Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3128/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3128/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., секретар П`ятіна В.В., за участю: представника позивача адвоката Чорного О.В., представника відповідача Тарановського Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року по справі № 420/3128/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ №1-дс від 03.04.2020 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що дисциплінарне провадження провадилося неповно, необ`єктивно та упереджено, а його висновки, що оформлені поданням дисциплінарної комісії від 17.03.2020, яке було підставою для прийняття оскаржуваного наказу, є немотивованими та необґрунтованими. Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому зазначив, що в діях начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_1 наявні ознаки здійснення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України Про державну службу, а саме неналежне виконання службових обов`язків в частині незабезпечення належного рівня контролю за підлеглими, що призвело до недотримання підлеглими вимог Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС від 31 липня 2014 року № 22 та неналежного виконання службових обов`язків, передбачених Посадовою інструкцією. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ № 1-дс від 03.04.2020 Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 . Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 43142370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн та 80 коп. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував , що у позовні й заяві позивач не заперечував самого факту вчинення дисциплінарного правопорушення; - у відповідності до пунктів 3,4,5 Положення про управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування, затвердженого наказом ГУ ДПС в Одеській області від 30.08.2019 №11 визначено, що саме начальник управління здійснює керівництво діяльністю управління, несе відповідальність повною мірою за невиконання або неналежне виконання покладених на Управління основних завдань і функцій чинного законодавства; - застосоване дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани є пропорційним відносно того, що позивачем неналежно виконувалися посадові обов`язки та як наслідок призвело до неналежного рівня контролю за підлеглими, що призвело до недотримання підлеглими вимог Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС від 31.07.2014 №22 та неналежного виконання службових обов`язків. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що Головне управління ДПС в Одеській області №584 від 17.02.2020, відповідно до Закону України Про державну службу, Порядку здійснення дисциплінарних проваджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 04.12.2019, наказом порушило дисциплінарне провадження стосовно начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_1 , в діях якої вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 2, 4, 5 статті 65 Закону України "Про державну службу". Згідно з наказом Головного управління ДПС в Одеській області № 974 від 02.03.2020 продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 до 17.03.2020. За результатом розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_1 , дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДПС в Одеській області 17.03.2020 складено подання, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 не здійснила належний контроль за реалізацією матеріалів перевірки підприємства ВКП ІВІК-ЮГ у вигляді ТОВ її підлеглими, в частині внесення інформації в терміни, передбачені діючим законодавством, щодо процедури адміністративного оскарження до ІТС Податковий блок, що призвело до виникнення у підприємства заборгованості та подальшого надходження скарги від генерального директора ВКП ІВІК-ЮГ у вигляді ТОВ. В діях начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_1 наявні ознаки здійснення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України Про державну службу, а саме неналежне виконання службових обов`язків в частині незабезпечення належного рівня контролю за підлеглими, що призвело до недотримання підлеглими вимог Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС від 31 липня 2014 року № 22 та неналежного виконання службових обов`язків, передбачених Посадовою інструкцією. Враховуючи зазначене, рекомендовано застосувати до начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Головне управління ДПС в Одеській області наказом від 20.03.2020 № 1278 дисциплінарне провадження стосовно начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_1 завершило. У пункті 2 даного наказу зазначено, що начальник управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, у зв`язку з чим питання щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення розглянути після її виходу на роботу. Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 03.04.2020 №1-дс, відповідно до вимог статей 65, 66 Закону України "Про державну службу", на підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління ДПС в Одеській області від 17.03.2020 та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 20.03.2020 № 1278, за неналежне виконання обов`язків державного службовця, передбачених пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України Про державну службу, в частині незабезпечення належного рівня контролю за підлеглими, що призвело до недотримання підлеглими вимог Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС від 31 липня 2014 року № 22 та неналежного виконання службових обов`язків, передбачених Посадовою інструкцією, застосовано дисциплінарне стягнення до начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_1 у вигляді догани. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності свого розпорядження та не спростував доводів позивача про відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII). Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. На підставі преамбули Закону № 889-VIII цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. За правилами статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Відтак, Закон № 889-VIII є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання дисциплінарної відповідальності державних службовців. За змістом частини 1 статті 8 згаданого Закону державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. На підставі частини 1 статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. За правилами частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 65 вказаного Закону дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Відповідно до частини 2 статті 66 Закону № 889-VIII визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія), поданням дисциплінарної комісії (частини третя і шоста статті 66 Закону № 889-VIII). За змістом статті 68 Закону № 889-VIII дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Відповідно до статті 71 Закону України Про державну службу, Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі. Таким порядком є Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 04.12.2019 (далі Порядок), який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців. Відповідно до пунктів 24, 25 Порядку, які кореспондуються з частинами 1, 2 статті 73 Закону України Про державну службу, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Відповідно до пункту 33 Порядку, Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. Відповідно до окремих положень пункту 34 Порядку, результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини. У разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку у мотивувальній частині зазначаються: факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів; обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; ступінь вини державного службовця; характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків; відомості, що характеризують державного службовця, обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби; заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду. У разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку у резолютивній частині зазначаються: висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений відповідною частиною статті 66 Закону, або обставини, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення. Згідно з частинами 1-2 статті 75 Закону України Про державну службу, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відповідно до частин 1-2 статті77 Закону України Про державну службу, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Отже, із вищевказаних положень законодавства можна дійти висновку, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця, а також бути застосованим тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту подання від 17.03.2020, яке було підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, в ньому відсутні факти, які підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів (а.с.109-112). Також у зазначеному поданні наявний опис дій підлеглих ОСОБА_1 , проте не зазначено обставин, що призвели до вчинення саме ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Крім того, у поданні не зазначено ступінь тяжкості дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , обставини що пом`якшують дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 , результати оцінювання її службової діяльності, наявність заохочень. Разом з цим, в мотивувальній частині Подання приведено значну кількість пунктів з Положення про управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській, затвердженого наказом ГУ ДПС в Одеській області №11 від 30.08.2019 року, однак в Поданні жодним чином не зазначено, який саме службовий обов`язок (пункт положення) не було виконано позивачем, що слугувало підставою для висновку про не здійснення належного рівня контролю, та, як наслідок, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Крім того, Дисциплінарною комісією встановлено наявність ознак здійснення дисциплінарного проступку, а не зроблено висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, як того вимагає п. 34 Порядку. Колегія суддів зазначає, що у постанові від 10 березня 2020 року у справі № 820/2054/17 Верховний Суд дотримався позиції, відповідно до якої дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом № 889-VIII, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації. Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння його вини - певного ставлення особи до своїх протиправних дій і їхніх шкідливих наслідків. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, що незабезпечення належного рівня контролю за підлеглими є оціночним поняттям, а відтак застосування такого терміну надає широкий простір для суб`єктивного відношення до державного службовця та створює ситуацію правової невизначеності, що в силу приписів статті 19 Конституції України є неприпустимим. Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання обов`язків державного службовця, передбачених пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України Про державну службу. Проте суд зазначає, що наведена норма не містить жодних обов`язків державного службовця. Положеннями цієї норми встановлено види дисциплінарних проступків, а не обов`язки державного службовця. При цьому оскаржуваний наказ не містить посилання на конкретні посадові обов`язки (встановлені посадовою інструкцією або положенням про структурний підрозділ), які було порушено Позивачем. Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.08.2019 по справі №1340/4847/18. З огляду на викладене , колегія суддів дійшла висновку . що рішення відповідача не відповідає критерію обґрунтованості ( пункт3 частина 2 статі 2 КАС України). Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із визначених у частині 2 статі 2 КАС України критерію може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідного акта, якщо така діяльність порушує права та інтереси позивача. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд першої інстанції виходив з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Відтак суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що наказ №1-дс від 03.04.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , є протиправним та належить до скасування. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Доводи апеляційної скарги. Суд відхиляє доводи апелянта з того приводу , що у позовній заяві позивач не заперечував самого факту вчинення дисциплінарного правопорушення , оскільки таке твердження нічим об`єктивно не підтверджене. Навпаки, позивач у адміністративному позові наголошував, що дисциплінарне провадження проводилось неповно та упереджено, а його висновки є немотивованими та необґрунтованими та суперечать встановленим пунктом 34 Порядку №1039 вимогам , зокрема, не встановлено факти, які б підтверджували вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Посилання апелянта на те, що у спірному наказі від 03.04.2020 31-дс наведені правові підстави для його прийняття, а саме: посилання на пункт 5 частини 2 статі 65 , пункт 2 частини 1 статті 66 Закону України Про державну службу, слід зазначити , що суд першої інстанції наводячи підстави для задоволення позову виходив з того , що зміст подання від 17.03.2020, яке слугувало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не містить факти, які підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів, а не підстав для його прийняття. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року по справі № 420/3128/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 24 вересня 2020 року. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.