Постанова 4803 № 210/2715/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7824/20 Справа № 210/2715/20 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Кислиця І.В. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач-Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року, ухваленого суддею Сільченком В.Є. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області,(відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13-00 год. у рудному дворі агломераційного цеху Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час виконання трудових обов`язків слюсаря - ремонтника внаслідок ураження електричним струмом у віці 27 років загинув батько Позивача - ОСОБА_2 . Відповідно до матеріалів розслідування, зокрема пункту 11.3 акту форми Н-1 про нещасний випадок від 28 лютого 1998 року №20/1 причинами смертельного нещасного випадку були визнані: конструктивний недолік, порушення трудової і виробничої дисципліни, незадовільна організація робіт. Відповідально до п.13 Акту форми Н-1 посадовими особами Відповідача, які допустили порушення законодавства про охорону праці, що призвело до смертельного нещасного випадку, були визнані: -заступник начальника цеху по електрообладнанню ОСОБА_3 який порушив вимоги п.3.26; 3.27; 3.28 «Посадової інструкції заступника начальника цеху по електрообладнанню», -майстер ЦРМО-1 ОСОБА_4 , який порушив вимоги п.3.18, 3.22; 3.24; 3.26 «Посадової інструкції» і п.19.1; 19.7 «Положенив про систему управління охорони праці СУОП», п.10.4 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КДГМК «Криворіжсталь» Внаслідок смерті батька Позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у наступному: позивач народився вже після смерті батька. Проте, коли він подорослішав та зрозумів, що він втратив батька, він дуже сумував з цього приводу. Водночас під час відвідування дитячого садку, під час навчання у середній школі, Позивач сильно комплексував, усвідомлюючи, що він на відміну від інших дітей, не має батька, що завдавало йому додаткових моральних переживань. Позивач до досягнення повноліття був позбавлений батьківської опіки, турботи та матеріальної підтримки, що також тривалий час завдавало Позивачу глибоких моральних переживань. У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 275 000 гривень. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання, грошові кошти в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в доход держави судовий збір у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень). В апеляційній скарзі, відповідач ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне та необ`єктивне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні її позовних вимог. При цьому скаржник зазначає, що нещасний випадок з батьком позивача стався у лютому 1998 року, коли порядок відшкодування моральної шкоди регулювався статтею 440-1 ЦК Української РСР, статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції чинній на час настання нещасного випадку) та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23 червня 1993 року, якими не передбачалося право членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, у зв`язку з чим рішення є незаконним, таким, що підлягає скасуванню. При цьому, скаржник зазначає, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є належним відповідачем по справі, оскільки він не є правонаступником РУ ім.Кірова, оскільки останнім не було передано своїх прав та обов`язків ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» як правонаступнику вказує, що Державне підприємства «Рудоуправління ім.Кірова» існувало до 2011 року та припинено без правонаступництва. Також, скаржник вказує, що судом не було враховано той факт, що батько позивача сам був винен у настанні з ним нещасного випадку, оскільки він порушив правила безпеки з охорони праці, піднявшись в машинне відділення екскаватора без вказівки керівництва. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами завдання йому моральної шкоди, розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача ОСОБА_5 , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити з викладених у скарзі підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи і судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Подія смерті сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13-00 год. у рудному дворі агломераційного цеху Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час виконання трудових обов`язків слюсаря - ремонтника внаслідок ураження електричним струмом у віці 27 років загинув батько Позивача - ОСОБА_2 (а.с. 3). З акут про нещасний випадок №20/1 від 28.02.1998 року форми Н-1, зокрема пункту 11.3 причинами смертельного нещасного випадку були визнані: конструктивний недолік, порушення трудової і виробничої дисципліни, незадовільна організація робіт. Відповідально до п.13 Акту форми Н-1 посадовими особами Відповідача, які допустили порушення законодавства про охорону праці, що призвело до смертельного нещасного випадку, були визнані: -заступник начальника цеху по електрообладнанню ОСОБА_3 , який порушив вимоги п.3.26; 3.27; 3.28 «Посадової інструкції заступника начальника цеху по електрообладнанню», -майстер ЦРМО-1 ОСОБА_4 , який порушив вимоги п.3.18, 3.22; 3.24; 3.26 «Посадової інструкції» і п.19.1; 19.7 «Положенив про систему управління охорони праці СУОП», п.10.4 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КДГМК «Криворіжсталь» (а.с. 4-8). Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача керувався нормами статей 440, 440-1, 450, ч.2 ст.456, 466ЦК УРСР, ст.ст.1167, 1168 ЦК України, ст.153 КЗпП України, й виходив з того, що батько позивача загинув внаслідок нещасного випадку при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, у зв`язку із чим поклав обов`язок відшкодувати позивачу, як сину потерпілого моральну шкоду на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та не погоджується із доводами відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та наявності підстав у відмові позивачу у задоволенні його позовних вимог у зв`язку з подачею позову до неналежного відповідача, а також завищеним розміром відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України, у п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. За ст.ст.440, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), шкода, спричинена особі чи майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному об`ємі особою, яка завдала шкоди. Моральна шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Відповідно до ст.441 ЦК УРСР, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків. За змістом ст.450 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), організації, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов`язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки. Також, відповідно до ч.2 ст.456 ЦК УРСР в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Нормами ч.1,3 ст.13 ЗУ «Про охорону праці», встановлено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників в галузі охорони праці. Також, у відповідності до вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності згідно ст.83 ЦК України УРСР 1963 року не застосовуються. Дана норма, також регламентується п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди). Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст.1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Судом перевірено та встановлено, що смерть потерпілого ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідача, який не створив безпечні умови праці, ще до народження дитини ( нещасний випадок мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що надає позивачу право на відшкодування моральної шкоди, тому доводи відповідача щодо застосування норм статей 440-1,450, 456 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли на час настання нещасного випадку, не є підставою для покладення на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду, спричинену смертю його батька, колегія суддів відхиляє, оскільки вони були предметом розгляду судом першої інстанції, що повно відображено у судовому рішенні. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди. Суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування позивачу моральної шкоди, врахував, характер та обсяг його душевних страждань, в зв`язку зі смертю близької людини, наслідки викликані заподіяною шкодою - смертю найбільш близької людини; перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання; тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані смертю батька, час, що пройшов з моменту смерті близької людини та до моменту звернення до суду та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив до стягнення 200 000,00 гривень, і колегія суддів повністю погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, тому відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди. Слід зазначити, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Незрозумілими є доводи відповідача, що ПАТ «АМКР» не є правонаступником ш.Артема РУ ім.Кірова, тобто є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки з Акту №20/1 про нещасний випадок Форми Н-1, складеному Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь» 28 лютого 1998 року вбачається, що нещасний випадок з слюсарем-ремонтником ОСОБА_2 стався в Агломераційному цеху, рудного двору, Екскаватор №4. У п.3 вказаного акту зазначено підприємство, що направило працівника-Цех ремонту металургійного обладнання №1 комбінат «Криворіжсталь», у п.8.1 відображено загальний стаж роботи працівника - 6 років 10 місяців, тобто акт про нещасний випадок підтверджує той факт, що нещасний випадок стався саме з працівником Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» ОСОБА_2 , правонаступником, якого є відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що не заперечувалось відповідачем у відзиві на позов (а.с.4, 15-20). Доказів того, що нещасний випадок з батьком позивача стався саме на ш.Артема РУ ім.Кірова, відповідачем судам ні першої, ні апеляційної інстанції не надано, тому доводи відповідача у цій частині, колегія суддів вважає надуманими, такими, що суперечать наявним у справі доказам. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача,Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: