Ухвала КАС ВС № 640/7538/19

УХВАЛА 03 листопада 2020 року м. Київ справа № 640/7538/19 адміністративне провадження № К/9901/26585/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В., перевіривши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі №640/7538/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку а час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: 15 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі №640/7538/19. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами на касаційне оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, визначеному пунктом четвертим частини 4 статті 328 КАС України. Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другої та третьої статті 353 КАС України. Разом з цим, в касаційній скарзі відповідач, викладаючи зміст частини четвертої статті 328 та статті 351 КАС України, лише зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак скаржником не зазначено, яка саме частина статті 353 КАС України є підставою для касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Державної фіскальної служби України підлягає поверненню як така, що не містить підстав визначених частиною 4 статті 328 КАС України для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі №640/7538/19 - повернути скаржнику.

2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ............................... А.В. Жук Суддя Верховного Суду