Постанова 4855 № 640/7538/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7538/19 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/7538/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 01.04.2019 р. № 632-о «Про затвердження результатів повторного оцінювання» та від 08.04.2019 р. № 680-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 »; поновлення позивача на посаді головного державного інспектора відділу загальної методології оподаткування управління координації роботи з вдосконалення податкової системи Департаменту методологічної та нормотворчої роботи Державної фіскальної служби України з наступного дня за днем звільнення та стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення з посади по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 01.04.2019 р. № 632-о "Про затвердження результатів повторного оцінювання". Визнати протиправними та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 08.04.2019 р. № 680-о "Про припинення державної служби ОСОБА_1 ". Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу загальної методології оподаткування управління координації роботи з вдосконалення податкової системи Департаменту методологічної та нормотворчої роботи Державної фіскальної служби України з наступного дня за днем звільнення. Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.04.2019 р по 12.03.2020 р. 175 740,00. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу загальної методології оподаткування управління координації роботи з вдосконалення податкової системи Департаменту методологічної та нормотворчої роботи Державної фіскальної служби України та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року, заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 956 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 44 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04953, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197). Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України було залишено без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року - без змін. 05 серпня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1600,00 грн. 12 серпня 2021 року до Окружного адміністративного суду м. Києва було направлено запит про витребування справи № 640/7538/19 ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, для розгляду вказаної заяви. 31 серпня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла вищевказана справа на запит (передана судді 06.09.2021 року). Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 20.07.2020 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України). Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Крім того, слід зазначити, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі №160/6899/20. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 1600 грн., представником заявника надано рахунок № 30-04-3 від 30 квітня 2021 року, в якому зазначено, що позивачу надана професійна правнича допомога у справі №640/7538/19 згідно договором від 30.04.2019 № 04/19 ПММ в обсязі дві години, вартістю 1600 грн. (800 грн за годину). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зі змісту наявного у матеріалах справи рахунку № 30-04-3 від 30 квітня 2021 року, вбачається, що останнім підтверджується факт надання правничої допомоги позивачу в обсязі дві години. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним прийняти додаткову постанову та розподілити судові витрати шляхом стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок відповідача. Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити. Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат. Стягнути з Державної фіскальної служби України (04953, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок. Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова Н.В. Безименна