Постанова 4813 № 520/15712/19

Номер провадження: 22-ц/813/2022/20 Номер справи місцевого суду: 520/15712/19 Головуючий у першій інстанції Васильків О. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 520/15712/19 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/2022/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у передбаченому статею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поданою представником - Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Васильків О.В. 12 вересня 2019 року, встановив: У липні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі Банк)звернулося до суду з вищенаведеною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.06.2013 року, станом на 23.06.2019 року, у загальному розмірі 11 935,06 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 245,82 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 2 440,98 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - пеня за прострочене зобов`язання 6 453,73 грн.; - пеня за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. 1 750,00 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500 грн.; - штраф (процентна складова) 544,53 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 04.06.2013 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві. При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Договору відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Згідно п.2.1.1.5.7 Договору власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається Банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1. 63 Договору). Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для Банку передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку. На підставі п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Пунктом 2.1.1.5.6 Договору передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за Договором Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку. Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями. Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашені суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф і розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання в повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, станом на 23.06.2019 року, у загальному розмірі 11 935,06 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 245,82 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 2 440,98 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - пеня за прострочене зобов`язання 6 453,73 грн.; - пеня за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. 1 750,00 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500 грн.; - штраф (процентна складова) 544,53 грн.. Відповідно до п. 1.1.7.11 Договору він діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично пролонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43 Договору сторони передбачили, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених Договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія Договору закінчується після повного погашення заборгованості. Відповідачка продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Банку (а. с. 1 3). Разом з позовом Банк надав суду заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 5) та розгляд справи за відсутності представника Банку, в якій останній не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення за наявності передбачени ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстав (а. с. 6). Ухвалою Київського районного суду від 19.07.2019 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 (а. с. 42), яке повернулося до суду першої інстанції з приміткою пошти - «За закінченням терміну зберігання». Відзиву або будь-яких інших заяв щодо розгляду справи від відповідачки не надійшло. З урахуванням вищеказаних обставин, суд першо інстанції прийшов до висновку про наявність передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року в задоволенні вищезазначеного позову Банку відмовлено. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 04.06.2013 року звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з Анкетою-Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія якої надана позивачем до позовної заяви (а. с. 11). З вказаного документу вбачається, що в ньому зазначені персональні дані відповідачки щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, відомості щодо освіти, сімейного стану та місця роботи, дата та підпис. З наданої копії вбачається також, що в ній не має відмітки яку платіжну карту заявник ОСОБА_1 має бажання оформити на своє ім`я. При цьому, розмір бажаного кредитного ліміту також в заяві не вказаний. Інших умов вказана анкета-заява не містить. Також на підтвердження позовних вимог суду надано: - Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 12); - Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 13 27). З наданого позивачем до позову розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.06.2019 року становить 11 935,06 грн., з яких: - 245,82 грн. тіло кредиту; - 2 440,98 грн. заборгованість за простроченим тілом кредита; - 6 453,73 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1 750,00 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; 1 044,53 грн. - заборгованість по судовим штрафам (а. с. 10 - 12). З вказаної заяви відповідачки ОСОБА_1 вбачається, що остання не містить будь-яких даних про видачу кредитної картки, строку її дії, надання кредитних коштів, строку повернення кредиту тощо. Крім того, в заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Суд зазначив, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачці кредитного ліміту. При цьому, в позовній заяві позивачем вказано кредитний ліміт в розмірі 2 000,00 грн., а в заяві позичальника бажаний розмір кредитного ліміту взагалі не зазначено. При ухваленні рішення, суд першої інстанції враховував висновки, що містяться в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, в якій Верховний Суд, зокрема зазначив, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві, яка безпосередньо підписана позичальником. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першо їінстанції зазначив про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені (а. с. 43 46). Банк в апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову Банку в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалено при недоведеністі обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідачка відзиву на позов не надала, тобто вона не оспорювала укладення кредитного договору, тому відсутні підстави для застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17. Встановивши надання кредиту та користування кредитними коштами, у суду не було підстав для відмови в задоволенні вимог Банку про стягнення тіла кредиту, відсотків по кредиту. Суд проігнорував принцип платності кредитного договору, ставить під загрозу фінансову стабільність Банку. 04.11.2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції до апеляційного суду не повернулося. Апеляційним судом повторно були направлені ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги. Рекомендоване повідомлення про вручення вищевказанї кореспонденції повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання». Апеляційним судом було витребувано актуальну інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачки. З відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області надійшла інформація, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Апеляційним судом втретє були направлені ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги. Одночасно на на офіційному веб-сайті апеляційного суду було розміщено повідомлення ОСОБА_1 про наявність ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження. Рекомендоване повідомлення про вручення вищевказанї кореспонденції вдіповідачці повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання». Апеляційним судом вчетверте були направлені ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги. Одночасно вищевказана кореспонденція була направлена Обьєднанню власників квартир багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 » для вручення ОСОБА_1 .. Рекомендоване повідомлення про вручення вищевказанї кореспонденції вдіповідачці повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання». Від ОСББ «Терешкової 3/3» відповідь не надійшла. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.05.2020 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (11 935,06 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про відмову в позові у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 256, 257, 261, 509, 525, 526, 530, 626, 627, 628, 638,, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права, з огляду на наступне. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 04.06.2013 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 11 11 зворотна сторона). ОСОБА_1 у вищевказаній анкеті-заяві підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua банку, складає між нею та Банком кредитний договір. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг. Вищевказана анкета-заява не містить відомостей ні про кредитний ліміт, ні про вид платіжної картки. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції заперечувала онайомлення та підписання нею доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоде». Не надані такі заперечення і апеляційному суду. Не надані такі заперечення і апеляційному суду. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Згідно п. 2.1.1.7.6, при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У відповідності з наданим позивачем розрахунком відповідачка свої зобов`язання перед Банком не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася заборгованість, станом на 23.06.2019 року, у загальному розмірі 11 935,06 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 245,82 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту 2 440,98 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - пеня за прострочене зобов`язання 6 453,73 грн.; - пеня за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. 1 750,00 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500 грн.; - штраф (процентна складова) 544,53 грн. (а. с. 7 10 зворотна сторона). Вищевказаний розрахунок боргу відповідачкою не спростовано. Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України). За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі. Щодо вищезначених доводів апелянта про необхідність задоволення позову в повному обсязі, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитом, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично позичальник отримав в борг) у розмірі 245,82 грн., стягнути, у тому числі, заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 2 440,98 грн., нараховану пеню за прострочене зобов`язання у розмірі 6 453,73 грн., нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. у сумі 1 750,00 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 544,53 грн.. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті банку, як невід`ємні частини вищевказаного кредитного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий Банком до позову витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що вказано й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у провадженні № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (27 вересня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09 липня 2019 року надходження позову до суду), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Вищевказане підтверджується також тим, що у п. 1.1.7.58 доданих Банком до позову по даній справі Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 21) вказується: «… У зв`язку з анексію АР Крим та припиненням діяльності Банку на цій території…». Загальновідомим фактом є, що анексія АР Криму відбулася у лютому-березні 2014 року, у той час як Банк у позові посилається на укладання кредитного договору 04.06.2013 року. Вказане свідчить, що до позову Банком додано редакцію Умов та правил надання банківських послуг, яка не існувала на час укладення договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи (а. с. 13 - 27), не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04 червня 2013 року шляхом підписання анкети-заяви. Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у стягненні простроченої заборгованості по тілу кредита, з посиланням тільки на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17-ц. По даній справі, на відміну від справи, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, позичальник ОСОБА_1 ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заперечувала ознайомлення та підписання нею доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг (ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у позові Банк вказав: «… ОСОБА_1 …отримав(-ла) кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок…» (а. с. 2, 4-й абзац знизу). Згідно Умов та правил надання банківських послуг, які додані Банком до позову, і на які посилається Банк, кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.54.). Кредитна карта платіжна карта зі встановленим кредитним лімітом (п. 1.1.1.55.) Прострочений кредит кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті Банку в термін, передбачений Договором (п. 1.1.1.88). Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії Договору він автоматично лонгується на такий самий строк (а. с. 19). Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії Банком випускається Картка на новий термін. Термін дії Картки не підлягає продовженню банком в разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, зке умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком. Під борговими зобов`язаннями за Кредитом Сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування Кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта (п. 2.1.1.12.1. Договору). Форма надання кредиту: «Фінансовий» кредитний ліміт може бути використаний для отримання готівкових коштів з Картрахунку і безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги (п. 2.1.1.12.1.1). Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 23.06.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 245,82 грн.. Вказаний розрахунок заборгованості щодо тіла кредиту відповідачка не спростувала. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по тілу кредита у сумі 245,82 грн.. Щодо позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту колегія суддів зазначає наступне. З врахуванням вищевказаних положень Умов та правил надання банківських послуг про строк дії договору та строк дії картки, відсутності у справі доказів перевипуску картки, останнім днем дії договору є 04.06.2015 року. Доказів щодо іншого строку дії договору, перевипуску картки матеріали справи не містять. Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості (а. с. 8) станом на 04.06.2015 року поточна заборгованість за кредитом становить 0,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту становить 0,00 грн.. Заборгованість у стовпчику «Тіло кредита прострочене на звітню дату» починається рахуватися 01.02.2016 року в розмірі 50,00 грн.. Таким чином, штучно змінюючи ліміт, Банк фактично погашує заборгованість за процентами за користування кредитом (у позові (а. с. 2 зворотна сторона) заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн., у розрахунку заборгованості (а. с. 10 зворотна сторона) заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.) і показує заборгованість по «Тіло кредиту прострочене на звітню дату». Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства підстави і предмет позову визначає позивач. Суд визначає правову природу відносин між сторонами спору (надає правову кваліфікацію відносинам сторін), визначає норму матеріального права, яка регулює правовідносини сторін. Банк у позовіне вказує, яким чином виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту. У позові вказується тільки на те, що ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 1 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 2, 4-й абзац знизу). Також Банк вказує, що Банк має право встановлювати та змінювати кредитний ліміт відповідно до п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору (а. с. 2, абзац 1-й знизу). Ні зі змісту позовної заяви, ні з наданого Банком розрахунку заборгованості (а. с. 5 11) не вбачається отримання відповідачем кредиту у розмірі 2 686,80 грн. = 245,82 грн. (заборгованість по тілу кредиту) + 2 440,98 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). Як вказувалося вище,разом із позовною заявою Банк надав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 36) та заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 37). Таким чином, вимоги Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита є недоведеними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити саме за вищевказаного обгрунтування. Оскільки вимоги про стягнення нарахованої пені за прострочене зобов`язання є похідними від стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, у їх задоволенні також необхідно відмовити. Щодо стягнення пені, нарахованої за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 1 750 грн., колегія суддів зазначає наступне. Пред`являючи позовні вимоги про стягнення вказаної пені, Банк послався на витяги з Умов та правил надання банківських послуг та з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 13 - 27), підписання яких відповідачка не оспорює. Разом з тим, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19 (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 263 ЦПК України), колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягення пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 1 750 грн.. Щодо позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по штрафам колегія суддів зазначає наступне. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19 від зазначеної правової позиції не відійшов. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з вищевикладеного, оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вищевказані зобов`язання за кредитним договором з повернення отриманого кредиту не виконала підлягають задоволенню тільки позовні вимоги Банку про стягення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 245,82 грн.. В задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягненнязаборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 2 440,98 грн., пені за прострочене зобов`язання у сумі 6 453,73 грн.; пені за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. у сумі 1 750,00 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі - 500 грн., штрафу (процентна складова)в розмірі 544,53 грн. необхідно відмовити. Доводи апелянта про те, що відповідачка не заперечувала онайомлення та підписання Умов та правил надання банківських послуг, тому відсутні підстави для застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, щодо наявності підстав для стягнення боргу за тілом кредиту є обгрнутованими. Доводи апелянта про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, нарахованої пені за прострочене зобов`язання та штрафів є неспроможними за вищевказаного обгрунтування, зводяться до переоцінки апелянтом доказів по справі. Доводи апелянта про необхідність стягнення відсотків за користування кредитом колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі вимоги не заявлялися у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційна скарга Банку є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову Банку за вищевказаного обґрунтування. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат. На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь Банку документально підтверджений сплачений судовий збір за подання позову (1 921 грн. а. с. 35) та за подання апеляційної скарги (2 881,50 грн. а. с. 53) пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2%) у розмірі 461,28 грн. = (1 921,00 грн. + 2 881,50 грн.) х 2%. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасинка справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, - задовольнити частково. Заочне рішенняКиївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства комерційного бану «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570)заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.06.2013 року станом на 23 червня 2019 року в загальному розмірі 245 (двісті сорок п`ять) грн. 82 коп., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту в розмірі 245 (двісті сорок п`ять) грн. 82 коп.. В задоволенні іншої частини позову відмовити. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства комерційного бану «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570)судовий збір у сумі 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 28 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе