Постанова 4803 № 212/1151/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5674/20 Справа № 212/1151/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Голуб О.О. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 10 березня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Позов мотивовано тим, що 03 грудня 1999 року від нещасного випадку, який трапився при виконання трудових обов`язків, загинув її батько ОСОБА_2 . Смерть настала внаслідок падіння з висоти. Внаслідок смерті батька позивач переносить тяжкі моральні страждання, оскільки вона втратила рідну їй людину у віці 8 років, яку дуже любила і поважала. Смерть батька призвела до того, що позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають її навіть до теперішнього часу, тому просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 450 000 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1 200 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає принципам єдності сталої судової практики під час розгляду аналогічних справ. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що втрата батька є незворотною втратою, яка не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть батька призвела до того, що позивач зазнала сильного нервового потрясіння, адже вона втратила близьку для неї людину, яку дуже любила та який був для неї прикладом у житті. У відзиві ПАТ «КЗРК» на апеляційну скаргу позивача зазначає про те, що в апеляційній скарзі позивача не зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при ухваленні рішення по справі, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду. Тому вважають, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, просять рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника ПАТ «КЗРК» Ратушну О.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву ПАТ «КЗРК» на апеляційну скаргу позивача, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є донькою ОСОБА_2 (а.с. 8). За життя ОСОБА_2 працював на посаді прохідника шахти «Октябрська» ВАТ «КЗРК», правонаступником якого є ПАТ «КЗРК». ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні трудових обов`язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер (а.с. 10-13). Згідно додатку № 1 до Акту № 20 про нещасний випадок від 17 грудня 1999 року встановлено, що 03 грудня 1999 року, ОСОБА_2 , виконуючи трудові обов`язки прохідника шахти «Октябрська», внаслідок падіння був смертельно травмований (а.с. 12). Відповідно до п. 7 Акту, причиною нещасного випадку є незадовільна організація робіт, яка привела до знаходження людей в небезпечній зоні без страхувальних пристосувань. Низька трудова і продуктивна дисципліна серед працівників шахти (а.с.11). Згідно додатку №2 до Акту особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є горний майстер дільниці 1 шахти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - ОСОБА_3 , який порушив параграф 15 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних нерудних і розсипних родовищ підземним способом», ст. 49 Горного Закону України, п.8.23.9,8.22.11 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті»; заступник начальника дільниці 1 шахти «Октябрська» - ОСОБА_4 , який порушив параграф 14 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних нерудних і розсипних родовищ підземним способом», ст. 49 Горного Закону України, п.8.21.2,8.21.3 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті»; начальник дільниці 1 шахти «Октябрська» - ОСОБА_5 , який порушив параграф 14 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних нерудних і розсипних родовищ підземним способом» ст. 49 Горного Закону України, п.8.21.2,8.21.3 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті»; заступник головного інженера по виробництву шахти «Октябрська» - ОСОБА_6 , який порушив параграф 14 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних нерудних і розсипних родовищ підземним способом» ст. 49 Горного Закону України, п.8.20.3.1,8.20.3.4 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті»; головний інженер шахти «Октябрська» - ОСОБА_7 , який порушив ст. 49 Горного Закону України, п.8.20.2.1 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті», начальник шахти «Октябрська» - ОСОБА_8 , який порушив ст. 38 Горного Закону України, п.8.20.1.1 «Систем управління охороною праці в Криворізькому державному залізорудному комбінаті» (а.с.13). Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 09 грудня 1999 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 31 року, Причиною смерті є відкрита черепно мозкова травма (а.с. 9). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на ПАТ «КЗРК», суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок, внаслідок якого помер батько позивача, стався під час його роботи на підприємстві відповідача 09 грудня 1999 року, внаслідок якого позивачу спричинена моральна шкода, яка має бути відшкодована на підставі статті 440-1 ЦК України, відповідачем по справі. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Оскільки, смерть батька позивача настала під час виконання трудових обов`язків внаслідок нещасного випадку в 1999 році, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо застосування до спірних правовідносин сторін положень статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року. Згідно зі статтею 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК України не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Стаття 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК України, в редакції 1963 року, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння. Стаття 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачці у зв`язку зі смертю її батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин. Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,психічних,тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити і з засад розумності, виваженості та справедливості. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного Кодексу України, в редакції 1963 року, та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, викладених у Постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зав`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як вбачається з матеріалів справи, батько позивача загинув під час виконання трудових обов`язків. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості. Беручи до уваги, що смерть батька позивача настала у зв`язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, глибину та тривалість моральних страждань, оскільки позивач втратила підтримку близької людини у віці 8 років, яку дуже любила і поважала та смерть батька є незворотною втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, оскільки смерть батька призвело до порушення її нормального укладу життя, вважає що належною компенсацією моральної шкоди є 200 000 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подала позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом судового збору, стягнутого з ПАТ «КЗРК» і збільшити його з 1 200 гривень до 2 000 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні в частині розміру моральної шкоди, та збільшення його з 120 000 грн. до 200 000 грн. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-ІХ, який набрав чинності з 23 травня 2020 року внесено зміни до пп. 164.2.14 а) ст. 164, згідно якого оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 200 000 гривень змінити порядок стягнення з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Керуючись ст.ст. 367, 374, ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 та порядок її стягнення, збільшивши цей розмір з 120 000 грн. до 200 000 (двісті тисяч) грн. з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 1 200 гривень до 2 000 (дві тисячі) гривень В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: