Постанова 4803 № 212/2904/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6471/20 Справа № 212/2904/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 212/2904/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Чубіна А.В. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 25 травня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. В обґрунтування позову зазначено, що 16 травня 2008 року від нещасного випадку, який трапився при виконання трудових обов`язків, загинув його батько ОСОБА_3 . Внаслідок смерті батька позивач переносить тяжкі моральні страждання, оскільки він втратив рідну йому людину, яку дуже любив і поважав. Смерть батька призвела до того, що позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають позивача навіть до теперішнього часу, тому просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 275 000 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 140 000 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1 400 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає принципам єдності сталої судової практики під час розгляду аналогічних справ. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що втрата батька є незворотною втратою, яка не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть батька призвела до того, що позивач зазнав сильного нервового потрясіння, адже він втратив близьку для нього людину, яку дуже любив та який був для нього прикладом у житті. У відзиві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на апеляційну скаргу позивача зазначає про те, що в апеляційній скарзі позивача не зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при ухваленні рішення по справі, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду. Тому вважають, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, просять рішення суду залишити без змін. Учасники справи, належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на апеляційну скаргу позивача, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є сином ОСОБА_3 (а.с.11). За життя ОСОБА_3 працював на посаді машиніста бурової установки шахти «Октябрська» ВАТ «КЗРК», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». 16 травня 2008 року, при виконанні трудових обов`язків з батьком позивача ОСОБА_3 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством 26.06.2008 року складено акт № 11 Форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (а.с.5-7). Пунктом 7 вказаного Акту форми Н-1 визначено, що причиною нещасного випадку було визнано: невиконання посадових обов`язків та інші психофізіологічні причини. Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці визнано працівників підприємства відповідача (а.с.5-7). На підставі Акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 підприємством складено акт форми Н-5 спеціального розслідування випадку, що стався 16.05.2008 року на шахті « Октябрська» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», у відповідності до пункту 6 особами, які винні в нещасному випадку є: машиніст бурової установки дільниці № 2 ОСОБА_4 , який порушив ст. 14 Закону України « Про охорону праці», п.1.17 « Інструкції з охорони праці№ 10 для машиніста бурової установки»; гірничий майстер дільниці № 21 ОСОБА_5 , який не забезпечив дотримання підлеглими вимог нормативно-правових актів охорони праці, чим порушив п.2.2. «Посадової Інструкції гірничого майстра бурової дільниці»; начальник дільниці ОСОБА_6 , який не забезпечив дотримання підлеглими вимог нормативно-правових актів охорони праці, чим порушив п.2.2.2. «Посадової Інструкції начальника бурової дільниці» (а.с.8-10). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок, внаслідок якого помер батько позивача, стався 16 травня 2008 року під час його роботи на підприємстві відповідача, внаслідок якого позивачу спричинена моральна шкода, яка має бути відшкодована на підставі ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, відповідачем по справі. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для відшкодування ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» моральної шкоди ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю батька, який загинув в результаті нещасного випадку на виробництві. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини. Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України. Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, як син загиблого від нещасного випадку на виробництві. Вказані підстави відповідальності ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_3 , судом першої інстанції встановлені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 26 червня 2008 року, що стався 16 травня 2008 року, яким встановлена вина машиніста бурової установки дільниці № 2 ОСОБА_4 , який порушив ст. 14 Закону України « Про охорону праці», п.1.17 « Інструкції з охорони праці № 10 для машиніста бурової установки»; гірничого майстра дільниці № 21 ОСОБА_5 , який не забезпечив дотримання підлеглими вимог нормативно-правових актів охорони праці, чим порушив п.2.2. «Посадової Інструкції гірничого майстра бурової дільниці»; начальника дільниці ОСОБА_6 , який не забезпечив дотримання підлеглими вимог нормативно-правових актів охорони праці, чим порушив п.2.2.2. «Посадової Інструкції начальника бурової дільниці», що й стало причиною нещасного випадку. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості, з огляду на наступне. Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Беручи до уваги, що смерть батька позивача настала у зв`язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, глибину та тривалість моральних страждань, оскільки позивач втратив підтримку близької людини, яку дуже любив і поважав та смерть батька є незворотною втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, оскільки смерть батька призвело до порушення його нормального укладу життя, вважає що належною компенсацією моральної шкоди є 200 000 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає зміні в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком» із збільшенням його розміру з 140 000 гривень до 200 000 гривень. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом судового збору, стягнутого з ПАТ «Кривабасзалізрудком» і збільшити його з 1 400 гривень до 2000 гривень. В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 140 000 грн. до 200 000 (двісті тисяч) грн. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 1 400 гривень до 2 000 (дві тисячі) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: