Постанова 4855 № 640/17086/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17086/20 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної митної служби України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерство фінансів України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 року №450-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної митної служби України», поновити його на посаді заступника Голови Державної митної служби України з 25 квітня 2020 року та стягнути з Державної митної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 року №450-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної митної служби України», поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної митної служби України з 25 квітня 2020 року, стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 квітня 2020 року по 23 березня 2021 року в сумі 468925,20 грн з утриманням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткової постанови, якою стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем в суді першої та апеляційної інстанції. Вказана заява мотивована тим, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В позовні заяві позивачем було заявлено, що розмір очікуваних судових витрат складає 35000,00 грн, на підтвердження чого до суду першої інстанції було подано договір №1-06/07/20 від 06.07.2020 про надання професійної правничої (правової) допомоги, який було укладено між ОСОБА_2 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Есквайрс», за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає доручення клієнта про надання йому професійної правничої допомоги в обсязі, порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього (п.1.1 договору). Клієнт зобов`язується сплачувати гонорар за дії адвокатського об`єднання по наданню професійної правничої (правової) допомоги клієнту (п.1.2 договору). Розмір винагороди та порядок її сплати встановлюється додатком до цього договору (п.4.1 договору). За результатами надання професійної правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної за сторін (п.4.5 договору). Додатком №1 від 06.07.2020 до вказаного договору визначено обсяг правової допомоги, а саме представництво інтересів щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 року №450-р, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (п.1.1 додатку). Додатком №2 від 06.07.2020 до вказаного договору визначено, що винагорода адвокатського об`єднання становить 35000,00 грн. (а.с.38-52 т.1). В апеляційній скарзі позивачем було заявлено клопотання щодо покладення судових витрат на відповідачів, зазначивши, що розмір очікуваних судових витрат в суді апеляційної інстанції, зокрема витрат на професійну правничу допомогу складатиме 35000,00 грн та відповідні докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. 22.03.2021 позивачем було додано до матеріалів справи копії акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №01-14/12 від 14.12.2020 з надання АО «Есквайрс» позивачу послуг з професійної правничої допомоги з представництва інтересів позивача в рамках даної справи на фіксовану суму 35000,00 грн - 1 послуга (підготовка і подання позовної заяви, участь у судових засіданнях тощо), додаток №3 від 14.12.2020 до договору №1-06/07/20 від 06.07.2020, за яким клієнт доручив адвокатському об`єднанню здійснювати представництво його інтересів в суді апеляційної інстанції у даній справі, додаток №4 від 14.12.2020 до наведеного договору, за яким розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання послуг, визначених в додатку №3, становить 35000,00 грн, строк оплати якої 40 робочих днів з дня оголошення рішення судом апеляційної інстанції, додаткову угоду №1 від 29.07.2020 до договору №1-06/07/20 від 06.07.2020, якої внесено зміни до п.1.4 додатку №1 та встановлено, що строк оплати клієнтом правової допомоги, визначеної додатком №1 становить 30 робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду справи по суті (а.с.150-159 т.2). 24.03.2021 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, до якої було долучено копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №01-24/03 від 24.03.2020 (фактична дата складання акту 24.03.2021, що підтверджується датами вчинення підписів на ньому), відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги з професійної правничої допомоги з представництва інтересів позивача в рамках даної справи в суді апеляційної інстанції включаючи підготовку і подання до суду апеляційної скарги, участь у судових засіданнях в Шостому апеляційному адміністративному суді - 1 послуга на фіксовану суму - 35000,00 грн (а.с.211 т.2). У відзиві на апеляційну скаргу та запереченнях на заяву про ухвалення додаткового судового рішення Державна митна служба України зазначила, що розмір гонорару адвоката є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та не співмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. В той же час, позивачем не надано детального опису робіт, який необхідний для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат. Відсутність документально підтверджених витрат на правову допомогу є підставою для відмови у їх відшкодуванні. Питання відносно судових витрат на професійну правничу допомогу не було заявлено у позовній заяві, а тому не підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.308 КАС України. Кабінет Міністрів України також подав заперечення проти заява про ухвалення додаткового судового рішення, в яких зазначив, що з акту прийому передачі робіт №01-24/03 від 24.03.2020 (фактична дата 24.03.2021) не вбачається, що позивачу надавалась правова допомога в суді першої інстанції та з урахуванням приписів ч.7 ст.139 КАС України, відсутні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення. При цьому, позивачем не надано жодного доказу проведення оплати витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги. Також Кабінет Міністрів зазначив про неможливість відшкодування з нього витрат на правову допомогу, оскільки він не являється розпорядником бюджетних коштів, не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, тобто не отримує бюджетні асигнування, що висловлено Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 у справі №826/9658/17. Колегія суддів звертає увагу, що положення п.1 ч.3 ст.134 КАС України прямо визначають наявність підстав для розподілу витрат на правничу допомогу не лише, яка фактично сплачена на момент вирішення питання розподілу чудових витрат, а й вартості правничої допомоги, яка підлягає сплаті відповідною стороною. Умовами договору №1-06/07/20 від 06.07.2020 про надання професійної правничої (правової) допомоги з урахуванням всіх додатків, встановлено, що сплата витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає здійсненню протягом 30 робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду справи по суті, а в суді апеляційної інстанції - протягом 40 робочих днів з дня оголошення рішення судом апеляційної інстанції. Станом на момент подання позивачем заяви про ухвалення додаткового судового рішення та вирішення питання розподілу судових витрат, термін їх оплати ще не настав, однак здійснення вказаних оплат прямо визначена умовами договору про надання правової допомоги, тобто такі витрати підлягають сплаті позивачем, що відповідає вимогам п.1 ч.3 ст.134 КАС України. Наведене свідчить про безпідставність тверджень відповідачів щодо не подання позивачем належного доказу проведення платежів з АО «Есквайр», оскільки такі витрати ним ще не понесені та мають бути понесені в майбутньому, у визначений умовами договору строк, що не суперечить положенням чинного законодавства. Крім того, ще у позовній заяві позивачем заявлялось, що розмір очікуваних судових витрат складає 35000,00 грн і докази їх розміру були подані до постановлення рішення судом першої інстанції, а тому положення ч.7 ст.139 КАС України, якими визначено, що за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду, не підлягають застосуванню. Розподіл судових витрат не належить до позовних вимог, а є обов`язком суду під час ухвалення рішення по суті справи, а тому на витання відшкодування витрат на правничу допомогу не поширюються положення ч.5 ст.308 КАС України. Відповідачами не обґрунтовано в чому полягає неспівмірність витрат на правничу допомогу, з огляду на предмет спору, суті спору та впливом вирішення вказаної справи на відновлення порушених прав позивача. Посилаючись на не відповідність розміру гонорару адвоката середнім ринковим цінам адвокатських послуг, Державна митна служба України не надає жодних доказів такої невідповідності, не надає власного розрахунку витрат на правничу допомогу, які на її думку будуть відповідати таким вимогам та будуть співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову тощо. Так, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин. Отже, положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги, а тому визначення в договорі про надання правової допомоги фіксованого розміру оплати за надані послуги (гонорар адвоката) у сумі 35000,00 грн в суді першої інстанції та 35000,00 грн в суді апеляційної інстанції, звільняє від необхідності визначати в детальному описі витраченого адвокатом часу на кожну окрему дію, вчинену на виконання вказаного договору при надання позивачу правничої допомоги в рамках даної справи. При цьому, подані акти, в яких зафіксовано які саме послуги надавались АО «Есквайр» позивачу, є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги позивачу. Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19. Отже твердження відповідачів, що позивачем не було подано детального опису робіт (наданих послуг) із погодинним розрахунком, не заслуговує на увагу. Щодо посилання Кабінету Міністрів України на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.03.2021 у справі №826/9658/17, то вона стосувалась не Кабінету Міністрів України, а Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» і тому не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки правовідносини не є подібними. Крім того, ст.139 КАС України чітко визначено, що судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Іншого порядку відшкодування судових витрат нормами процесуального законодавства не передбачено. В той же час, у постанові від 28.10.2020 у справі №640/5343/19 Верховний Суд вирішував питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі, в якій відповідачем виступав саме Кабінет Міністрів України, та суд касаційної інстанції вирішив стягнути на користь ДП «Віалан» судові витрати на правничу допомогу саме за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України, та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої позиції Верховного Суду. За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення ухвалено на користь позивача, з урахуванням надання належних доказів, які свідчить про неминучість понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанціях, беручи до уваги не доведення відповідачами неспівмірності заявлених витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови, якою здійснити розподіл судових витрат на правничу допомогу шляхом стягнення солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції - 35000,00 грн. та в суді апеляційної інстанції - 35000,00 грн. Керуючись ст. ст.139, 252, 310, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити. Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 43115923), Кабінету Міністрів України (01008, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 70000,00 грн. (сімдесят тисяч грн. 00 коп.). Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст додаткової постанови складено 12 квітня 2021 року Суддя-доповідач Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма