Ухвала КАС ВС № 540/1481/19

УХВАЛА 25 вересня 2020 року м. Київ справа № 540/1481/19 адміністративне провадження № К/9901/11265/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у справі №540/1481/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, за участі третьої особи - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 21 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відмовлено скаржнику у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору, а зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати судового збору та не зазначення підстав касаційного оскарження відповідно частини 4 статті 328 КАС України. Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали, в перебіг якого не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102929213529) копія ухвали Верховного Суду від 07 травня 2020 року отримана скаржником 11 травня 2020 року. 21 травня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі Верховного Суду від 07 травня 2020 року. Клопотання вмотивоване тим, що скаржнику потрібен певний час для оплати судового збору з огляду на те, що скаржник фінансується з Державного бюджету, а кошторисом на 2020 рік судові витрати не передбачені. 21 липня 2020 року від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків та платіжне доручення №493 від 08 липня 2020 року про сплату судового збору в розмірі, зазначеного в ухвалі Верховного Суду від 07 травня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року задоволено клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків, продовжено скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, а саме, для зазначення підстав касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 КАС України терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102930649810) копія ухвали суду від 02 вересня 2020 року про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги отримана відповідачем 07 вересня 2020 року. 21 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, а саме, вказано на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено усіх доводів і доказів відповідача, що призвело до прийняття неправомірних рішень та порушення статей 211 та 242 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Перевіркою змісту поданого клопотання встановлено, що скаржник обмежився лише формальним цитуванням пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України без відповідного правового обґрунтування підстав касаційного оскарження із певним посиланням на конкретні докази та обставини із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення, які не відповідають вимогам законності та обгрунтованості, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених вказаною вище правовою нормою. Разом з цим, Суд звертає увагу на те, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Таким чином, зміст наведених норм КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, є такою, що посилання на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, можливе тільки сукупно із посиланням на пункти 1,2, 3 частини 4 статті 328 КАС України. Тобто, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Разом з цим, в клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги в частині зазначення підстав касаційного оскарження відповідачем викладено лише зміст статті 19 Конституції України, статей 72, 90 КАС України та вказано, що звільнення позивача відбулося із дотриманням норм діючого законодавства, а в основу судових рішень покладено висновки, які не відповідають вимогам закону, що вказує, на думку скаржника, на неправильне вирішення справи. Водночас, належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України в сукупності з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу та пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга не містить. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, що в розумінні наведених законодавчих приписів не дає підстав вважати, що вимоги пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України відповідачем дотримані. Станом на день постановлення цієї ухвали будь-яких інших заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги від скаржника до суду не надходило. Тому є всі підстави вважати, що станом на цей день встановлений строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, проте виявлені судом недоліки скаржником в повному обсязі не усунуто. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до другого речення частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 251, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у справі №540/1481/19 - повернути скаржнику.

2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ................................. ................................. ................................. А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду