити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. В анкеті-заяві позичальника від 02.11.2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій підписаній сторонами анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення грошового зобов`язання та її визначений розмір. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.11.2011 року, посилається на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Довідка про умови кредитування та Витяг з Умов розумів відповідач ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (02.11.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.05.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

47. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, що стосується заборгованості за простроченним тілом кредиту в сумі - 5 615,11 грн., пені за прострочене зобов`язання у сумі 7 146,60 грн., заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплату боргу на суму від 100 грн. у сумі - 850,00 грн. суд першої інстанцїі вважав, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь Банку зазначених сум, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу в анкеті-заяві від 02.11.2011 року, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Тому, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19. Проте, оскільки відповідач відмовляється виконувати взяті на себе зобов`язання, суд першої інстанції вважав, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту. З відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 9 578,70 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту (а. с. 64 69). Банк в апеляційній скарзі оскаржує заочне рішення суду тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та неустойкою. Просить заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення цих позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалено при недоведеністі обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що при укладенні договору сторонами були досягнуті домовленості щодо усіх його істотних умов, оскільки відповідачем було особисто підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового режиму», в якій зазначена базова відсоткова ставка, пеня та розмір штрафів. Встановивши надання кредиту та його неповернення, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту. Безпідставними є посилання суду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року, оскільки по даній справі відповідач не заперечував надані Банком Умови та правила надання банківських послуг. 30.10.2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням терміну зберігання». Після цього копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно надіслано ОСОБА_1 .. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Після цього копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було втретє надіслано ОСОБА_1 .. Одночасно на офіційному веб-сайті апеляційного суду було розміщено повідомлення ОСОБА_1 про наявність ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття провадження. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Апеляційним судом було витребувано актуальну інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача. З відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області надійшла інформація, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 . Після цього копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копіч апеляційної скарги були вчетверте та вп`яте надіслані ОСОБА_1 за вищевказаною адресою. Одночасно копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги були надіслані Секретарівській сільській раді Біляївського району Одеської області для вручення ОСОБА_1 .. Рекомендовані повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції повернулися до апеляційного суду з примітками пошти «За закінченням терміну зберігання» та «Інші причини». Відповіді від Секретарівської сільської ради Біляївського району Одеської області до апеляційного суду не надійшло. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.05.2020 року було закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (24 849,43 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заочне рішення суду першої інстанції оскаржено тільки в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту та неустойки, тому законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в іншій частині не перевіряється. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції в частині обгрунтування підстав відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, нарахованої пені за прострочене зобов`язання та штрафів. Помилковим є висновок суду про відмову у стягненні нарахованої пені за несвоєчасність плати боргу на суму від 100 грн.. Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 256, 257, 261, 509, 525, 526, 530, 626, 627, 628, 638,, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права, з огляду на наступне. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 02.11.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої виявив бажання отримати платіжну картку КРЕДИТКА «УНІВЕРСАЛЬНА», бажаний кредитний ліміт у розмірі 5 000,00 грн. (а. с. 9 зворотна сторона - 10). ОСОБА_1 у вищевказаній анкеті-заяві підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, та Тарифами банку, складає між ним та Банком кредитний договір. Він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідно до підписаної ОСОБА_1 довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льготного періоду» (а. с. 12 зворотна сторона) розмір базової ставки відсотків становить 2,5% у місяць. Розмір щомісячних платежів становить - 7% від заборгованості, але не менше - 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, слідуючого за звітним. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: 1) за кожний день прострочення кредиту = базова процентна ставка за договором : 30; 2) один раз на місяць при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки від 50 грн. та більше = 1% від суми заборгованості у місяць. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , будучи освідомленим про розгляд справи судом (а. с. 64 зворотна сторона), у суді першої інстанції заперечував онайомлення та підписання ним доданих Банком до позову довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льготного періоду», Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів з надання банківських послуг. Не надані такі заперечення і апеляційному суду. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Згідно п. 2.1.1.7.6, при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У відповідності з наданим позивачем розрахунком відповідач свої зобов`язання перед Банком не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість, станом на17.04.2019 року становить 24 849,93 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту 9 578,70 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 5 615,11 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - нарахована пеня за прострочене зобов`язання 7 146,60 грн.; - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн. 850,00 грн.; - штраф (фіксована частина) 500 грн.; - штраф (процентна складова) 1 159,52 грн. (а. с. 6 - 9). Вищевказаний розрахунок боргу відповідачем не спростовано. Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України). За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі. Щодо вищезначених доводів апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 5 615,11 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 7 146,60 грн., колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитом, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично позичальник отримав в борг), стягнути, у тому числі, заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 5 615,11 грн., нараховану пеню за прострочене зобов`язання у розмірі 7 146,00 грн., нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у сумі 850,00 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 1 159,52 грн.. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті банку, як невід`ємні частини вищевказаного кредитного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий Банком до позову витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що вказано й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у провадженні № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (27 вересня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09 липня 2019 року надходження позову до суду), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), оскільки такі не містять підпису позичальника викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Вищевказане підтверджується також тим, що у п. 1.1.7.58 доданих Банком до позову по даній справі Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 21) вказується: «… У зв`язку з анексію АР Крим та припиненням діяльності Банку на цій території…». Загальновідомим фактом є, що анексія АР Криму відбулася у лютому-березні 2014 року, у той час як Банк у позові посилається на укладання кредитного договору 02.11.2011 року. Вказане свідчить, що до позову Банком додано редакцію Умов та правил надання банківських послуг, яка не існувала на час укладення договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи (а. с. 14 - 28), не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02 листопада 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, від яки не було відступлено у постанові Верховного Суду в постанові від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у стягненні простроченої заборгованості по тілу кредита, з посиланням тільки на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17-ц. По даній справі, на відміну від справи, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, позичальник ОСОБА_1 ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заперечував ознайомлення та підписання ним доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг (ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у позові Банк вказав: «… ОСОБА_1 …отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок…» (а. с. 1 зворотна сторона, 1-й абзац зверху). Згідно Умов та правил надання банківських послуг, які додані Банком до позову, і на які посилається Банк, кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.54.). Кредитна карта платіжна карта зі встановленим кредитним лімітом (п. 1.1.1.55.) Прострочений кредит кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті Банку в термін, передбачений Договором (п. 1.1.1.88). Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії Договору він автоматично лонгується на такий самий строк (а. с. 19). Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії Банком випускається Картка на новий термін. Термін дії Картки не підлягає продовженню банком в разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, зке умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком. Під борговими зобов`язаннями за Кредитом Сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування Кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта (п. 2.1.1.12.1. Договору). Форма надання кредиту: «Фінансовий» кредитний ліміт може бути використаний для отримання готівкових коштів з Картрахунку і безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги (п. 2.1.1.12.1.1). Відповідно до Анкети-заяви (а. с. 9 зворотна сторона - 10) платіжну картку Кредитка «Універсальна» ОСОБА_1 отримав 02.11.2011 року. З врахуванням вищевказаних положень Умов та правил надання банківських послуг про строк дії договору та строк дії картки, відсутності у справі доказів перевипуску картки, останнім днем дії договору є 02.11.2013 року. Доказів щодо іншого строку дії договору, перевипуску картки матеріали справи не містять. Колегія суддів також звертає увагу на те, що у першій частині наданого Банком розрахунку заборгованості за період з 02.11.2011 року по 01.04.2015 року (а. с. 5 6) як у стовпчику - «Залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту)», так і у стовпчику - «Залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)» заборгованість зазначена у розмірі 0,00 грн.. Заборгованість у стовпчику «Тіло кредита прострочене на звітню дату» з`являється у другій частині розрахунку заборгованості (а. с. 5 зворотна сторона 9) і починає рахуватися тільки з 11.08.2018 року в розмірі 449,83 грн.. Таким чином, штучно змінюючи ліміт, Банк фактично погашує заборгованість за процентами за користування кредитом (у позові (а. с. 3) заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн., у розрахунку заборгованості (а. с. 9) заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.) і показує заборгованість по «Тіло кредита прострочене на звітну дату». Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства підстави і предмет позову визначає позивач. Суд визначає правову природу відносин між сторонами спору (надає правову кваліфікацію відносинам сторін), визначає норму матеріального права, яка регулює правовідносини сторін. Банк у позовіне вказує, яким чином виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту. У позові вказується тільки на те, що ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 2 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 1 зворотна сторона, 1-й абзац зверху). Також Банк вказує, що Банк має право встановлювати та змінювати кредитний ліміт відповідно до п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору рахунок (а. с. 1 зворотна сторона, 4-й абзац зверху). Ні зі змісту позовної заяви, ні з наданого Банком розрахунку заборгованості (а. с. 5 9) не вбачається отримання відповідачем кредиту у розмірі 15 193,81 грн. = 9 578,70 грн. (заборгованість по тілу кредиту) + 5 615,11 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). Як вказувалося вище,разом із позовною заявою Банк надав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 56) та заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 54). Таким чином, вимоги Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита є недоведеними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити саме за вищевказаного обгрунтування. Оскільки вимоги про стягнення нарахованої пені за прострочене зобов`язання є похідними від стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, у їх задоволенні також необхідно відмовити. Щодо стягнення пені, нарахованої за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 850 грн., колегія суддів зазначає наступне. Пред`являючи позовні вимоги про стягнення вказаної пені, Банк послався на витяги з Умов та правил надання банківських послуг. Наявна у справі підписана ОСОБА_2 довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льготного періоду» (а. с. 13), підписання якої відповідач не оспорює, містить інформацію про сплату пені за несвоєчасність погашення заборгованості та штрафів, вимоги за якими були заявлені Банком (а. с. 3 зворотна сторона - 4). Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що Довідка про умови кредитування не підписана ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 не спростував розрахунок Банку щодо заборгованості за пенею, сплата якої передбачена вищевказаною довідкою, що є його процесуальним обов`язком відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Таким чином, позвоні вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості по пені за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. у розмірі 850,00 грн. є доведеними, а тому підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по штрафам колегія суддів зазначає наступне. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19 від зазначеної правової позиції не відійшов. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, оскільки Банком було одночасно заявлено вимоги до ОСОБА_1 як щодо пені, так і щодо штрафів за одне й те саме порушення, а саме за несвоєчасність погашення останнім заборгованості, то задоволенню підлягають тільки вимоги про стягнення пені у розмірі 300,00 грн., про що було зазначено вище. Таким чином, правильними є висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів. Виходячи з вищевикладеного, оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вищевказані зобов`язання за кредитним договором з повернення отриманого кредиту не виконав підлягають задоволенню позовні вимоги Банку про стягення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 578,70 грн. та про стягнення пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 850,00 грн., усього в загальному розмірі 10 428,87 грн.. В задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита у сумі 5 613,11 грн., стягнення нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 7 146,00 грн., стягнення штрафу (фіксована частина) у розмірі - 500 грн., стягнення штрафу (процентна складова) у розмірі 1 159,52 грн., усього в загальному розмірі 14 418,63 грн., необхідно відмовити. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги на підписану позичальником довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового режиму», безпідставність посилання суду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року є обґрунтованими. Доводи апелянта про те, що встановивши надання кредиту та його неповернення, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, є такими, що не спростовують вищевказані встановлені по справі фактични обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а тому не мають наслідком задоволення апеляційної скарги. Таким чином, апеляційна скарга Банку є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову Банку за вищевказаного обґрунтування. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат. На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь Банку документально підтверджений сплачений судовий збір за подання позову (1 921 грн. а. с. 52 зворотна сторона) та за подання апеляційної скарги (2 881,50 грн. а. с. 80) пропорційно розміру задоволених позовних вимог (42%) у розмірі 2 017,05 грн. = (1 921,00 грн. + 2 881,50 грн.) х 42%. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасинка справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, - задовольнити частково. Заочне рішенняБіляївського районного суду Одеської області від 20 вересня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства комерційного бану «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570)заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.11.2011 року станом на 17 квітня 2019 року в загальному розмірі 10 428 (десять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 87 коп., з яких: - заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 578 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 70 коп.; - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.. В задоволенні іншої частини позову відмовити. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства комерційного бану «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570)судовий збір у сумі 2 017 (дві тисячі сімнадцять) грн. 05 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе