Постанова Львівський апеляційний суд № 444/3220/19

Справа № 444/3220/19 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й. Провадження № 22-ц/811/1364/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 42 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 лютого 2020 року в складі судді Зеліска Р.Й. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.12.2015 року,- встановила: У грудні 2019 року позивач АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.12.2015 в розмірі 12 974 грн. 40 коп. Вимоги обгрнутовані тим, що відповідачка ОСОБА_1 уклала з позивачем кредитний договір б/н від 29.12.2015, відповідно до якого отримала кредит у розмірі 8 167 грн. 60 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.У порушення зазначених умов договору відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим, станом на 18.11.2019 має заборгованість у розмірі 12 979 грн. 40 коп., яка складається з наступного: 5 688,94 грн. заборгованість за кредитом; 1829, 26 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 5461, 20 грн. заборгованість за пенею. Відповідачка підтвердила згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті http://privatbank.ua/rules, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Оскільки відповідачка добровільно не сплачує заборгованості, звернувся до суду, просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 29.12.2015 року та судові витрати в розмірі 1921, 00 грн. Оскаржуваним заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк 5688 (п"ять тисяч шістсот вісімдесять вісім) гривень 94 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 29.12.2015 року станом на 18.11.2019 року, з яких: 5 688 грн. 94 коп. - заборгованість за тілом кредита. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк пропорційно розміру задоволених позовних вимог 842 грн. 30 коп. судового збору, який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви. У задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк1829,26 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 5 461, 20 грн. заборгованість за пенею та 1 078 грн. 70 коп. судового збору відмовлено. Заочне рішення суду оскаржив позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з рішенням в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, не погоджується, вважає, що таке ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, належної оцінки доказів та з порушенням норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що до позовної заяви долучено Генеральну угоду, якою передбачено обов`язок з повернення кредиту, порядок сплати процентів в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, а також штрафу. Вважає, що сторони погодили в Генеральній угоді істотні умови договору, зокрема, відповідальність за порушення зобов`язань, а підписавши таку відповідачка підтвердила, що ознайомлена з Умовами та Правилами, отримала повну інформацію про умови кредитування. Покликаючись на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 03.10.2019 по справі № 645/4387/16 стверджує, що підписавши генеральну угоду, відповідачка висловила свою згоду з формою договору та його умовами, зокрема і щодо відповідальності. Оскільки розрахунок заборгованості, Генеральна угода, а також Витяг з Умов та Правил є належними доказами по справі, однак не були дослідженими судом першої інстанції, таке призвело до неповного встановлення обставин справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Встановивши, що банк надав відповідачці кредит, а остання його не повернула, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Розрахунку заборгованості відповідачка не спростувала, клопотання про проведення судової експертизи не заявляла. Просить скасувати заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 лютого 2020 року в частині відмовлених позовних вимогта ухвалити в цій частині нове рішення, яким такі вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Звертаючись з позовними вимогами позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої доводи обґрунтовував укладеним між банком та ОСОБА_1 кредитним договором б/н від 29.12.2015, Розрахунком заборгованості за таким договором, станом на 18.11.2019, Анкетою-заявою із підписом позичальника, копією паспорта ОСОБА_1 , Генеральною угодою (а.с. 7-34). Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.12.2015 року, позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанку», однак такі відповідачкою не підписані. Крім цього, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Разом з цим, покликаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року справа № 342/180/17, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений кредитний договір від 20.07.2012 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, який не містить строку повернення кредиту (користування ним), тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд дійшов висновку, що позов банку підлягає задоволенню частково, стягненню з відповідача підлягає 5 688 грн. 94 коп., що становить заборгованість за тілом кредиту, у задоволенні решти позовних вимог відмовив. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 і 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2012 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який змінив назву на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», із заявою про оформлення кредитної карточки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі (а.с. 8). Відповідачка ОСОБА_1 погодилася, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Відповідачка підтвердила, що зобов`язується дотримуватись вимог Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їхніми змінами на сайті Приват Банку. За змістом пункту 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, зазначена в заяві. Підписанням договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (п. 2.1.1.2.4.). Позивач виконав свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами. В свою чергу, позивач стверджує, що відповідач не належним чином виконувала свої обов`язки, відтак згідно долученого розрахунку заборгованості за договором № б/н від 29.12.2015 відповідачка ОСОБА_1 станом на 18.11.2019 заборгувала банку 12 979 грн. 40 коп., яка складається з наступного: 5 688,94 грн. заборгованість за кредитом; 1 829, 26 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 5 461, 20 грн. заборгованість за пенею(а.с. 7). Тобто, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути заборгованість, яка складається фактично із тіла кредиту, процентів та пені. В Анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 19.09.2012 процентна ставка не зазначена. Разом з цим, згідно долученого до позову розрахунку заборгованості процентна ставка зазначена на рівні 18 %, а з 03.04.2018 на рівні 10 %. В свою чергу, згідно укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання кредитних карт від 29.12.2015 (далі Генеральна угода) ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8167,61 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею і банком договір. Згідно із п. 2.1 Генеральної угоди від 29.12.2015 сторони визначили, що погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця - позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 408,71 грн для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, процентів, а також інших витрат згідно з Умовами і правилами. Як вбачається із п. 2.2 Генеральної угоди, відповідно до ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за порушення позичальником строків погашення заборгованості, зазначеній в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більш ніж на 31 день, за зобов`язаннями, строк яких не настав, сторони дійшли згоди, що строк повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, розпочинаючи з 32-го дня порушення, вважається прострочено. У такому випадку позичальник виплачує Банку штраф у розмірі 1036,99 грн. Пунктом 2.8 Генеральної угоди передбачено за порушення зобов`язання щодо погашення кредиту, позичальника сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та привалах за кожний день прострочення. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази про те, що ОСОБА_1 ознайомлена із Умовами та правилами надання та повернення кредиту або ідентифікації умов, які погоджені відповідачкою саме в тій редакції умов, на яких наполягає банк. Так, у постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, матеріали справи не містять доказів про те, з якими саме Тарифами та Умовами ознайомилася і погодилася відповідачка, підписуючи заяву від 19.09.2012, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені за порушення виконання зобов`язання за договором. Таким чином, Тарифи та Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника чи Генеральній угоді, які безпосередньо підписані останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зважаючи на те, що умова Генеральної угоди в частині сплати пені, як відповідальності за порушення зобов`язання щодо погашення кредиту, фактично носить бланкетний характер, оскільки передбачає розмір такої, який визначений в Умовах та Правалах, натомість такі з врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка зазначена вище, не можуть вважатися складовою кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідачки пені у відповідному розмірі, що свідчить про обґрунтованість висновків місцевого суду в цій частині та безпідставність доводів апеляційної скарги. В свою чергу, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Враховуючи наведене, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 по процентах за користування кредитом, відповідно до наданого позивачем розрахунку, який залишився неспростованим зі сторони відповідачки, із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 1,5 % на місяць, тобто 18 % на рік, яка передбачена у п. 2 Генеральної угоди, за період з 29.12.2015 по 18.11.2019 становить 1829,26 грн. та підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, натомість про стягнення штрафу в розмірі 1036,99 грн., розмір якого погоджений сторонами в п. 2.2 Генеральної угоди, позивач не просив. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про те, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідачки пені, проте неповно з`ясувавши обставини, безпідставно відмовив у стягненні з відповідачки на користь позивача суми процентів за користування наданим кредитом, розмір яких був визначений сторонами у підписаній ними Генеральній угоді від 29.12.2015. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитом, з ухваленням в цій частині нового рішення у справі про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 1829 грн. 26 грн., змінивши загальний розмір суми стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 5688,94 грн. до 7518,20 грн. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін. Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання про розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1829 грн. 26 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, змінивши загальний розмір суми стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з 5688,94 грн. до 7518 (сім тисяч п`ятсот вісімнадцять) гривень 20 копійок. Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1113 (одна тисяча сто тринадцять) гривень 30 копійок судового збору за подання позовної заяви та 404 (чотириста чотири) грн. 40 коп. за подання апеляційної скарги. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 22 вересня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк